Ворошилов Климент Єфремович: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
MikeZah (обговорення | внесок) |
||
(Не показані 36 проміжних версій 20 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{особа}} |
{{особа}} |
||
{{othernames|Ворошилов}} |
{{othernames|Ворошилов}} |
||
'''Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович (Охрімович)''' ({{lang-ru|Ворошилов Климент Ефремович }}), також популярно |
'''Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович (Охрімович)''' ({{lang-ru|Ворошилов Климент Ефремович }}), також популярно — '''Клим Ворошилов''' ({{нар}} {{ДН|4|2|1881|23|1}}, [[Вище (Лисичанськ)|Вище]], [[Лисичанська волость]], [[Бахмутський повіт]], [[Катеринославська губернія]], [[Російська імперія]], нині [[Лисичанськ]], [[Луганська область]], [[Україна]] — {{ДС|2|12|1969}}, [[Москва]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]) — російський радянський [[воєначальник|військовий]] та політичний діяч, революціонер, двічі [[Герой Радянського Союзу]], [[Герой Соціалістичної Праці]] (7.05.1960), [[Герой Монгольської Народної Республіки]] (29.05.1957), перший [[Маршал Радянського Союзу]] (20.11.1935). У 1925—1940 роках нарком з військових і морських справ і [[Міністр оборони СРСР|нарком оборони СРСР]]. У 1953—1960 роках номінальний глава [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянської держави]] (Голова Президії [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]]). Один з організаторів та учасників масових репресій у СРСР. Учасник [[Громадянська війна в Росії|громадянської війни в Росії 1917—1922]]. |
||
Член [[ЦК КП(б)У]] в березні 1919 |
Член [[ЦК КП(б)У]] в березні 1919 — квітні 1920 та в листопаді 1920 — липні 1921. Член Політичного бюро [[ЦК КП(б)У]] з 2 серпня 1919 по 17 березня 1920. Член [[ЦК КПРС]] у [[1921]]—[[1961]] і [[1966]]—[[1969]]. Член [[Політбюро ЦК КПРС]] з 1 січня 1926 по 16 липня 1960. Член [[Оргбюро ЦК ВКП(б)]] з 2 червня 1924 по 18 грудня 1925. |
||
Депутат [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік]] 1—7-го скликань. Обирався депутатом [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] [[Депутати ВР УРСР 1-го скликання|1-го (1938—1947)]], [[Депутати ВР УРСР 2-го скликання|2-го (1947—1951)]], [[Депутати ВР УРСР 3-го скликання|3-го (1951—1955)]] та [[Депутати ВР УРСР 4-го скликання|4-го (1955—1959)]] скликань. |
Депутат [[Верховна рада Союзу Радянських Соціалістичних Республік|Верховної ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік]] 1—7-го скликань. Обирався депутатом [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]] [[Депутати ВР УРСР 1-го скликання|1-го (1938—1947)]], [[Депутати ВР УРСР 2-го скликання|2-го (1947—1951)]], [[Депутати ВР УРСР 3-го скликання|3-го (1951—1955)]] та [[Депутати ВР УРСР 4-го скликання|4-го (1955—1959)]] скликань. |
||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
=== Ранні роки === |
=== Ранні роки === |
||
[[Файл:Dom voroshilova.jpg|thumb|Будинок, де народився Ворошилов]] |
[[Файл:Dom voroshilova.jpg|thumb|Будинок, де народився Ворошилов]] |
||
[[Файл:Керівники КП(б)У.jpg|міні|Керівні діячі [[КП(б)У]] під час [[Радянсько-українська війна|українсько-більшовицької війни]]. Зліва направо: [[Хмельницький Олександр Ісакович|Олександр Хмельницький]], [[Мойсей Рухимович]], [[Мойсей Грановський]], [[Володимир Юдовський]], [[Климент Ворошилов]], [[Мещеряков Володимир Миколайович (політик)|Володимир Мещеряков]], [[Микола Подвойський]], [[ |
[[Файл:Керівники КП(б)У.jpg|міні|Керівні діячі [[КП(б)У]] під час [[Радянсько-українська війна|українсько-більшовицької війни]]. Зліва направо: [[Хмельницький Олександр Ісакович|Олександр Хмельницький]], [[Мойсей Рухимович]], [[Мойсей Грановський]], [[Володимир Юдовський]], [[Климент Ворошилов]], [[Мещеряков Володимир Миколайович (політик)|Володимир Мещеряков]], [[Микола Подвойський]], [[Балабанова Анжеліка Ісаківна|Анжеліка Балабанова]], [[Християн Раковський]], [[Микола Скрипник]], [[Володимир Затонський]]]] |
||
Народився [[4 лютого]] [[1881]] в селищі Верхнє, [[Бахмутський повіт|Бахмутського повіту]] в залізничній сторожовій будці між станціями [[Переїздна]] і [[Вовчоярівка]], (в радянські часи у тій залізничній сторожці був навіть музей Ворошилова), [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]] (нині входить до складу міста [[Лисичанськ]], [[Луганська область|Луганської області]] [[Україна|України]]) у селянській родині. У своїх мемуарах «У підпіллі можна зустріти тільки щурів» [[Петро Григоренко]] зазначив, що сам Ворошилов говорив про своє українське походження і початкове прізвище «Ворошило»<ref>{{Cite web |url=http://www.memo.ru/HISTORY/DISS/books/grightml/index.htm |title=Григоренко П. «У підпіллі можна зустріти тільки щурів» (1981) |accessdate=8 жовтня 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120610065755/http://www.memo.ru/history/diss/books/grightml/index.htm |archivedate=10 червня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. |
|||
Батько Єфрем Андрійович Ворошилов був із селян хутора [[Воронове (смт)|Воронового]], мати Марія Василівна Агафонова із села [[Борівське (смт)|Борівського]]. |
|||
З 1887 по 1895 рік працював робітником на шахтах Донбасу, пастухом, наймитом у маєтках. У 1895 році закінчив двокласну початкову земську школу села Василівки [[Бахмут]]іського повіту. З 1896 по 1899 рік працював робітником, слюсарем заводу Донецько-Юр'ївського металургійного товариства (ДЮМО) на станції Юр'ївка Катерининської залізниці. З 1900 по 1903 рік був безробітним. 1903 року вступив до [[Більшовики|РСДРП]]. |
|||
У |
У 1903—1907 працював слюсарем-кранівником Луганського паровозобудівного заводу Гартмана. Брав активну участь у революційному русі, в Луганську. |
||
З липня по грудень 1905 перебував під арештом у Луганській в'язниці. З січня по вересень 1908 |
З липня по грудень 1905 перебував під арештом у Луганській в'язниці. З січня по вересень 1908 — на партійній та профспілковій роботі в [[Баку]] та на нафтових промислах Бібі-Ейбата. |
||
У вересні 1908 заарештований, перебував у в'язниці Санкт- |
У вересні 1908 заарештований, перебував у в'язниці [[Санкт-Петербург]]а. З жовтня 1908 по вересень 1912 — на засланні в Архангельській губернії. |
||
У жовтні 1912 |
У жовтні 1912 — січні 1913 — на підпільній партійній роботі на станції Юр'ївка Катерининської залізниці і в Луганську. У січні 1913 заарештований і до березня 1914 перебував у засланні в Чердинському повіті Пермської губернії. |
||
У травні 1914 |
У травні 1914 — травні 1915 — службовець артилерійського заводу Російського акціонерного товариства артилерійських заводів у місті Царицині. |
||
З 1915 по 1917 |
З 1915 по 1917 — службовець механічного заводу Сургайло у [[Петроград]]і. |
||
У березні |
У березні — листопаді 1917 — голова Луганського комітету РСДРП(б), голова Луганської ради Катеринославської губернії, голова Луганської міської Думи. Обраний депутатом Установчих зборів Російської республіки від більшовиків. |
||
У листопаді 1917 |
У листопаді 1917 — лютому 1918 — комісар Петроградського військово-революційного комітету з градоначальства, голова Надзвичайної комісії з охорони Петрограда, організатор [[ВЧК]] Петрограда. |
||
=== Громадянська війна в Росії === |
=== Громадянська війна в Росії === |
||
У березні 1918 |
У березні 1918 — організатор, комісар і командир 1-го Луганського соціалістичного загону в Луганську. З 15 березня по липень 1918 — командувач 5-ї української радянської армії. У липні — серпні 1918 — командувач Царицинського фронту. |
||
З серпня по 23 вересня 1918 |
З серпня по 23 вересня 1918 — член Революційної військової ради (РВР) Північно-Кавказького військового округу. 17 вересня — 3 жовтня 1918 — помічник командувача і член РВР Південного фронту РСЧА. 3 жовтня — 18 грудня 1918 — командувач 10-ї армії РСЧА Південного фронту. Брав участь в обороні Царицина (нині [[Волгоград]]) від [[Біла армія|Білої армії]] [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]]. |
||
З листопада 1918 |
З листопада 1918 — член РВР Української армії. З 28 листопада 1918 — член Тимчасового робітничо-селянського уряду Української Народної Республіки, з 29 січня по вересень 1919 — народний комісар внутрішніх справ Української СРР. У квітні — червні [[1919]] керував військовими операціями по жорстокому придушенню [[Куренівське повстання|Куренівського повстання]] проти [[більшовики|більшовиків]] у [[Київ|Києві]], [[Григор'ївське повстання|«григоріївщини»]] та [[Махновщина|«махновщини»]] на півдні України. |
||
Одночасно, 10 травня |
Одночасно, 10 травня — 14 червня 1919 — командувач військ [[Харківський військовий округ|Харківського військового округу]]. 4 червня — 18 липня 1919 — командувач 14-ї армії Південного фронту. З серпня по жовтень 1919 — командувач військ Внутрішнього фронту Української СРР та член РВР 12-ї армії РСЧА. З 17 жовтня по листопад 1919 — начальник 61-ї стрілецької дивізії РСЧА, командувач Липецької групи військ РСЧА. |
||
17 листопада 1919 |
17 листопада 1919 — 29 квітня 1921 — член [[Реввійськрада|РВР]] [[Перша кінна армія|Першої кінної армії]], учасник [[Польсько-радянська війна 1920|Польсько-радянської війни]]. У березні 1921 — комісар Південної групи військ при придушенні Кронштадтського повстання. |
||
=== 1920—1930-ті === |
=== 1920—1930-ті === |
||
4 травня 1921 |
4 травня 1921 — 17 травня 1924 — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. Одночасно, 27 травня 1921 — 17 травня 1924 — член Південно-Східного бюро ЦК РКП(б). |
||
2 лютого 1924 |
2 лютого 1924 — 20 червня 1934 — член Революційної військової ради (РВР) СРСР. |
||
17 травня 1924 |
17 травня 1924 — листопад 1925 — командувач військ Московського військового округу. |
||
26 січня |
26 січня — 6 листопада 1925 — заступник народного комісара з військових і морських справ СРСР [[Фрунзе Михайло|Михайла Фрунзе]] та заступник голови РВР СРСР. |
||
6 листопада 1925 |
6 листопада 1925 — 20 червня 1934 — народний комісар з військових і морських справ СРСР та голова РВР СРСР. |
||
20 червня 1934 |
20 червня 1934 — 7 травня 1940 — народний комісар оборони СРСР. 22 листопада 1934 — 14 березня 1938 — голова Військової Ради при Народному комісаріаті оборони СРСР. 14 березня 1938 — 8 травня 1940 — голова Головної Військової Ради РСЧА. |
||
=== Участь у сталінських репресіях === |
=== Участь у сталінських репресіях === |
||
[[Файл:Dopolniteliny limit.GIF|thumb|Телеграма в. о. секретаря Іркутського обкому Філіппова та начальника НКВД Малишева про збільшення ліміту на число розстріляних. Резолюція Сталіна «За», підпис Ворошилова |
[[Файл:Dopolniteliny limit.GIF|thumb|Телеграма в. о. секретаря Іркутського обкому Філіппова та начальника НКВД Малишева про збільшення ліміту на число розстріляних. Резолюція Сталіна «За», підпис Ворошилова — третій праворуч.]] |
||
Під час [[Великий терор|Великого терору]] Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків |
Під час [[Великий терор|Великого терору]] Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків — переліків осіб, репресованих із санкції членів [[Політбюро ЦК ВКП (б)|Політбюро ЦК ВКП(б)]]. Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб. |
||
Як член Політбюро ЦК ВКП (б) затвердив велику кількість так званих лімітів (квоти на кількість репресованих згідно з наказом НКВС № |
Як член Політбюро ЦК ВКП (б) затвердив велику кількість так званих лімітів (квоти на кількість репресованих згідно з наказом НКВС № 00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів»). Так, [[26 квітня]] [[1938]] Ворошилов разом зі [[Сталін]]им, [[Молотов В'ячеслав Михайлович|Молотовим]], [[Каганович Лазар Мойсейович|Кагановичем]] і [[Єжов Микола Іванович|Єжовим]] завізував ствердну резолюцію на запиті в. о. секретаря Іркутського обкому ВКП(б) про виділення додаткового ліміту за першою категорією (розстріл) на 4 000 осіб. |
||
Як народний комісар оборони Ворошилов брав активну участь у репресіях проти командного складу [[РСЧА]]. Зокрема, на списку з 26 командирів Червоної Армії, направленому з [[НКВС]] в НКО 28.05.1937 |
Як народний комісар оборони Ворошилов брав активну участь у репресіях проти командного складу [[РСЧА]]. Зокрема, на списку з 26 командирів Червоної Армії, направленому з [[НКВС]] в НКО 28.05.1937 р., він поставив резолюцію «Тов. Єжову. Беріть усіх негідників. 28.V.1937. К. Ворошилов». |
||
=== Друга світова війна === |
=== Друга світова війна === |
||
30 листопада 1939 |
30 листопада 1939 — 12 березня 1940 — головнокомандувач радянських військ у [[Радянсько-фінська війна|Радянсько-фінській війні 1939-40 років]], усунутий з поста народного комісара оборони СРСР через катастрофічні поразки [[Червона армія|Червоної армії]] у цій війні. |
||
7 травня 1940 |
7 травня 1940 — 15 березня 1953 — заступник голови Ради народних комісарів (Ради міністрів) СРСР. 7 травня 1940 — 30 травня 1941 — голова Комітету оборони при РНК СРСР. |
||
7 травня 1940 |
7 травня 1940 — листопад 1944 — заступник народного комісара оборони СРСР. |
||
15 травня 1941 |
15 травня 1941 — 15 травня 1944 — член Бюро РНК СРСР. 30 травня 1941 — 6 вересня 1945 — член Комісії Бюро РНК СРСР із військових і військово-морських справ. |
||
У роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] з 23 червня 1941 |
У роки [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] з 23 червня 1941 — член Ставки Головного командування, з 30 червня 1941 по 21 листопада 1944 — член і заступник голови Державного Комітету Оборони СРСР. |
||
У червні 1941 |
У червні 1941 був представником Ставки Головного командування на Західному фронті. Головнокомандувач військ Північно-Західного напрямку (з 10 липня по [[31 серпня]] [[1941]]), брав участь у проведенні [[Блокада Ленінграда|Ленінградської оборонної операції]] ([[10 липня]] — [[30 вересня]] 1941), командував військами [[Ленінградський фронт|Ленінградського фронту]] (вересень 1941). Останню свою військову роль Ворошилов втратив через поразку на Ленінградському фронті взимку 1941 (його посаду зайняв більш перспективний [[Жуков Георгій Костянтинович|Георгій Жуков]]). З жовтня 1941 по грудень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування із формування і провірки бойової готовності з'єднань і об'єднань РСЧА в районах формування. З лютого по квітень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Волховському фронті. З грудня 1942 по квітень 1943 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Ленінградському і Волховському фронтах. |
||
У січні 1943 |
У січні 1943 Ворошилов координував дії [[Ленінградський фронт|Ленінградського]] і [[Волховський фронт|Волховського]] фронтів при прориві [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграда]] ([[операція «Іскра»]]). |
||
Головнокомандувач партизанським рухом в Україні та Білорусі ([[вересень]] [[1942]] |
Головнокомандувач партизанським рухом в Україні та Білорусі ([[вересень]] [[1942]] — [[травень]] [[1943]]), голова Комісії з питань перемир'я ([[вересень]] [[1943]] — [[червень]] [[1944]])<ref>{{Cite web |url=http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1942 |title=Події, які відбулися 1942 |accessdate=6 вересня 2012 |archive-date=16 жовтня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121016220115/http://history.org.ua/?hrono&inyear=1942 }}</ref>. З грудня 1943 по квітень 1944 — представник Ставки Верховного головнокомандування в Окремій Приморській армії. |
||
=== Після війни === |
=== Після війни === |
||
[[File:Kliment Voroshilov Poster.jpg|thumb|left|Климент Ворошилов. Кін. 1940-х - поч. 1950-х.]] |
|||
У лютому 1945 |
У лютому 1945 — квітні 1946 — голова Союзної контрольної комісії в Угорщині, зіграв значну роль у насадженні [[комунізм]]у [[Угорщина|Угорщині]] 1947. |
||
15 березня 1953 |
15 березня 1953 — 7 травня 1960 — голова [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]], вийшов у відставку через незгоду з політикою [[Хрущов Микита Сергійович|Хрущова]] та свою минулу лояльність до [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталіна]]. |
||
7 травня 1960 |
7 травня 1960 — 2 грудня 1969 — член [[Президія Верховної Ради СРСР|Президії Верховної Ради СРСР]]. З липня 1960 — на пенсії в Москві. |
||
Помер 2 грудня 1969 , похований біля Кремлівської |
Помер 2 грудня 1969 року, похований біля Кремлівської стіни на Красній (Червоній) площі Москви. |
||
== Нагороди == |
== Нагороди == |
||
* Двічі [[Герой Радянського Союзу]] (Укази Президії [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] від [[3 лютого]] [[1956]] ( |
* Двічі [[Герой Радянського Союзу]] (Укази Президії [[Верховна Рада СРСР|Верховної Ради СРСР]] від [[3 лютого]] [[1956]] (у зв'язку з 75-річчям від дня народження) і від [[22 лютого]] [[1968]] (у зв'язку з 50-річчям Збройних Сил СРСР). |
||
* [[Герой Соціалістичної Праці]] (7.05.1960). |
* [[Герой Соціалістичної Праці]] (7.05.1960). |
||
* [[Герой Монгольської Народної Республіки]] (29.05.1957) |
* [[Герой Монгольської Народної Республіки]] (29.05.1957) |
||
* Вісім [[Орден Леніна|орденів Леніна]] (№ |
* Вісім [[Орден Леніна|орденів Леніна]] (№ 880 від 23.02.1935, № 3582 від 22.02.1938, № 14851 від 3.02.1941, № 26411 від 21.02.1945, № 128065 від 3.02.1951, № 313410 від 3.02.1956, № 331807 від 3.02.1961, № 340967 від 22.02.1968). |
||
* Шість[[Орден Червоного Прапора|орденів Червоного Прапора]] (№ |
* Шість [[Орден Червоного Прапора|орденів Червоного Прапора]] (№ 47 від 26.06.1919, № 629/2 від квітня [[1921]] року, № 27/3 від 2.12.1925, № 5/4 від 22.02.1930, № 1/5 від 3.11.1944, № 1/6 від 24.06.1948). |
||
* [[Орден Суворова]] I ступеня (№ |
* [[Орден Суворова]] I ступеня (№ 125 від 22.02.1944). |
||
* Орден Червоного Прапора Узбецької РСР ([[17 лютого]] [[1930]]). |
* Орден Червоного Прапора Узбецької РСР ([[17 лютого]] [[1930]]). |
||
* Орден Червоного Прапора Таджицької РСР (№ |
* Орден Червоного Прапора Таджицької РСР (№ 148 від [[14 січня]] [[1933]]). |
||
* Орден Червоного Прапора [[Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка |
* Орден Червоного Прапора [[Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка|ЗСФСР]] ([[25 лютого]] [[1933]]). |
||
* Два [[Орден Сухе-Батора|ордени Сухе-Батора]] ([[Монгольська Народна Республіка]]). |
* Два [[Орден Сухе-Батора|ордени Сухе-Батора]] ([[Монгольська Народна Республіка]]). |
||
* Три ордени [[Орден Червоного Прапора (Монголія)|Червоного Прапора]] ([[Монгольська Народна Республіка]]). |
* Три ордени [[Орден Червоного Прапора (Монголія)|Червоного Прапора]] ([[Монгольська Народна Республіка]]). |
||
* Великий хрест ордена Білої троянди (Фінляндія) |
* Великий хрест ордена Білої троянди (Фінляндія) |
||
* Великий хрест Королівського ордена Камбоджі (1956) |
* Великий хрест Королівського ордена Камбоджі (1956) |
||
* медалі |
* медалі |
||
* Почесний громадянин міста [[Ізмір]] ([[Туреччина]], листопад 1933). |
* Почесний громадянин міста [[Ізмір]] ([[Туреччина]], листопад 1933). |
||
== Родина == |
== Родина == |
||
У 1910 році одружився з есеркою [[Ворошилова Катерина Давидівна|Голдою Горбман]], з якою познайомився у засланні і прожив до її смерті у 1959 році. Дітей у Ворошилових не було. У 1918 році вони усиновили сироту Петра (1914—1984); після смерті [[Фрунзе Михайло Васильович|Михайла Фрунзе]] взяли до себе його дітей Тимура (1923—1942) і Таню (н. 1920). |
У 1910 році одружився з есеркою [[Ворошилова Катерина Давидівна|Голдою Горбман]], з якою познайомився у засланні і прожив до її смерті у 1959 році. Дітей у Ворошилових не було. У 1918 році вони усиновили сироту Петра (1914—1984); після смерті [[Фрунзе Михайло Васильович|Михайла Фрунзе]] взяли до себе його дітей [[Фрунзе Тимур Михайлович|Тимура]] (1923—1942) і {{li|Фрунзе Тетяна Михайлівна|text=Таню|Q=Q28665095}} (н. 1920). |
||
== Вшанування пам'яті за часів СРСР == |
== Вшанування пам'яті за часів СРСР == |
||
Рядок 114: | Рядок 120: | ||
Ім'я Ворошилова в 2013 році носять 745 площ, вулиць і провулків в містах та селах України, Росії і Білорусі. |
Ім'я Ворошилова в 2013 році носять 745 площ, вулиць і провулків в містах та селах України, Росії і Білорусі. |
||
У [[Луганськ]]у в Музеї історії і культури міста створена окрема композиція присвячена К. |
У [[Луганськ]]у в Музеї історії і культури міста створена окрема композиція присвячена К. Є. Ворошилову. |
||
Був доданий до скульптур монументу «Республіка», створеного в 1928 році по проекту італійського архітектора П'єро Каноника за воєнну допомогу з боку Радянського Союзу |
Був доданий до скульптур монументу «Республіка», створеного в 1928 році по проекту італійського архітектора П'єро Каноника за воєнну допомогу з боку Радянського Союзу у війні 1920. |
||
У [[Лисичанськ]]у [[Луганська область|Луганської області]] було встановлено погруддя К. |
У [[Лисичанськ]]у [[Луганська область|Луганської області]] було встановлено погруддя К. Є. Ворошилову після присвоєння йому другої [[Медаль «Золота Зірка»|Зірки Героя Радянського Союзу]]. Погруддя було демонтоване [[13 листопада]] [[2015]] в рамках [[Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки»|Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки»]]<ref>{{Cite web |url=http://tyzhden.ua/News/151387 |title=У Лисичанську демонтували бюст радянського воєначальника Ворошилова |accessdate=14 листопада 2015 |archive-date=16 листопада 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151116183239/http://tyzhden.ua/News/151387 }}</ref> |
||
</ref> |
|||
== У мистецтві == |
== У мистецтві == |
||
До своєї відставки з поста наркома оборони Ворошилов як найвпливовіший військовий діяч був живим символом Червоної Армії і зростаючої військової потужності Радянського Союзу. У 20-30-х роках його оспівували як людину, яка поведе до перемоги («Адже з нами Ворошилов, перший червоний офіцер |
До своєї відставки з поста наркома оборони Ворошилов як найвпливовіший військовий діяч був живим символом Червоної Армії і зростаючої військової потужності Радянського Союзу. У 20-30-х роках його оспівували як людину, яка поведе до перемоги («Адже з нами Ворошилов, перший червоний офіцер — зуміємо постояти за [[СРСР]]!»). Ворошилов — герой численних фільмів, де його грали: |
||
* Олексій Грибов («Клятва», 1946, «Падіння Берліна», 1949, «Донецькі шахтарі», 1951) |
* Олексій Грибов («Клятва», 1946, «Падіння Берліна», 1949, «Донецькі шахтарі», 1951) |
||
Рядок 133: | Рядок 138: | ||
* Володимир Трошин (Олеко Дундич, 1958; «Битва за Москву», 1985, «Сталінград», У місті Сочі темні ночі, 1989) |
* Володимир Трошин (Олеко Дундич, 1958; «Битва за Москву», 1985, «Сталінград», У місті Сочі темні ночі, 1989) |
||
* Євген Жариков («Перша Кінна», 1984, «Війна на західному напрямку», 1990) |
* Євген Жариков («Перша Кінна», 1984, «Війна на західному напрямку», 1990) |
||
* Анатолій Грачов («Ворог народу |
* Анатолій Грачов («Ворог народу — Бухарін», 1990) |
||
* Сергій Никоненко («Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», 1989) |
* Сергій Никоненко («Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», 1989) |
||
* Михайло Кононов («Ближнє коло», 1991) |
* Михайло Кононов («Ближнє коло», 1991) |
||
Рядок 160: | Рядок 165: | ||
== Джерела та література == |
== Джерела та література == |
||
* ''С. |
* ''С. В. Кульчицький''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Voroshylov_K Ворошилов Климент Єфремович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604012235/http://history.org.ua/?encyclop&termin=Voroshylov_K |date=4 червня 2016 }} // {{ЕІУ|1|636}} |
||
* ''С. |
* ''С. В. Кульчицький''. [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29894 Ворошилов Климент Єфремович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160604164159/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=29894 |date=4 червня 2016 }} // {{ЕСУ}} |
||
* Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. |
* Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. — М., 1996. |
||
* Советская историческая энциклопедия, тт. 1–16. |
* Советская историческая энциклопедия, тт. 1–16. — Москва, 1961—1976. |
||
* ''Акшинский В.'' Климент Ефремович Ворошилов. Биографический очерк. |
* ''Акшинский В.'' Климент Ефремович Ворошилов. Биографический очерк. — Москва, 1974. |
||
* ''Шикман А. П.'' Деятели отечественной истории. Биографический справочник. |
* ''Шикман А. П.'' Деятели отечественной истории. Биографический справочник. — Москва, 1997. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
Рядок 176: | Рядок 181: | ||
}} |
}} |
||
* [https://web.archive.org/web/20090331234010/http://www.marshals.su/BIOS/Voroshilov.html Ворошилов Климент Ефремович] |
* [https://web.archive.org/web/20090331234010/http://www.marshals.su/BIOS/Voroshilov.html Ворошилов Климент Ефремович] |
||
* [http://www.knowbysight.info/VVV/01924.asp Ворошилов Климент Ефремович] |
* [http://www.knowbysight.info/VVV/01924.asp Ворошилов Климент Ефремович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090302072418/http://www.knowbysight.info/VVV/01924.asp |date=2 березня 2009 }} |
||
* [http://www. |
* [http://www.hrono.info/biograf/voroshil.html Ворошилов, Климент Ефремович] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20081201114857/http://www.hrono.info/biograf/voroshil.html |date=1 грудня 2008 }} |
||
* [http://www.hrono.info/biograf/voroshil.html Ворошилов, Климент Ефремович] |
|||
{{start box}} |
{{start box}} |
||
Рядок 204: | Рядок 208: | ||
[[Категорія:Голови радянського військового відомства]] |
[[Категорія:Голови радянського військового відомства]] |
||
[[Категорія:Учасники радянсько-фінської війни]] |
[[Категорія:Учасники радянсько-фінської війни]] |
||
[[Категорія:Депутати Верховної Ради Молдавської РСР]] |
[[Категорія:Депутати Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання]] |
||
[[Категорія:Члени ВУЦВК]] |
[[Категорія:Члени ВУЦВК]] |
||
[[Категорія:Політики СРСР]] |
[[Категорія:Політики СРСР]] |
Поточна версія на 17:26, 4 жовтня 2024
Вороши́лов Климе́нт Єфре́мович (Охрімович) (рос. Ворошилов Климент Ефремович), також популярно — Клим Ворошилов (нар. 23 січня (4 лютого) 1881, Вище, Лисичанська волость, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія, нині Лисичанськ, Луганська область, Україна — 2 грудня 1969, Москва, РРФСР, СРСР) — російський радянський військовий та політичний діяч, революціонер, двічі Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці (7.05.1960), Герой Монгольської Народної Республіки (29.05.1957), перший Маршал Радянського Союзу (20.11.1935). У 1925—1940 роках нарком з військових і морських справ і нарком оборони СРСР. У 1953—1960 роках номінальний глава Радянської держави (Голова Президії Верховної Ради СРСР). Один з організаторів та учасників масових репресій у СРСР. Учасник громадянської війни в Росії 1917—1922.
Член ЦК КП(б)У в березні 1919 — квітні 1920 та в листопаді 1920 — липні 1921. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У з 2 серпня 1919 по 17 березня 1920. Член ЦК КПРС у 1921—1961 і 1966—1969. Член Політбюро ЦК КПРС з 1 січня 1926 по 16 липня 1960. Член Оргбюро ЦК ВКП(б) з 2 червня 1924 по 18 грудня 1925.
Депутат Верховної ради Союзу Радянських Соціалістичних Республік 1—7-го скликань. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 1-го (1938—1947), 2-го (1947—1951), 3-го (1951—1955) та 4-го (1955—1959) скликань.
Народився 4 лютого 1881 в селищі Верхнє, Бахмутського повіту в залізничній сторожовій будці між станціями Переїздна і Вовчоярівка, (в радянські часи у тій залізничній сторожці був навіть музей Ворошилова), Катеринославської губернії (нині входить до складу міста Лисичанськ, Луганської області України) у селянській родині. У своїх мемуарах «У підпіллі можна зустріти тільки щурів» Петро Григоренко зазначив, що сам Ворошилов говорив про своє українське походження і початкове прізвище «Ворошило»[7].
Батько Єфрем Андрійович Ворошилов був із селян хутора Воронового, мати Марія Василівна Агафонова із села Борівського.
З 1887 по 1895 рік працював робітником на шахтах Донбасу, пастухом, наймитом у маєтках. У 1895 році закінчив двокласну початкову земську школу села Василівки Бахмутіського повіту. З 1896 по 1899 рік працював робітником, слюсарем заводу Донецько-Юр'ївського металургійного товариства (ДЮМО) на станції Юр'ївка Катерининської залізниці. З 1900 по 1903 рік був безробітним. 1903 року вступив до РСДРП.
У 1903—1907 працював слюсарем-кранівником Луганського паровозобудівного заводу Гартмана. Брав активну участь у революційному русі, в Луганську.
З липня по грудень 1905 перебував під арештом у Луганській в'язниці. З січня по вересень 1908 — на партійній та профспілковій роботі в Баку та на нафтових промислах Бібі-Ейбата.
У вересні 1908 заарештований, перебував у в'язниці Санкт-Петербурга. З жовтня 1908 по вересень 1912 — на засланні в Архангельській губернії.
У жовтні 1912 — січні 1913 — на підпільній партійній роботі на станції Юр'ївка Катерининської залізниці і в Луганську. У січні 1913 заарештований і до березня 1914 перебував у засланні в Чердинському повіті Пермської губернії.
У травні 1914 — травні 1915 — службовець артилерійського заводу Російського акціонерного товариства артилерійських заводів у місті Царицині.
З 1915 по 1917 — службовець механічного заводу Сургайло у Петрограді.
У березні — листопаді 1917 — голова Луганського комітету РСДРП(б), голова Луганської ради Катеринославської губернії, голова Луганської міської Думи. Обраний депутатом Установчих зборів Російської республіки від більшовиків.
У листопаді 1917 — лютому 1918 — комісар Петроградського військово-революційного комітету з градоначальства, голова Надзвичайної комісії з охорони Петрограда, організатор ВЧК Петрограда.
У березні 1918 — організатор, комісар і командир 1-го Луганського соціалістичного загону в Луганську. З 15 березня по липень 1918 — командувач 5-ї української радянської армії. У липні — серпні 1918 — командувач Царицинського фронту.
З серпня по 23 вересня 1918 — член Революційної військової ради (РВР) Північно-Кавказького військового округу. 17 вересня — 3 жовтня 1918 — помічник командувача і член РВР Південного фронту РСЧА. 3 жовтня — 18 грудня 1918 — командувач 10-ї армії РСЧА Південного фронту. Брав участь в обороні Царицина (нині Волгоград) від Білої армії Денікіна.
З листопада 1918 — член РВР Української армії. З 28 листопада 1918 — член Тимчасового робітничо-селянського уряду Української Народної Республіки, з 29 січня по вересень 1919 — народний комісар внутрішніх справ Української СРР. У квітні — червні 1919 керував військовими операціями по жорстокому придушенню Куренівського повстання проти більшовиків у Києві, «григоріївщини» та «махновщини» на півдні України.
Одночасно, 10 травня — 14 червня 1919 — командувач військ Харківського військового округу. 4 червня — 18 липня 1919 — командувач 14-ї армії Південного фронту. З серпня по жовтень 1919 — командувач військ Внутрішнього фронту Української СРР та член РВР 12-ї армії РСЧА. З 17 жовтня по листопад 1919 — начальник 61-ї стрілецької дивізії РСЧА, командувач Липецької групи військ РСЧА.
17 листопада 1919 — 29 квітня 1921 — член РВР Першої кінної армії, учасник Польсько-радянської війни. У березні 1921 — комісар Південної групи військ при придушенні Кронштадтського повстання.
4 травня 1921 — 17 травня 1924 — командувач військ Північно-Кавказького військового округу. Одночасно, 27 травня 1921 — 17 травня 1924 — член Південно-Східного бюро ЦК РКП(б).
2 лютого 1924 — 20 червня 1934 — член Революційної військової ради (РВР) СРСР.
17 травня 1924 — листопад 1925 — командувач військ Московського військового округу.
26 січня — 6 листопада 1925 — заступник народного комісара з військових і морських справ СРСР Михайла Фрунзе та заступник голови РВР СРСР.
6 листопада 1925 — 20 червня 1934 — народний комісар з військових і морських справ СРСР та голова РВР СРСР.
20 червня 1934 — 7 травня 1940 — народний комісар оборони СРСР. 22 листопада 1934 — 14 березня 1938 — голова Військової Ради при Народному комісаріаті оборони СРСР. 14 березня 1938 — 8 травня 1940 — голова Головної Військової Ради РСЧА.
Під час Великого терору Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків — переліків осіб, репресованих із санкції членів Політбюро ЦК ВКП(б). Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб.
Як член Політбюро ЦК ВКП (б) затвердив велику кількість так званих лімітів (квоти на кількість репресованих згідно з наказом НКВС № 00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів»). Так, 26 квітня 1938 Ворошилов разом зі Сталіним, Молотовим, Кагановичем і Єжовим завізував ствердну резолюцію на запиті в. о. секретаря Іркутського обкому ВКП(б) про виділення додаткового ліміту за першою категорією (розстріл) на 4 000 осіб.
Як народний комісар оборони Ворошилов брав активну участь у репресіях проти командного складу РСЧА. Зокрема, на списку з 26 командирів Червоної Армії, направленому з НКВС в НКО 28.05.1937 р., він поставив резолюцію «Тов. Єжову. Беріть усіх негідників. 28.V.1937. К. Ворошилов».
30 листопада 1939 — 12 березня 1940 — головнокомандувач радянських військ у Радянсько-фінській війні 1939-40 років, усунутий з поста народного комісара оборони СРСР через катастрофічні поразки Червоної армії у цій війні.
7 травня 1940 — 15 березня 1953 — заступник голови Ради народних комісарів (Ради міністрів) СРСР. 7 травня 1940 — 30 травня 1941 — голова Комітету оборони при РНК СРСР.
7 травня 1940 — листопад 1944 — заступник народного комісара оборони СРСР.
15 травня 1941 — 15 травня 1944 — член Бюро РНК СРСР. 30 травня 1941 — 6 вересня 1945 — член Комісії Бюро РНК СРСР із військових і військово-морських справ.
У роки німецько-радянської війни з 23 червня 1941 — член Ставки Головного командування, з 30 червня 1941 по 21 листопада 1944 — член і заступник голови Державного Комітету Оборони СРСР.
У червні 1941 був представником Ставки Головного командування на Західному фронті. Головнокомандувач військ Північно-Західного напрямку (з 10 липня по 31 серпня 1941), брав участь у проведенні Ленінградської оборонної операції (10 липня — 30 вересня 1941), командував військами Ленінградського фронту (вересень 1941). Останню свою військову роль Ворошилов втратив через поразку на Ленінградському фронті взимку 1941 (його посаду зайняв більш перспективний Георгій Жуков). З жовтня 1941 по грудень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування із формування і провірки бойової готовності з'єднань і об'єднань РСЧА в районах формування. З лютого по квітень 1942 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Волховському фронті. З грудня 1942 по квітень 1943 — представник Ставки Верховного головнокомандування на Ленінградському і Волховському фронтах.
У січні 1943 Ворошилов координував дії Ленінградського і Волховського фронтів при прориві блокади Ленінграда (операція «Іскра»).
Головнокомандувач партизанським рухом в Україні та Білорусі (вересень 1942 — травень 1943), голова Комісії з питань перемир'я (вересень 1943 — червень 1944)[8]. З грудня 1943 по квітень 1944 — представник Ставки Верховного головнокомандування в Окремій Приморській армії.
У лютому 1945 — квітні 1946 — голова Союзної контрольної комісії в Угорщині, зіграв значну роль у насадженні комунізму Угорщині 1947.
15 березня 1953 — 7 травня 1960 — голова Президії Верховної Ради СРСР, вийшов у відставку через незгоду з політикою Хрущова та свою минулу лояльність до Сталіна.
7 травня 1960 — 2 грудня 1969 — член Президії Верховної Ради СРСР. З липня 1960 — на пенсії в Москві.
Помер 2 грудня 1969 року, похований біля Кремлівської стіни на Красній (Червоній) площі Москви.
- Двічі Герой Радянського Союзу (Укази Президії Верховної Ради СРСР від 3 лютого 1956 (у зв'язку з 75-річчям від дня народження) і від 22 лютого 1968 (у зв'язку з 50-річчям Збройних Сил СРСР).
- Герой Соціалістичної Праці (7.05.1960).
- Герой Монгольської Народної Республіки (29.05.1957)
- Вісім орденів Леніна (№ 880 від 23.02.1935, № 3582 від 22.02.1938, № 14851 від 3.02.1941, № 26411 від 21.02.1945, № 128065 від 3.02.1951, № 313410 від 3.02.1956, № 331807 від 3.02.1961, № 340967 від 22.02.1968).
- Шість орденів Червоного Прапора (№ 47 від 26.06.1919, № 629/2 від квітня 1921 року, № 27/3 від 2.12.1925, № 5/4 від 22.02.1930, № 1/5 від 3.11.1944, № 1/6 від 24.06.1948).
- Орден Суворова I ступеня (№ 125 від 22.02.1944).
- Орден Червоного Прапора Узбецької РСР (17 лютого 1930).
- Орден Червоного Прапора Таджицької РСР (№ 148 від 14 січня 1933).
- Орден Червоного Прапора ЗСФСР (25 лютого 1933).
- Два ордени Сухе-Батора (Монгольська Народна Республіка).
- Три ордени Червоного Прапора (Монгольська Народна Республіка).
- Великий хрест ордена Білої троянди (Фінляндія)
- Великий хрест Королівського ордена Камбоджі (1956)
- медалі
- Почесний громадянин міста Ізмір (Туреччина, листопад 1933).
У 1910 році одружився з есеркою Голдою Горбман, з якою познайомився у засланні і прожив до її смерті у 1959 році. Дітей у Ворошилових не було. У 1918 році вони усиновили сироту Петра (1914—1984); після смерті Михайла Фрунзе взяли до себе його дітей Тимура (1923—1942) і Таню (н. 1920).
На честь Ворошилова було названо серію танків «КВ» та місто Ворошиловград (нині Луганськ).
Ім'я Ворошилова в 2013 році носять 745 площ, вулиць і провулків в містах та селах України, Росії і Білорусі.
У Луганську в Музеї історії і культури міста створена окрема композиція присвячена К. Є. Ворошилову.
Був доданий до скульптур монументу «Республіка», створеного в 1928 році по проекту італійського архітектора П'єро Каноника за воєнну допомогу з боку Радянського Союзу у війні 1920.
У Лисичанську Луганської області було встановлено погруддя К. Є. Ворошилову після присвоєння йому другої Зірки Героя Радянського Союзу. Погруддя було демонтоване 13 листопада 2015 в рамках Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки»[9]
До своєї відставки з поста наркома оборони Ворошилов як найвпливовіший військовий діяч був живим символом Червоної Армії і зростаючої військової потужності Радянського Союзу. У 20-30-х роках його оспівували як людину, яка поведе до перемоги («Адже з нами Ворошилов, перший червоний офіцер — зуміємо постояти за СРСР!»). Ворошилов — герой численних фільмів, де його грали:
- Олексій Грибов («Клятва», 1946, «Падіння Берліна», 1949, «Донецькі шахтарі», 1951)
- Микола Боголюбов («Ленін у 1918 році», 1938, «Перша Кінна», 1941, «Пархоменко», 1942, «Оборона Царицина», 1942, «Третій удар», «Звільнення», 1968—1972))
- Юрій Толубеев («Падіння Берліна», 1 варіант)
- Данило Сагал («Блокада», 1972)
- Віктор Лазарєв («Дума про Ковпака», 1973—1976; «Підпільний обком діє», 1978)
- Ігор Пушкарьов («20 грудня», 1981)
- Венслі пітха («Червоний монарх» / «Red Monarch» (Англія, 1983)
- Володимир Трошин (Олеко Дундич, 1958; «Битва за Москву», 1985, «Сталінград», У місті Сочі темні ночі, 1989)
- Євген Жариков («Перша Кінна», 1984, «Війна на західному напрямку», 1990)
- Анатолій Грачов («Ворог народу — Бухарін», 1990)
- Сергій Никоненко («Бенкети Валтасара, або Ніч зі Сталіним», 1989)
- Михайло Кононов («Ближнє коло», 1991)
- Джон Боуї («Сталін», 1992)
- Віктор Єльцов («Троцький», 1993)
- Сергій Шеховцов («Stalin: Inside the Terror», Англія, 2003)
- Юрій Олейников («Сталін. Live», 2007)
- Олександр Мохов («Смерть Таїрова (фільм)», 2004, «Стомлені сонцем 2», 2010)
- Віктор Бунаков («Тухачевський. Змова маршала», 2010)
- Валерій Філонов («Фурцева (телесеріал)», 2011)
- Вадим Померанцев («Око божий», 2012)
- Олександр Берда («Чкалов», 2012)
- Володимир Федоров («Сталін з нами», 2013)
- Віктор Бунаков («І примкнув до них Шепілов», 2009)
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118770373 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Ведомости Верховного Совета СССР — Верховный Совет СССР, 1953. — вып. 3. — ISSN 0235-9936
- ↑ 138 // Ведомости Верховного Совета СССР — Верховный Совет СССР, 1960. — вып. 18. — ISSN 0235-9936
- ↑ Григоренко П. «У підпіллі можна зустріти тільки щурів» (1981). Архів оригіналу за 10 червня 2012. Процитовано 8 жовтня 2011.
- ↑ Події, які відбулися 1942. Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 6 вересня 2012.
- ↑ У Лисичанську демонтували бюст радянського воєначальника Ворошилова. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 14 листопада 2015.
- С. В. Кульчицький. Ворошилов Климент Єфремович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 636. — ISBN 966-00-0734-5.
- С. В. Кульчицький. Ворошилов Климент Єфремович [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Маршалы Советского Союза: личные дела рассказывают. — М., 1996.
- Советская историческая энциклопедия, тт. 1–16. — Москва, 1961—1976.
- Акшинский В. Климент Ефремович Ворошилов. Биографический очерк. — Москва, 1974.
- Шикман А. П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. — Москва, 1997.
- Ворошилов Климент Ефремович
- Ворошилов Климент Ефремович [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Ворошилов, Климент Ефремович [Архівовано 1 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Народились 4 лютого
- Народились 1881
- Уродженці Бахмутського повіту
- Померли 2 грудня
- Померли 1969
- Померли в Москві
- Поховані в некрополі біля Кремлівської стіни
- Члени КПРС
- Герої Радянського Союзу
- Герої Соціалістичної Праці
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Суворова I ступеня
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Нагороджені медаллю «За оборону Москви»
- Нагороджені медаллю «За оборону Кавказу»
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «Двадцять років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Нагороджені медаллю «30 років Радянській Армії та Флоту»
- Нагороджені медаллю «40 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «50 років Збройних Сил СРСР»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 800-річчя Москви»
- Нагороджені медаллю «В пам'ять 250-річчя Ленінграда»
- Кавалери ордена цариці Шеби
- Кавалери ордена Полярної зірки (Монголія)
- Кавалери ордена Сухе-Батора
- Кавалери ордена Червоного Прапора (Монголія)
- Герої Монгольської Народної республіки
- Нагороджені почесною революційною зброєю
- Радянські командувачі фронтами в Другій світовій війні
- Уродженці Лисичанська
- Більшовики
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Учасники Громадянської війни на Донбасі 1917-1922
- Червоні отамани
- Військовики Української радянської армії
- Донецько-Криворізька Радянська Республіка
- Голови радянського військового відомства
- Учасники радянсько-фінської війни
- Депутати Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання
- Члени ВУЦВК
- Політики СРСР
- Депутати Верховної Ради УРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради УРСР 4-го скликання
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Двічі Герої Радянського Союзу
- Депутати Верховної Ради Латвійської РСР
- Герої Радянського Союзу — росіяни
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Депутати Верховної Ради СРСР 1-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 3-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 4-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 5-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання
- Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання
- Організатори Великого терору
- Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ
- Члени Всеросійських установчих зборів
- Делегати XIX з'їзду КПРС