Жадько Віктор Олексійович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 10 проміжних версій 7 користувачів)
Рядок 4: Рядок 4:
| Псевдоніми =
| Псевдоніми =
| Дата народження = 16.2.1952
| Дата народження = 16.2.1952
| Місце народження = [[Іваньки (Маньківський район)|Іваньки]]
| Місце народження = [[Іваньки (Уманський район)|Іваньки]]
| Дата смерті =
| Дата смерті =
| Місце смерті =
| Місце смерті =
Рядок 24: Рядок 24:
}}
}}
{{Однофамільці|Жадько}}
{{Однофамільці|Жадько}}
'''Віктор Олексійович Жадько́''' ({{н.}} {{ДН|16|2|1952}}, с. [[Іваньки (Уманський район)|Іваньки]], [[Уманський район|Уманський]] [[Маньківський район|район]], [[Черкаська область]])  — [[письменник]], [[публіцист]], [[науковець]], [[видавець]], некрополезнавець, декабристознавець, [[краєзнавець]], [[енциклопедист]], фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. [[Доктор філософських наук]] (2008), [[професор]] (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (листопад,2021); [[академік]] [[АН ВО України]] (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення; [[Заслужений працівник освіти України]] (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету (2005—2021); Освітянин 2007, 2008, 2010, 2011, 2012,2015,2017,2018,2019,2020 років; доцент кафедри журналістської майстерності Інституту журналістики (1991-19999) університету імені Т.Шевченка. Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки); з 5 вересня 2021 — радник Першого віце-прем'єра — міністра України — Міністра економіки України; позаштатний радник Міністра освіти і науки України (з 2021). Член [[НСЖУ|Національної Спілки журналістів України]] (1978), член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно залишив Спілку). Активний учасник усіх Майданів, в тому числі — Революції Гідності.
'''Віктор Олексійович Жадько́''' ({{н.}} {{ДН|16|2|1952}}, с. [[Іваньки (Уманський район)|Іваньки]], [[Маньківський район]], [[Черкаська область]])  — [[письменник]], [[публіцист]], [[науковець]], [[видавець]], некрополезнавець, декабристознавець, [[краєзнавець]], [[енциклопедист]], фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. [[Доктор філософських наук]] (2008), [[професор]] (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (листопад,2021); [[академік]] [[АН ВО України]] (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення; [[Заслужений працівник освіти України]] (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету (2005—2022); Освітянин 2007, 2008, 2010—2012, 2015, 2017—2020 років; доцент кафедри журналістської майстерності [[Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка|Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка]] (1991—1999). Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (2016—2018 роки); з 5 вересня 2021 — радник Першого віце-прем'єра — міністра України — Міністра економіки України; позаштатний радник Міністрів освіти і науки України. Член [[НСЖУ|Національної Спілки журналістів України]] (1978), член [[Національна спілка письменників України|Національної спілки письменників України]] (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно залишив Спілку). Активний учасник усіх Майданів, в тому числі — Революції Гідності.


== Біографічні відомості ==
== Біографічні відомості ==
Народився 16 лютого 1952 року в селі [[Іваньки (Уманський район)|Іваньки]] Уманського [[Маньківський район|району]], Черкаської області в родині [[коваль|коваля]]. Батько — Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».
Народився 16 лютого 1952 року в селі [[Іваньки (Уманський район)|Іваньки]] на [[Черкаська область|Черкащині]] в родині [[Коваль|коваля]]. Батько — Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».


Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «[[Дормашина (Миколаїв)|Дормашина]]» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.
Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «[[Дормашина (Миколаїв)|Дормашина]]» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.


Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету [[Миколаївський національний університет|Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського]](1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці.
Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету [[Миколаївський національний університет|Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського]] (1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці.


Віктор Жадько— ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу— Л.Куліченко, М.Божаткін, І.Григурко, В.Бойченко, В.Юр'єв, Е. Январьов, К.Курашкевич, В.Пучков, К.Голубкова, Д.Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.
Віктор Жадько— ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу — Л. Куліченко, М. Божаткін, І. Григурко, В. Бойченко, В. Юр'єв, Е. Январьов, К. Курашкевич, В. Пучков, К. Голубкова, Д. Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.


Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині— редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».
Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині— редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».
Рядок 46: Рядок 46:
=== Кар'єра ===
=== Кар'єра ===
Працював:
Працював:
* на [[Комуністична партія Радянського Союзу|партійно-державній роботі]] ([[Миколаїв]], 1981—1984),
* на [[Комуністична партія Радянського Союзу|партійно-державній роботі]] ([[Миколаїв]], 1981—1984);
* у газеті «Прапор Жовтня» (Миколаїв, 1978—1979),
* у газеті «Прапор Жовтня» (Миколаїв, 1978—1979);
* журналі «Україна» (Київ, 1984 — 89);
* журналі «Україна» (Київ, 1984 — 89);
* доцент [[Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти|Центрального інституту удосконалення вчителів]] (1989—1991),
* доцент [[Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти|Центрального інституту удосконалення вчителів]] (1989—1991);
* доцент [[Інститут журналістики|Інституту журналістики та Міжнародних відносин]] [[Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики|Київського університету ім. Т.Шевченка]] (1991 — 99),
* доцент [[Інститут журналістики|Інституту журналістики та Міжнародних відносин]] [[Київський університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики|Київського університету ім. Т.Шевченка]] (1991 — 1999);
* зав.кафедри масових комунікацій Міжнародного університету фінансів (1999 — 2003);
* зав.кафедри масових комунікацій Міжнародного університету фінансів (1999 — 2003);
* Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);
* Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);
* позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);
* позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);
* позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки)
* позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (з 2016—2018 роки);
* 2003&nbsp;— 2021&nbsp;— зав. кафедри журналістики [[Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова|Національного педагогічного університету]].<ref>{{Cite web|title=Жадько Віктор Олексійович — Енциклопедія Сучасної України|url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296|website=esu.com.ua|accessdate=2021-05-27|archive-date=27 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210527131950/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296}}</ref>
* 2003&nbsp;— 2021&nbsp;— зав. кафедри журналістики [[Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова|Національного педагогічного університету;]]<ref>{{Cite web|title=Жадько Віктор Олексійович — Енциклопедія Сучасної України|url=http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296|website=esu.com.ua|accessdate=2021-05-27|archive-date=27 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210527131950/http://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296}}</ref>
* Шеф-редактор журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент» (2001—2006),
* Шеф-редактор журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент» (2001—2006);
* головний редактор газети «Київський ринок» (2005—2007),
* головний редактор газети «Київський ринок» (2005—2007);
* шеф-редактор студентських газет «Памолодь» (з 2007) і «Ренесанс» (з 2007).
* шеф-редактор студентських газет «Памолодь» (з 2007) і «Ренесанс» (з 2007).
Член двох [[Спеціалізована вчена рада|спеціалізованих вчених рад]] по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті (з 2008); член редколегій наукових фахових видань&nbsp;— журналу [[Соціальна психологія (журнал)|«Соціальна психологія»]] та наукового вісника «Гілея», історичного та культурологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії». Під науковим керівництвом В. Жадька захищено 3 кандидатські дисертації.
Член двох [[Спеціалізована вчена рада|спеціалізованих вчених рад]] по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті (з 2008); член редколегій наукових фахових видань&nbsp;— журналу [[Соціальна психологія (журнал)|«Соціальна психологія»]] та наукового вісника «Гілея», історичного та культурологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії». Під науковим керівництвом В. Жадька захищено 3 кандидатські дисертації.


== Літературна та науково-популярна діяльність ==
== Літературна та науково-популярна діяльність ==
Ще в студентські роки В. Жадько зацікавився постаттю М. Аркаса. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками&nbsp;— опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.
Ще в студентські роки В.&nbsp;Жадько зацікавився постаттю [[Аркас Микола Миколайович (старший)|М.&nbsp;Аркаса]]. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками&nbsp;— опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.


Зацікавила В.&nbsp;Жадька й така тема, як миколаївці&nbsp;— декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М.&nbsp;Лорер, М.&nbsp;Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).
Зацікавила В.&nbsp;Жадька й така тема, як миколаївці&nbsp;— декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М.&nbsp;Лорер, М.&nbsp;Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).
Рядок 70: Рядок 70:
Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті, лише про Миколаївщину: «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки»; Микола Аркас -у двох томах і др.
Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті, лише про Миколаївщину: «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки»; Микола Аркас -у двох томах і др.


Віктор Жадько, як науковець і письменник І журналіст, нині єдиний в Україні, який активно працює на дослідженням життя і творчості Тараса Шевченка, благословивши у світ 10 книг, 45 публікацій у газетах, наукових вісниках та журналах. Двічі номінувався на Шевченківську премію (2014,2016).
Віктор Жадько, як науковець, письменник і журналіст, нині єдиний в Україні, який активно працює над дослідженням життя і творчості Тараса Шевченка, благословивши у світ 10 книг, 45 публікацій у газетах, наукових вісниках та журналах. Двічі номінувався на Шевченківську премію (2014, 2016).


Віктор Жадько&nbsp;— єдиний в Україні дослідник-некрополезнавець<ref>{{Cite web|title=Жадько Віктор Олексійович - Головна сторінка|url=https://zhadko.at.ua/|website=zhadko.at.ua|accessdate=2021-05-27|archive-date=27 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210527131954/https://zhadko.at.ua/}}</ref>.який досліджує пробелму поховань відомих українців як в Україні, так й за кордоном. Випустив у світ з даної проблеми як автор 5 книг.
Віктор Жадько&nbsp;— єдиний в Україні дослідник-некрополезнавець<ref>{{Cite web|title=Жадько Віктор Олексійович - Головна сторінка|url=https://zhadko.at.ua/|website=zhadko.at.ua|accessdate=2021-05-27|archive-date=27 травня 2021|archive-url=https://web.archive.org/web/20210527131954/https://zhadko.at.ua/}}</ref>, який досліджує проблему поховань відомих українців як в Україні, так і за кордоном. Випустив у світ з даної проблеми як автор 5 книг.


== Твори ==
== Твори ==
Рядок 92: Рядок 92:
* історичне видання у двох томах «Микола Аркас».— К., 2005.&nbsp;— 1460 с.
* історичне видання у двох томах «Микола Аркас».— К., 2005.&nbsp;— 1460 с.
* навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
* навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3330 У пам'яті Києва: іст. наук. фотоіл. довід.] / Віктор Жадько.— Київ: Жадько В. О., 2007.Переднє слово А.&nbsp;Погрібний— 472 с. {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200804200516/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3330 |date=4 серпня 2020 }}
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3330 У пам'яті Києва: іст. наук. фотоіл. довід.] / Віктор Жадько.— Київ: Жадько В.&nbsp;О., 2007.Переднє слово А.&nbsp;Погрібний— 472 с. {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20200804200516/https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3330 |date=4 серпня 2020 }}
* «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006);
* «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006);
* Монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
* Монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
* літ.публіцист. довідник «[http://chtyvo.org.ua/authors/Zhadko_Viktor/Nekropol_na_Baikovii_hori Некрополь на Байковій горі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170511190809/http://chtyvo.org.ua/authors/Zhadko_Viktor/Nekropol_na_Baikovii_hori |date=11 травня 2017 }}» (2008).
* літ.публіцист. довідник «[http://chtyvo.org.ua/authors/Zhadko_Viktor/Nekropol_na_Baikovii_hori Некрополь на Байковій горі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170511190809/http://chtyvo.org.ua/authors/Zhadko_Viktor/Nekropol_na_Baikovii_hori |date=11 травня 2017 }}» (2008).
* {{книга|автор = |частина = |посилання частина = |заголовок = [[Черкащина. Універсальна енциклопедія]]: документально-публіцистичне наукове фотоілюстроване історичне видання|оригінал = |посилання = |відповідальний = |видання = |місце = Київ|видавництво = ВПК «Експрес-Поліграф»|рік = 2010|том = |сторінки = |сторінок = 1104|серія = |isbn = |тираж = |ref = }}
* Енциклопедія Черкащина. -К,2010.-1122 с.
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3335 Микола Аркас: роман-пошук] / Віктор Жадько.&nbsp;— Київ: Жадько В.&nbsp;О., 2008.&nbsp;— 632 с. {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190221042916/http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3335 |date=21 лютого 2019 }}
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3335 Микола Аркас: роман-пошук] / Віктор Жадько.&nbsp;— Київ: Жадько В.&nbsp;О., 2008.&nbsp;— 632 с. {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190221042916/http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3335 |date=21 лютого 2019 }}
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3336 Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько.&nbsp;— Київ: Жадько В.&nbsp;О., 2008.&nbsp;— 864 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190220181337/http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3336 |date=20 лютого 2019 }}
* [https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3336 Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько.&nbsp;— Київ: Жадько В.&nbsp;О., 2008.&nbsp;— 864 с.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20190220181337/http://elib.nlu.org.ua/object.html?id=3336 |date=20 лютого 2019 }}
Рядок 126: Рядок 126:


Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа» та «Журналістика і редакторська майстерність», рекомендовані Міністерством освіти і науки України (2005,2012). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987). Згідно бібліографічного покажчика за 2019 рік, Жадько В.&nbsp;— автор 650 наукових та публіцистично-художніх статей.
Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа» та «Журналістика і редакторська майстерність», рекомендовані Міністерством освіти і науки України (2005,2012). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987). Згідно бібліографічного покажчика за 2019 рік, Жадько В.&nbsp;— автор 650 наукових та публіцистично-художніх статей.

Номінувався на Шевченківську премію: 2014, 2016, 2023 і 2024 років.


== Черкащина. Універсальна енциклопедія ==
== Черкащина. Універсальна енциклопедія ==
{{main|Черкащина. Універсальна енциклопедія}}
{{main|Черкащина. Універсальна енциклопедія}}


Віктор Жадько як автор-упорядник (несправедливо, непорядно та не об'єктивно критикований земляками-краєзнавцями: Вадимом Мициком, Володимиром Хоменком, Олегом Шатайлом як ніби «автор -плагіатор», хоч насправді, як свідчать вихідні данів енциклопедії, Віктор Олексійович- автор&nbsp;— упорядник; після кожної статті, які ним творчо опрацьовані&nbsp;— а їх більше 3 тисяч, є література, яку використовував та на яку посилався В.Жадько), внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу. Необ'єктивна критика та друкування пасквілів у газетах: «Просвіта», «Літературна Україна», в обласній газеті Черкащини і райнках, не дозволили упоряднику одержати Державну премію України, на яку В.Жадька висували академіки Іван Дзюба і Петро Тронько. А Віктор Жадько відвідав 800 сіл та міст області, зробив 5 тисяч фотосвітлин і аж тоді випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010; 1122 с.), подібної не має жодна область. Тут, зокрема, зібрано все, чи майже все про життя і творчість Тараса Шевченка, оточення, твори, рідню з фотографіями та малюнками Кобзаря; багато кольорових історичних вкладок.
Віктор Жадько як автор-упорядник (несправедливо, непорядно та не об'єктивно критикований земляками-краєзнавцями: Вадимом Мициком, Володимиром Хоменком, Олегом Шатайлом як ніби «автор -плагіатор», хоч насправді, як свідчать вихідні данів енциклопедії, Віктор Олексійович- автор&nbsp;— упорядник; після кожної статті, які ним творчо опрацьовані&nbsp;— а їх більше 3 тисяч, є література, яку використовував та на яку посилався В.Жадько), внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу. Необ'єктивна критика та друкування пасквілів у газетах: «Просвіта», «Літературна Україна», в обласній газеті Черкащини і районках, не дозволили упоряднику одержати Державну премію України, на яку В.Жадька висували академіки Іван Дзюба і Петро Тронько. А Віктор Жадько відвідав 800 сіл та міст області, зробив 5 тисяч фотосвітлин і аж тоді випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010; 1104 с.), подібної не має жодна область. Тут, зокрема, зібрано все, чи майже все про життя і творчість Тараса Шевченка, оточення, твори, рідню з фотографіями та малюнками Кобзаря; багато кольорових історичних вкладок.


== Відзнаки ==
== Відзнаки ==
Рядок 143: Рядок 145:
* Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010);
* Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010);
* «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
* «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
* Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012);
* Фонду Т.&nbsp;Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012);
* Міжнародна премія імені В.Винниченка (2013);
* Міжнародна премія імені В.&nbsp;Винниченка (2013);
* пам'ятна ювілейна медаль «До 200-річчя з дня народження Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації;
* пам'ятна ювілейна медаль «До 200-річчя з дня народження Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації;
* [[Медаль «Івана Мазепи»]] (2016)<ref>{{cite web | url = http://ukrainka.org.ua/node/6913 | title = Відзнака за патріотизм | publisher = Мистецький портал «[[Жінка-УКРАЇНКА]]» | author = [[Дзюба Сергій Вікторович|Сергій Дзюба]] | date = Квітень 18, 2016 | accessdate = Квітень 18, 2016 | archive-date = 25 квітня 2016 | archive-url = https://web.archive.org/web/20160425110051/http://ukrainka.org.ua/node/6913 }}</ref>;
* [[Медаль «Івана Мазепи»]] (2016)<ref>{{cite web | url = http://ukrainka.org.ua/node/6913 | title = Відзнака за патріотизм | publisher = Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА» | author = [[Дзюба Сергій Вікторович|Сергій Дзюба]] | date = Квітень 18, 2016 | accessdate = Квітень 18, 2016 | archive-date = 25 квітня 2016 | archive-url = https://web.archive.org/web/20160425110051/http://ukrainka.org.ua/node/6913 }}</ref>;
* Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018);
* Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018);
* Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина), 2021;
* Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина), 2021;
* медаль «20 років Академії наук вищої освіти України» (2012).
* медаль «20 років Академії наук вищої освіти України» (2012).
* Фіналіст [[Національна премія України імені Тараса Шевченка|Шевченківської премії]] у номінації «Літературознавство і мистецтвознавство» (2022).


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 157: Рядок 160:
* [https://web.archive.org/web/20090123153901/http://www.jurnalist.in.ua/rubric157/rubric148/site_3382.html Хто є хто в українській журналістиці]
* [https://web.archive.org/web/20090123153901/http://www.jurnalist.in.ua/rubric157/rubric148/site_3382.html Хто є хто в українській журналістиці]
* [http://zhadko.at.ua/ Особистий вебсайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130525221037/http://zhadko.at.ua/ |date=25 травня 2013 }}
* [http://zhadko.at.ua/ Особистий вебсайт] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130525221037/http://zhadko.at.ua/ |date=25 травня 2013 }}
* ''[[Мацько Любов Іванівна|Л.&nbsp;І.&nbsp;Мацько]]'' Те, що ви зробили, пане Вікторе, не має ціни…: [До ювілейного 55-річчя Віктора Жадька] / Л.&nbsp;Мацько // [[Культура і життя]].— 2007.&nbsp;— №&nbsp;26(27 черв.).&nbsp;— С.&nbsp;2.[http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302173915/http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5016 |date=2 березня 2014 }}
* ''[[Мацько Любов Іванівна|Л.&nbsp;І.&nbsp;Мацько]]'' Те, що ви зробили, пане Вікторе, не має ціни…: [До ювілейного 55-річчя Віктора Жадька] / Л.&nbsp;Мацько // [[Культура і життя]].&nbsp;— 2007.&nbsp;— №&nbsp;26(27 черв.).&nbsp;— С. 2.[http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5016] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140302173915/http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5016 |date=2 березня 2014 }}
* ''[[Мацько Любов Іванівна|Л.&nbsp;І.&nbsp;Мацько]]'' [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296 Жадько Віктор Олексійович] // {{ЕСУ|9|489}}
* ''[[Мацько Любов Іванівна|Л.&nbsp;І.&nbsp;Мацько]]'' [https://esu.com.ua/search_articles.php?id=20296 Жадько Віктор Олексійович] // {{ЕСУ|9|489}}
* [[Дзюба Іван|Дзюба І.]] На дорогах пам'яті // [[Літературна Україна]].&nbsp;— 2004.&nbsp;— 6 жовт.
* [[Дзюба Іван|Дзюба І.]] На дорогах пам'яті // [[Літературна Україна]].&nbsp;— 2004.&nbsp;— 6 жовт.
Рядок 171: Рядок 174:


[[Категорія:Уродженці Маньківського району]]
[[Категорія:Уродженці Маньківського району]]
[[Категорія:Українські краєзнавці]]
[[Категорія:Краєзнавці Миколаєва]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Українські письменники]]
[[Категорія:Випускники Миколаївського університету]]
[[Категорія:Випускники Миколаївського університету]]

Поточна версія на 22:42, 3 листопада 2024

Жадько Віктор Олексійович
Народився16 лютого 1952(1952-02-16) (72 роки)
Іваньки
Діяльністьписьменник
публіцист
науковець
видавець
Галузьлітература[1], публіцистика[1], краєзнавство[1] і видавнича справа[1]
Alma materМиколаївський педагогічний інститут (1976)
Вища партійна школа при ЦК КПУ (1981)
Академія суспільних наук при ЦК КПРС (1983).
Знання мовукраїнська[1]
Нагороди

Віктор Олексійович Жадько́ (нар. 16 лютого 1952(19520216), с. Іваньки, Маньківський район, Черкаська область)  — письменник, публіцист, науковець, видавець, некрополезнавець, декабристознавець, краєзнавець, енциклопедист, фотоаматор; біограф Тараса Шевченка. Доктор філософських наук (2008), професор (2011), Почесний академік Національної академії педагогічних наук України (листопад,2021); академік АН ВО України (з 2008; Відділення масової комунікації), академік-секретар Відділення; Заслужений працівник освіти України (2007); Відмінник столичної освіти (2012). Засновник кафедри журналістики Національного педагогічного університету (2005—2022); Освітянин 2007, 2008, 2010—2012, 2015, 2017—2020 років; доцент кафедри журналістської майстерності Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1991—1999). Директор Інституту суспільно-політичних наук Національної академії керівних кадрів працівників культури і мистецтв (2011—2012);позаштатний радник Міністра культури України (2010—2012);позаштатний радник Голови Київської обласної державної адміністрації (2016—2018 роки); з 5 вересня 2021 — радник Першого віце-прем'єра — міністра України — Міністра економіки України; позаштатний радник Міністрів освіти і науки України. Член Національної Спілки журналістів України (1978), член Національної спілки письменників України (2002). Член Національної спілки краєзнавців України (2010; 2017 року добровільно залишив Спілку). Активний учасник усіх Майданів, в тому числі — Революції Гідності.

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Народився 16 лютого 1952 року в селі Іваньки на Черкащині в родині коваля. Батько — Олексій Прокопович працював ковалем, мати, Валентина Василівна — на сільськогосподарських роботах. Навчаючись у старших класах школи, Віктор щоліта працював у місцевому колгоспі помічником тракториста, у будівельній бригаді, а також писав, як юнкор, дописи до районної газети «Промінь комунізму».

Після закінчення школи Віктор приїхав до Миколаєва: тут у морській авіації служив його старший брат, Анатолій, деякий час працював на заводі «Дормашина» токарем, пізніше — водієм у міському Будинку офіцерів.

Повернувшись до Миколаєва, після військової служби у Латвії та Литви, Віктор став студентом філологічного факультету Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Бєлінського (1972—1976). Вчився на відмінно, був одним з активних учасників і організаторів пошукового студентського загону «Прометей», який очолював викладач кафедри фізичного виховання А. І. Тихомиров. Подорожі Кримом, визначними місцями Миколаївщини, слідами партизанського з'єднання Сидора Ковпака від Путивля до Карпат, написав і видрукував дві повісті: «Де стежку торували партизани» та «Живуть після смерті». А ще — участь у студентських наукових конференціях, організатор та ведучий Міжнародного студентського фестивалю молодіжної пісні; знайомство та співпраця з відомим краєзнавцем Віктором Ліфановим, найстарішим у місті літератором Андріаном Топоровим, праця в архівах і Миколаївській обласній бібліотеці.

Віктор Жадько— ініціатор створення літературного об'єднання студентів філологічного факультету «Вітрила». Його статті та оповідання часто з'являлися в місцевій та республіканській періодиці. Миколаївське письменницьке «братство» того часу — Л. Куліченко, М. Божаткін, І. Григурко, В. Бойченко, В. Юр'єв, Е. Январьов, К. Курашкевич, В. Пучков, К. Голубкова, Д. Кремінь — завжди радо спілкувалися з молодим автором, цінували його натхнення й завзяття.

Після закінчення інституту Віктор обрав професію журналіста. Він — кореспондент обласної молодіжної газети, заступник редактора районної газети «Прапор Жовтня». Після закінчення Вищої партійної школи, попрацювавши деякий час на Миколаївщині— редактором та на партійній роботі; переїхав до Києва, де очолив один із відділів журналу «Україна», був головним редактором журналу Державної податкової адміністрації України «Департамент».

Місто юності Миколаїв назавжди ввійшло в душу та серце Віктора Жадька. Десять творів— роман, повісті, художньо-документальні нариси та історичні календарі пов'язані з історією міста корабелів і його сьогоденням.

Освіта

[ред. | ред. код]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Працював:

Член двох спеціалізованих вчених рад по захисту докторських і кандидатських дисертацій при Національному педагогічному університеті (з 2008); член редколегій наукових фахових видань — журналу «Соціальна психологія» та наукового вісника «Гілея», історичного та культурологічного журналів: «Пам'ять століть» та «Духовні студії». Під науковим керівництвом В. Жадька захищено 3 кандидатські дисертації.

Літературна та науково-популярна діяльність

[ред. | ред. код]

Ще в студентські роки В. Жадько зацікавився постаттю М. Аркаса. Біографічна повість про нього датована 1972—1986 роками — опублікував роман «Грек із душею українця», присвячену діяльності відомого українського просвітницького діяча початку 20 століття, історика й композитора.

Зацікавила В. Жадька й така тема, як миколаївці — декабристи, брати Йосип і Олександр Поджіо, М. Лорер, М. Чижов. Робота в архівах Москви, Іркутська, Санкт-Петербурга вилилася в роман-хроніку «Восставшие против императора» (2003).

Одним із нових творів про південноукраїнський край став виданий у 2002 році публіцистичний роман «А степ як море».

Досить часто його статті та есе почали з'являтися на шпальтах «Літературної України», в журналах «Ранок», «Дніпро». Невдовзі окремими виданнями з'явилися художньо-документальні повісті, лише про Миколаївщину: «Передай вогонь синам», «Де стежку торували партизани», краєзнавчий довідник «Вулиці Миколаєва», історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки»; Микола Аркас -у двох томах і др.

Віктор Жадько, як науковець, письменник і журналіст, нині єдиний в Україні, який активно працює над дослідженням життя і творчості Тараса Шевченка, благословивши у світ 10 книг, 45 публікацій у газетах, наукових вісниках та журналах. Двічі номінувався на Шевченківську премію (2014, 2016).

Віктор Жадько — єдиний в Україні дослідник-некрополезнавець[3], який досліджує проблему поховань відомих українців як в Україні, так і за кордоном. Випустив у світ з даної проблеми як автор 5 книг.

Твори

[ред. | ред. код]

Художньо-документальні повісті

[ред. | ред. код]
  • «Передай вогонь синам» (1984)
  • «Вулиці Миколаєва» (1985), «Де стежку торували партизани» (1987)
  • «Живуть після смерті» (1988)
  • трилогія «Благословенне святим Миколаєм» (2000)
  • «Материзна» (2002);
  • роман-пошук «Грек із душею українця» (2003);
  • роман-хроніка «Восставшие против императора»;
  • збірник нарисів та інтерв'ю «А степ як море» (2003);
  • історичний календар Миколаївщини «Узбереги Божої ріки» (2003);
  • фотоілюстрований довідник «Байковий некрополь» (2004);
  • повісті та оповідання «Сміливий Олексійко» (2005);
  • науково-історичний довідник «Український некрополь» (переднє слово І. Дзюба; 2005);
  • історичне видання у двох томах «Микола Аркас».— К., 2005. — 1460 с.
  • навчальний посібник «Журналістика та редакторська майстерність» (2011).
  • У пам'яті Києва: іст. наук. фотоіл. довід. / Віктор Жадько.— Київ: Жадько В. О., 2007.Переднє слово А. Погрібний— 472 с. [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  • «Маньківщина: Не забуваймо рідного порогу» (2006);
  • Монографія «Історична пам'ять у системі духовного світу особистості» (2008).
  • літ.публіцист. довідник «Некрополь на Байковій горі [Архівовано 11 травня 2017 у Wayback Machine.]» (2008).
  • Черкащина. Універсальна енциклопедія: документально-публіцистичне наукове фотоілюстроване історичне видання. — Київ : ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. — 1104 с.
  • Микола Аркас: роман-пошук / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 632 с. [Архівовано 21 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  • Микола Аркас: Катерина. Опера: текст і клавір: рецензії, листування / Віктор Жадько. — Київ: Жадько В. О., 2008. — 864 с. [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  • науково-публіцистичне видання «Іду за Шевченком: від Києва до Канева» (2010. Пішки пройшов шляхом Тараса— від Києва до Канева упродовж трьох місяців 246 кілометрів);
  • повість-відчай «Сповідь розп'ятої душі» (2010);
  • «У Києві, мов на небі». — К., 2011. — 216 с.
  • Ідемо за Шевченком (українською та литовською мовами; у співавторстві; 2012)
  • роман-сповідь «Кирило Осьмак: Заповідаю Вам Україну» (2012)
  • Шевченків Вільно (литовською та українською мовами; у співавторстві; 2012)
  • навчальний посібник «Журналістика та основи редакторської майстерності». — К.: Знання, 2012. — 272 с.
  • Книгознавство. Термінологічний словник. За загал. ред. Віктор Жадька. — К., 2012. — 304 с.
  • Енциклопедія некрополезнавства. Автор-упорядник. — К., 2013. — 706 с.
  • Іваньки. Моє село, моя вербова тиша. — К., 2013. — 370 с.
  • Печерськ Тараса Шевченка. — К., 2014. — 128 с.
  • Обрані педагогікою. — К., 2014. — 608 с.
  • Історичний календар. — К., 2015. — 808 с.
  • «І серце чистеє подай». — К., 2016. — 120 с.
  • Київська земля-Тарасова колиска. — К., 2017. — 640 с.
  • «Із козацького роду». — К., 2019. — 160 с.
  • Не маємо права забути (Іван Григурко і Валерій Бойченко). — К., 2019. — 344 с.
  • Болять Україні могили її поколінь. — К., 2020. — 360 с.
  • «Вільно… Дороге серцю!». — К., 2020. — 248 с.
  • «Вікопомний  шлях». — К., 2020. — 112 с.
  • «Люблю Україну». — К., 2021. — 464 с.
  • «У всякого своя доля». Автор-упорядник. — К., 2021. — 864 с.
  • Із щоденника професора університету. — К., 2021. — 480 с.
  • «Коли б то Бог дав мені притулитися до університету». Автор-упорядник. Художньо-наукове видання. — Житомир: ПП «Рута». — К., 2022. — 1192 с.

Як науковець, впорядкував і випустив у світ першу і єдину в Україні українсько-російську «Малу енциклопедію з податків», навчальний посібник «Основи журналістики та редакційно-видавнича справа» та «Журналістика і редакторська майстерність», рекомендовані Міністерством освіти і науки України (2005,2012). За наукові праці з проблем духовності, занесений до Всесоюзної енциклопедії «Етика»(1987). Згідно бібліографічного покажчика за 2019 рік, Жадько В. — автор 650 наукових та публіцистично-художніх статей.

Номінувався на Шевченківську премію: 2014, 2016, 2023 і 2024 років.

Черкащина. Універсальна енциклопедія

[ред. | ред. код]

Віктор Жадько як автор-упорядник (несправедливо, непорядно та не об'єктивно критикований земляками-краєзнавцями: Вадимом Мициком, Володимиром Хоменком, Олегом Шатайлом як ніби «автор -плагіатор», хоч насправді, як свідчать вихідні данів енциклопедії, Віктор Олексійович- автор — упорядник; після кожної статті, які ним творчо опрацьовані — а їх більше 3 тисяч, є література, яку використовував та на яку посилався В.Жадько), внаслідок десятилітнього збирання матеріалів на основі та з використанням архівного, наукового, художньо-документального, історичного та публіцистичного фактажу. Необ'єктивна критика та друкування пасквілів у газетах: «Просвіта», «Літературна Україна», в обласній газеті Черкащини і районках, не дозволили упоряднику одержати Державну премію України, на яку В.Жадька висували академіки Іван Дзюба і Петро Тронько. А Віктор Жадько відвідав 800 сіл та міст області, зробив 5 тисяч фотосвітлин і аж тоді випустив у світ видання «Черкащина. Універсальна енциклопедія» (2010; 1104 с.), подібної не має жодна область. Тут, зокрема, зібрано все, чи майже все про життя і творчість Тараса Шевченка, оточення, твори, рідню з фотографіями та малюнками Кобзаря; багато кольорових історичних вкладок.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Заслужений працівник освіти України (2007);
  • Відмінник столичної освіти (2012);
  • Освітянська премія «Залиш мені в спадщину думку найвищу»: 2004, 2005, 2007, 2008, 2010, 2011, 2012, 2017—2020 роки;
  • Літературні премії:
  • Краєзнавча премія імені Михайла Максимовича (2008);
  • Лауреат премії Спілки журналістів України «Незалежність» (2010);
  • «Київ» в галузі «журналістика» (2011);
  • Фонду Т. Шевченка «У своїй хаті своя правда, і сила, і воля» (2012);
  • Міжнародна премія імені В. Винниченка (2013);
  • пам'ятна ювілейна медаль «До 200-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» Черкаської обласної державної адміністрації;
  • Медаль «Івана Мазепи» (2016)[4];
  • Лауреат премії Академії наук Вищої освіти України (2018);
  • Лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (Франція-Німеччина), 2021;
  • медаль «20 років Академії наук вищої освіти України» (2012).
  • Фіналіст Шевченківської премії у номінації «Літературознавство і мистецтвознавство» (2022).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. Жадько Віктор Олексійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  3. Жадько Віктор Олексійович - Головна сторінка. zhadko.at.ua. Архів оригіналу за 27 травня 2021. Процитовано 27 травня 2021.
  4. Сергій Дзюба (Квітень 18, 2016). Відзнака за патріотизм. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано Квітень 18, 2016.

Література

[ред. | ред. код]