Андреас Арцруні

Андреас Арцруні
вірм. Անդրեաս Երեմիայի Արծրունի
Народився	9 грудня 1847(1847-12-09) Тифліс, Російська імперія
Помер	22 вересня 1898(1898-09-22) (50 років) Бад-Гоннеф, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[…] ·туберкульоз
Поховання	Тбілісі
Громадянство	Вірменія
Національність	вірменин
Місце проживання	Тбілісі
Діяльність	Публіцист, Видавець
Галузь	мінералогія, геохімія, кристалографія, geognosyd, петрографія і вулканізм
Відомий завдяки	вчитель Володимира Вернадського
Alma mater	Гейдельберзький університет, Берлінський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Заклад	Mineralogical Museum (Berlin)d, Вроцлавський університет і Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена
Членство	Петербурзька академія наук, Туринська академія наук і Corps Montania zu Aachend
Посада	професор, приват-доцент, куратор і екстраординарний професор
Партія	—
Рід	Арцруніди
Батько	Eran Artsrunid
Мати	Q29897030?
Брати, сестри	Арцруні Григор, Q16378201? і Sarkis Eremeevich Artsrunid
Медіафайли у Вікісховищі

Андреас Арцруні (27 листопада (9 грудня) 1847, Москва — 10 (22) вересня 1898, Гогенгоннеф-на-Рейні) — російський мінералог вірменського походження, один із засновників геохімії; брат Григора Арцруні.

Біографія

Андреас Арцруні походив із знатного вірменського роду Арцрунідів, який грав значну політичну роль у Вірменії і Візантії. Його батько, Єремія Арцруні, був генерал-майором Кавказької армії. У дитинстві Арцруні виховувався в Німеччині. 1863 року закінчив курс Тифліської гімназії. Слухав лекції в Санкт-Петербурзькому і Дерптському університетах, в останньому прослухав курс, після чого закінчив свою освіту в Гейдельберзькому і Берлінському університетах.

Арцруні був спершу асистентом при мінералогічних кафедрах у Берліні, Бреславлі та Страсбурзі, потім приват-доцентом у Бреславлі. 1883 року присвоєно вчене звання професора мінералогії Бреславського університету, а в 1884 році — професора мінералогії Аахенского університету, кафедру у якому Арцруні займав до самої смерті. Він викладав у Берлінському, Аахенському і Бреславському університетах. Був почесним членом Петербурзького мінералогічного товариства та членом-кореспондентом Петербурзької академії наук.

З 1874 року Арцруні майже щорічно здійснював експедиції в різні місця Кавказу, добрим знавцем якого він був.

1894 року здійснив сходження на Малий Арарат і вперше досліджував його кратер. Три рази Арцруні переносив свої мінералогічні та геологічні дослідження на Урал. Там ним досліджено значну кількість мінералів. За дорученням Мінералогічного товариства провів геологічні дослідження в Сисерті та Нев'янську. У липні 1897 року, під час перебування в Златоусті на VII сесії Міжнародного геологічного конгресу, побував на Таганаї та ознайомився з мінералогічними копальні копальнями Назминського хребта. Також він побував у ряді європейських країн, Британській Гвіані, Болівії, Чилі, Єгипті та інших.

У поїздках по світу Арцруні вивчав не тільки мінералогію та геологію, але й провадив економічні та етнографічні дослідження. Арцруні написав численні праці з геохімії, кристалохімії, мінералогії, петрографії, а також економіки, філософії, етнографії і літератури. Його роботи були надруковані в різних німецьких і російських наукових періодичних виданнях. Багато статей Арцруні було надруковано відомою вірменською газетою «Мшак», що видавалася в Тифлісі його братом Григором Арцруні.

Найціннішим внеском у науку є його твір «Physikalische Chemie der Krystalle», надрукований у Брауншвейзі в 1893 році. Арцруні описав у цій книзі ряди ізоморфізму в геохімії, виділивши десять найважливіших ізоморфних рядів елементів.

Арцруні заснував мінералого-геологічний відділ Кавказького музею в Тифлісі та Уральське мінералогічне товариство. Його ім'ям названо мінерал арцруніт-подвійна сіль сульфату свинцю та хлориду міді, а також геммологічний центр «Арцруніт», заснований у вересні 1997 року при кафедрі мінералогії, петрології і геохімії факультету геології Єреванського державного університету.

Література

• Андреас Арцруні // Велика енциклопедія під редакцією С. Н. Южакова: В 22 томах (20 т. та 2 доп.). — СПб, 1900—1907. (рос.)
• Андреас Арцруні // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Вернадский В. И. Очерки и речи. — пом., 1922. (рос.)
• Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Иностранные члены Российской академии наук XVIII−XXI вв.: Геология и горные науки. / Отв. редактор И. Г. Малахова. 2012, ISBN 978-5-904509-08-8 (ел. версія). (рос.)

Примітки

• 
  Beziehungen zwischen physikalischen Eigenschaften und chemischer Zusammensetzung der Korper, 1898