Перейти до вмісту

Андреас Арцруні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Андреас Арцруні
вірм. Անդրեաս Երեմիայի Արծրունի
Народився9 грудня 1847(1847-12-09)
Тифліс, Російська імперія[1]
Помер22 вересня 1898(1898-09-22) (50 років)
Бад-Гоннеф, Райн-Зіг, Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький Райх[2][3][…]
·туберкульоз
ПохованняТбілісі
ГромадянствоВірменія
Національністьвірменин
Місце проживанняТбілісі[3][1]
ДіяльністьПубліцист, Видавець
Галузьмінералогія[5][1], геохімія, кристалографія, geognosyd[1], петрографія і вулканізм
Відомий завдякивчитель Володимира Вернадського
Alma materГейдельберзький університет, Берлінський університет
Науковий ступіньдокторський ступінь
ЗакладMineralogical Museum (Berlin)d[3][1], Вроцлавський університет[3][1] і Рейнсько-Вестфальський технічний університет Аахена[3][1]
ЧленствоПетербурзька академія наук[3][4], Туринська академія наук[2] і Corps Montania zu Aachend[6]
Посадапрофесор[5][1], приват-доцент, куратор[1] і екстраординарний професор[1]
Партія —
РідАрцруніди[1]
БатькоEran Artsrunid[1]
МатиQ29897030?
Брати, сестриАрцруні Григор[3][4][1], Q16378201? і Sarkis Eremeevich Artsrunid

Андреас Арцруні (27 листопада (9 грудня) 1847, Москва — 10 (22) вересня 1898, Гогенгоннеф-на-Рейні) — російський мінералог вірменського походження, один із засновників геохімії; брат Григора Арцруні.

Біографія

[ред. | ред. код]

Андреас Арцруні походив із знатного вірменського роду Арцрунідів, який грав значну політичну роль у Вірменії і Візантії. Його батько, Єремія Арцруні, був генерал-майором Кавказької армії. У дитинстві Арцруні виховувався в Німеччині. 1863 року закінчив курс Тифліської гімназії. Слухав лекції в Санкт-Петербурзькому і Дерптському університетах, в останньому прослухав курс, після чого закінчив свою освіту в Гейдельберзькому і Берлінському університетах.

Арцруні був спершу асистентом при мінералогічних кафедрах у Берліні, Бреславлі та Страсбурзі, потім приват-доцентом у Бреславлі. 1883 року присвоєно вчене звання професора мінералогії Бреславського університету, а в 1884 році — професора мінералогії Аахенского університету, кафедру у якому Арцруні займав до самої смерті. Він викладав у Берлінському, Аахенському і Бреславському університетах. Був почесним членом Петербурзького мінералогічного товариства[en] та членом-кореспондентом Петербурзької академії наук.

З 1874 року Арцруні майже щорічно здійснював експедиції в різні місця Кавказу, добрим знавцем якого він був.

1894 року здійснив сходження на Малий Арарат і вперше досліджував його кратер. Три рази Арцруні переносив свої мінералогічні та геологічні дослідження на Урал. Там ним досліджено значну кількість мінералів. За дорученням Мінералогічного товариства провів геологічні дослідження в Сисерті та Нев'янську. У липні 1897 року, під час перебування в Златоусті на VII сесії Міжнародного геологічного конгресу, побував на Таганаї та ознайомився з мінералогічними копальні копальнями Назминського хребта. Також він побував у ряді європейських країн, Британській Гвіані, Болівії, Чилі, Єгипті та інших.

У поїздках по світу Арцруні вивчав не тільки мінералогію та геологію, але й провадив економічні та етнографічні дослідження. Арцруні написав численні праці з геохімії, кристалохімії, мінералогії, петрографії, а також економіки, філософії, етнографії і літератури. Його роботи були надруковані в різних німецьких і російських наукових періодичних виданнях. Багато статей Арцруні було надруковано відомою вірменською газетою «Мшак», що видавалася в Тифлісі його братом Григором Арцруні.

Найціннішим внеском у науку є його твір «Physikalische Chemie der Krystalle», надрукований у Брауншвейзі в 1893 році. Арцруні описав у цій книзі ряди ізоморфізму в геохімії, виділивши десять найважливіших ізоморфних рядів елементів.

Арцруні заснував мінералого-геологічний відділ Кавказького музею в Тифлісі та Уральське мінералогічне товариство. Його ім'ям названо мінерал арцруніт-подвійна сіль сульфату свинцю та хлориду міді, а також геммологічний центр «Арцруніт», заснований у вересні 1997 року при кафедрі мінералогії, петрології і геохімії факультету геології Єреванського державного університету.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]