Перейти до вмісту

Ізраїль Альтер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ізраїль Альтер
Основна інформація
Дата народження23 вересня 1901(1901-09-23)[1][2]
Місце народженняЛьвів, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Дата смерті16 листопада 1979(1979-11-16)[1][2] (78 років)
Місце смертіНью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
ПохованняЦвинтар Монтефьорd[3]
Громадянство США
 Австрія
Професіїспівак, композитор
Співацький голостенор
Інструментивокал[d]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ізраїль Альтер (івр. ישראל אלטר[4], 23 вересня 1901(1901вересня23)[5], Лемберг — 16 листопада 1979, Нью-Йорк) — австро-угорський[6] хазан[4] й останній головний хазан в Ганновері, Німеччина[7]. Композитор, який багато подорожував[8].

Сім'я

[ред. | ред. код]
2013 року багато студентів професійно-технічної школи, розташованої на Охештрассе, взяли участь у встановленні каменів спотикання
Бенджамін З Майснер, хазан і музичний керівник храму Святого Цвіту в Торонто та єврейського камерного хору Lachan
П'ять каменів спотикання сім'ї Майснер, встановлених на Ланге Лаубе 1; Бернгард Майснер був убитий в окупованій Польщі; четверо членів родини втекли 1939 року до Південної Африки та Палестини

Народився в сім'ї торговця Авраама Юди Альтера та його дружини Фрайди, уродженої Кляйн. У нього був брат, який пізніше також став хазаном[6]. Ізраїль був одружений з Анною Бреннер (1901 р.н.), у них народилися Елеазар (1923 р.н.) і Клара (1926 р.н.). Анна мала трьох суродженців Германа Герша Собеля-Бреннера (1903 р.н.), Девіда Собеля-Бреннера (1907 р.н.) і Регіну Бреннер (1912 р.н.), з якими сім'я Альтер жила під одним дахом у Ганновері. За місцем проживання встановили меморіальний комплекс, а 12 листопада 2013 року — сім каменів спотикання[9], з цієї нагоди «приїхали родичі з Канади й Ізраїлю»[10][11].

Альтер був дядьком кантора Бенджаміна З. Майснера[12], пов'язаний з Бернгардом Майснером (знаним як Бейріх Бернхард Майснер[9], народився 15 грудня 1877 року в Пширові/Пйотові/Російська імперія[13] під час так званої «польської інтервенції» 28 жовтня 1938 року, змушений поїхати у Бентшен (Збоншинь), 10 серпня 1939 року депортований до табору смерті Треблінка, пізніше визнаний загиблим)[13], мав дружину Регіну Рівку Ріхтер (1877 р.н.) та дітей: Іссак (1905 р.н.), Роза (1912 р.н.) та Ізодор (1913 р.н.). 12 листопада 2013 року перед будівлею за адресою Lange Laube 1 також встановили сім каменів спотикання для цих останніх членів родини[9][11].

Біографія

[ред. | ред. код]

Вивчав Талмуд у Лемберзі та Відні. У 20 років отримав свою першу посаду хазана в синагозі Vereinssynagoge Brigittenauer Tempel.

За часів Веймарської республіки Альтер обіймав посаду головного хазана в «Новій синагозі» в Ганновері. Водночас виступав «багато разів у багатьох концертних залах у всій Європі», поки у 1929 і 1930 роках не вирушив у тур до США, де, наприклад, двічі виступав у Карнґі-хол[8].

Після приходу нацистів до влади у 1933 році в Ганновері почали впроваджувати антисемітські, організовані та дискримінаційні закони та диктатуру, особливо проти євреїв[14]. З цієї причини Альтер іммігрував 1935 року спочатку до Південної Африки, де влаштувався до найбільшої синагоги Йоганнесбурга Об'єднаної єврейської конгрегації. 1961 року емігрував до США[8], де працював кантором у Нью-Йорку[12].

Спадщина

[ред. | ред. код]
Двоє друзів на віллі Селігманн: Андор Ізак (ліворуч) і Бенджамін З. Майснер на презентації скрапбуку присвяченого Альтеру

Альтер по собі залишив колекцію газетних вирізок з оглядами концертів кількома мовами. Знайдено також записи співу та творів Альтера, що мають велике історичне значення. Знайдено 40 записів ще з 1930 року, зокрема запис «Молитви за душі», твору, присвяченого загиблим солдатам Першої світової війни, який заборонили записувати. Дочка Альтера, яка жила в Тель-Авіві, успадкувала записи у 1979 році. Згодом вони перейшли до племінника Альтера, Бенджаміна З. Майснера, який працює хазаном у Торонто. Спочатку планувалося подарувати платівки Єврейському університету, але Майснер вирішив передати їх професору Андору Ізсаку, директору Європейського центру єврейської музики в Ганновері. Записи мали «знайти дім, звідки вони походять»[12].

Виставки

[ред. | ред. код]
Мер Ганновера Стефан Шосток на церемонії відкриття виставки 2013 року на віллі Селігманн

2013 року на віллу Селігманн представили з нагоди тижневих пам'ятних заходів «Осінні дні єврейської музики 2013» виставку «Ізраїль Альтер — останній головний хазан Ганновера»[10][11].

Збірки

[ред. | ред. код]

Європейський центр єврейської музики випустив серію компакт-дисків із трьох частин з оригінальних записів Альтера[8].

  • Vol 1 Liturgical music
  • Vol 2 Songs in Jiddish language
  • Vol 3 Opera songs

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #132164329 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ Find a Grave — 1996.
  4. ↑ а б See Integrated Authority File of German National Library
  5. ↑ hand-written note by Benjamin Z. Maissner, November 10, 2013, with the remark that Alter was born on the High Holiday of Yom Kippur in the year 1901; compare the Hebrew calendar for 1901 under
  6. ↑ а б Claudia Maurer Zenck, Peter Petersen (ed.), Sophie Fetthauer (Assistant): Israel Alter (look up under External links)
  7. ↑ pamphlet at the opening ceremony of the exhibition Israel Alter. The last chief cantor of Hannover, at Villa Seligmann, November 10, 2013
  8. ↑ а б в г Andor Izsák: Edition Cantor Israel Alter (view section External links)
  9. ↑ а б в n.n. (in German language): Familie Alter-Brenner / Ohestraße 6 (beim Mahnmal), (translated: Family Alter-Brenner / Ohestreet 6 (at the memorial site)), information sheet (2 pages DIN A4) at the occasion of the installation of the 7 remembrance stones on site November 12, 2013, produced by the city of Hannover, Department of Education and Qualification, Project Remembrance Culture, Sallstrasse 16, 30171 Hannover, Germany
  10. ↑ а б pamphlet by Villa Seligmann (text in German language by Andor Izsák): Herbsttage der jüdischen Musik 2013 (translated: Autemn remembrance days of Jewish music 2013), Hannover 2013
  11. ↑ а б в review the documents at Commons (look up under External links)
  12. ↑ а б в Simon Benne: Zentrum für jüdische Musik … (look up Literature)
  13. ↑ а б Gedenkbuch — Opfer der Verfolgung der Juden unter der nationalsozialistischen Gewaltherrschaft 1933—1945 (translated: Commemoration book — Victims of Persecution of the Jews under the Nazi's 1933—1945) under the name of Majzner, Bejrisch Bernard, last viewed November 12, 2013
  14. ↑ Peter Schulze: Juden (Jews) in: Stadtlexikon Hannover, (city lexikon Hanover) pp. 326—328

Література

[ред. | ред. код]
  • Andor Izsák (видавець): Israel Alter-Scrapbook (англійською, німецькою та івритом), 1 видання 2013, Гільдесгайм; Георг Олмс, 2013, ISBN 978-3-487-15073-4
  • Simon Benne: Zentrum für jüdische Musik / Schallplatten kehren nach Hannover zurück: Hannoversche Allgemeine Zeitung
  • Henning Queren: Israel Alter — der Sänger aus Hannovers Synagoge / Das Europäische Zentrum für Jüdische Musik erinnert an den legendären Kantor und die Reichspogromnacht vor 75 Jahren: Neue Presse, 7 листопада 2013, с. 19
  • Horst Weber, Stefan Drees (Ed:): Israel Alter Collection, in: Quellen zur Geschichte emigrierter Musiker. 1933 — 1950 (= Джерела до історії музикантів-емігрантів), 2. Нью-Йорк, Мюнхен: Saur, 2005, ISBN 3-598-23747-2, сс. 172–174; онлайн Google Books

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ізраїль_Альтер&oldid=42848636