Перейти до вмісту

Іскандаров Віталій Нуралійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іскандаров Віталій Нуралійович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження13 грудня 1978(1978-12-13)
Свердловка
Смерть6 лютого 2015(2015-02-06) (36 років)
Чорнухине
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Нуралі́йович Ісканда́ров (нар. 13 грудня 1978(19781213) — пом. 6 лютого 2015) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

1995 року закінчив Павлівську ЗОШ, де навчався з 5 класу.

У часі війни — старший сапер-гранатометник інженерно-технічної роти 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Під Дебальцевим виконував бойові завдання у складі зведеного загону 57-ї й 128-ї бригад з посилення взводного опорного пункту.

Зник безвісти 6 лютого 2015-го після бою в Чорнухиному під час танкової атаки російських збройних формувань на взводно-опорний пункт «Віталій». Тоді ж загинули старший лейтенант Микола Карнаухов та солдати Олександр Мокляк й Євген Шверненко.

Упізнаний серед загиблих.

Без Віталія лишились мама Ганна Миколаївна, дружина Олена, двоє дітей.

7 березня 2015-го похований в селі Вільне.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • занесений до Книги Пошани Світловодського району (рішенням Світловодської районної ради, 22.4.2016)
  • 12 вересня 2015-го у Павлівці на будівлі місцевої школи відкрито меморіальну дошку честі випускника Віталія Іскандарова.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]