Авраменко Петро Михайлович
Петро Авраменко | ||||
---|---|---|---|---|
Петро Авраменко | ||||
Ім'я при народженні | Петро Михайлович Авраменко | |||
Народився | 30 червня 1978 (46 років) Мокляки, Ємільчинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР | |||
Діяльність | актор театру | |||
Роки діяльності | 2000 — наш час | |||
Нагороди та премії | ||||
Премії:
| ||||
| ||||
Петро́ Миха́йлович Авра́менко (нар. 30 червня 1978, с. Мокляки, Житомирська область, УРСР) — український театральний актор та режисер. Заслужений артист України.
У 1996 році закінчив загальноосвітню школу в с. Топорище Володар-Волинського району Житомирської області й того ж року вступив до Житомирського училища культури на спеціальність режисура.
1998 — режисер-методист районного будинку культури у смт Черняхів.
1999 — актор Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги[1].
2002—2004 — режисер народного самодіяльного театру УТОГ.
2005—2007 — режисер, ведучий сатирично-розважальної програми на «Радіо Свобода».
2007 — актор і режисер дитячої СД радіо книги «Радіоняня». Здійснив радіовистави для дітей («Острів Скарбів», «Алі Баба та сорок розбійників», «Маленький Мук», «Аладін», «манглі» та ін.), а також для дорослих («Крихітка Цахес», «Ніч проти Івана Купали», «Полювання на брата».)
2008 — режисер першої категорії Національної радіокомпанії України в редакції літературно-історичних та науково-пізнавальних передач.
2009 — закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисер театру».
З березня 2000 — актор в Музичному та драматичному театрі Житомирської області.
2012 — закінчив Київську національну академію керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю режисер театру.
2013 — режисер Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги.
2012—2016 — аспірант Житомирського державного університету імені Івана Франка і режисер створеного ним театру-лабораторії «Бурсаки».
У 2016 році він був запрошений в Аугсбургський театр як митець у резиденції.[2]
Поставив, серед іншого, п'єси:
- О. Бердник — «Тартар» (2005)
- Т. Іващенко — «Втеча з реальності»
- Г. Горін — «Забути Герострата» (перша редакція — 2007, друга редакція — 2011)
- Ш. Алейхем — «Пісня над піснями» (Єврейський театр, 2009)
- М. Метерлінк «Чудо святого Антонія» (2010)
- Н. Ейхорн — «Життя всупереч долі» (Польсько-єврейський театр, 2010)
- Кю Гоцці — «Король Олень» (2011)
- М. Гоголь- «Ніч навпроти Івана Купали» (2013)
- М. Гоголь-«Одруження» (2013)
- Л. Герш — за п'єсою «Волелюбні метелики» «Зовсім інші» (2014)
- Г. Горін — «Любов і ненависть у Вероні» (2015)
- Р. куні — «Смішні гроші» (2016)
- дитяча казка «Аліса в країні чудес» (2016)
- М. Гоголь — «Вій» (2017).
Режисер вуличних театралізованих дійств. Режисер Житомирської команди в телевізійному шоу проекту «Майданс» (2013). Ініціатор і режисер театралізованого дійства «Культурна версія» 2011—2018 р.
Режисер відеокліпів, соціальних, дитячих та розважальних телепрограм.
В акторському доробку (провідний актор, майстер сцени) ролі Фігаро («Весілля Фігаро»), Голохвастов («За двома зайцями»), Степан («Коханий нелюб»), Блазень («Мазепа»), Стецько («Сватання на Гончарівці»), Жевакін («Женихи»), Теодо Руссо («Літо в Ноані»), Дряквін Кублицький («Фея гіркого мигдалю»), Учений («Тінь»), Півень («Божі тварі»), Михайло («Украдене щастя»), Микич Катрянс («Ханума»).
Знявся у фільмах «Богдан Зиновій Хмельницький», рос. «Паршивые овцы» та у телевізійних серіалах.
Режисер відеокліпів, соціальних, дитячих та розважальних телепрограм.
- рос. «Невероятная история» (2008) короткий метр (сценарист, режисер, монтаж)
- «Студентські небилиці» (2011) короткий метр (сценарист, режисер, монтаж)
- «Звільнення Житомира» (2013) документальний (режисер, монтаж)
- «Неймовірне побачення» (2016) короткий метр (сценарист, режисер)
- «Вогонь самопосвяти» (2017) документально-художній (сценарист, режисер)
- «Барон Іван де Шодуар?» (2018) документально-художній (сценарист, режисер)
- «Митець року» у місті Житомир (2013).[3]
- Заслужений артист України[4]
- Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2018)[5]
- Відзнака за заслуги III ступеня перед містом
- Олександр Чирков, Метафоричний театр Петра Авраменка — Житомир, вид-во «Рута», 2012—198 с. Посилання [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Петро Авраменко про себе, театр і кіно (24 березня 2024, СОРОКА БІЛОБОКА) на YouTube
- ↑ Платонов [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] у театрі Аугсбурга
- ↑ Лауреат рейтингу «Гордость міста» у м. Житомир від 5 вересня 2013 року; доступ 21 квітня 2016 року. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 18 жовтня 2017.
- ↑ Указ Президента України №-87/2018 від 26.3.2018. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.
- ↑ Премія Франка: названі переможці в інформаційній сфері. Укрінформ. 2 серпня 2018. Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 7 серпня 2018.
- Петро Авраменко на сайті «Theatre.love»
- Петро Авраменко Особистий сайт
- Петро Авраменко — актор і режисер. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Архів оригіналу за 7 червня 2018. Процитовано 3 червня 2018.
- Народились 30 червня
- Народились 1978
- Уродженці Ємільчинського району
- Заслужені артисти України
- Українські театральні актори
- Українські театральні режисери
- Лауреати Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності
- Актори Житомирського обласного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги