Адлерберг Микола Володимирович
Адлерберг Микола Володимирович рос. Николай Владимирович Адлерберг | ||
| ||
---|---|---|
1866 — 1881 | ||
Попередник: | Платон Рокасовський | |
Наступник: | Федір Гейден | |
| ||
1854 — 1856 | ||
Попередник: | Володимир Пестель | |
Наступник: | Григорій Жуковський | |
Народження: |
31 травня 1819[1] Санкт-Петербург, Російська імперія[2] | |
Смерть: |
25 грудня 1892[2][3] (73 роки) Мюнхен, Німецький Райх[2] | |
Країна: | Російська імперія | |
Освіта: | Пажеський корпус | |
Рід: | House of Adlerbergd | |
Батько: | Vladimir Adlerbergd[4] | |
Мати: | Maria Vasilievna Nelidovad | |
Шлюб: | Амалія Адлербергd | |
Діти: | Nikolay Adlerbergd[3] | |
Нагороди: | ||
Микола Володимирович Адлерберг (19 (31) травня 1819, Санкт-Петербург, Російська імперія — 13 (25) грудня 1892, Мюнхен, Королівство Баварія, Німецька імперія) — російський державний і військовий діяч, учасник Кавказької, Кримської воєн, інтервенції в Угорщину, генерал-ад'ютант, генерал від інфантерії. Обіймав посади генерал-губернатора Великого князівства Фінляндського та губернатора Таврії.
Походив із дворянського роду шведського походження Адлербергів[ru].
Народився 31 травня 1819 року в Санкт-Петербурзі. 6 червня був похрещений в церкві Олександра Невського в Аничковому палаці. Хрещеними батьками стали великий князь Микола Павлович, майбутній імператор Микола I, близьким другом якого був батько новонародженого Володимир Федорович, та рідна бабуся Юлія.
Микола Адлерберг був близьким другом російського письменника Олексія Толстого.
1830 року зарахований до Пажеського корпусу. Закінчивши там навчання, 1837 року зарахований до прапороносців лейб-гвардії Преображенського полку. 1838 року став флігель-ад'ютантом імператора, а 1840 — підпоручником.
1841 року відправлений на Кавказ, де Росія воювала проти місцевих народів з метою їх підкорення. За досягнення у війні відправлений до центральних губерній у 1842 році для набору солдатів. У 1842—1843 роках керував рекрутськими наборами в Царстві Польському та Тульській губернії. 1844 року знову відправився на Кавказ. 1847 року став капітаном.
1849 року брав участь в російській військовій інтервенції в Угорщину. За досягнення у бойових діях призначений полковником.
У зв'язку з хворобою 1852 року звільнений з військової служби. Був зарахований до штату Міністерства внутрішніх справ та отримав звання камергера Двору Його Величности.
1853 року призначений градоначальником Таганрога. Згодом знову переведений на військову службу. З 1854 по 1856 рік, у роки Кримської війни, обіймав посаду воєнного губернатора Сімферополя та губернатора Таврійської губернії. Обіймаючи ці посади, неодноразово відвідував Севастополь, взятий в облогу союзними британсько-франко-сардинськими військами, а також брав участь у битві на Чорній річці 16 серпня 1855 року.
1855 року отримав військове звання генерал-майора, а 1857 — генерал-ад'ютанта.
1856 року звільнений з посади таврійського губернатора. Надалі був членом Імператорської російської місії в Берліні.
1861 року отримав військове звання генерал-лейтенанта, а 1870 — генерала від інфантерії.
Протягом 15 років — з 1866 по 1881 — був генерал-губернатором Великого князівства Фінляндського та за сумісництвом командиром військ Фінляндського військового округу.
1882 року призначений членом Державної Ради Російської імперії.
Помер 25 грудня 1892 року в Мюнхені в Німецькій імперії.
1845 року здійснив подорож до Палестини, а 1853 року оприлюднив свої спогади про неї — книгу «Із Рима в Єрусалим».
1860 року вдруге відвідав Палестину, а 1867 у Санкт-Петербурзі видав спогади про цю подорож французькою мовою — книгу «En Orient, impressions et réminiscences»[5].
-
Титульна сторінка книги Миколи Адлерберга «Із Рима в Єрусалим», 1853
-
Титульна сторінка книги Миколи Адлерберга «En Orient, impressions et réminiscences», 1867
Микола Адлерберг був одружений з Амалією Лерхенфельд[en], для якої шлюб з ним став другим. У шлюбі народився син Микола (12 квітня 1844, Санкт-Петербург — 14 квітня 1904, Ялта), в якого були три доньки — Євгенія (1873), Дарія (1877) та Інна (1878)[6][7].
- Російська імперія:
- Орден Святої Анни:
- 3-го ступеня з бантом (1842);
- 2-го ступеня (1849);
- Імператорська корона до ордену (1851);
- 1-го ступеня з мечами над орденом (1859);
- Золота зброя «За хоробрість» (1844);
- Орден Святого Володимира:
- 4-го ступеня (1848);
- 3-го ступеня (1854);
- 2-го ступеня (1865);
- 1-го ступеня (1876);
- Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1855);
- Орден Білого Орла (1867);
- Орден Святого Олександра Невського (1872);
- Діамантові зірки до Ордена Святого Олександра Невського (1875).
- Орден Святої Анни:
- Велике герцогство Саксен-Веймар-Ейзенахське:[8]
- Орден Білого сокола
- 3-го ступеня (1840);
- 1-го ступеня (1859);
- Орден Білого сокола
- Велике герцогство Гессен:[9]
- Орден Людвіга 3-го ступеня (1840);
- Нідерланди:
- Орден Віллема (1849);
- Австрійська імперія:[10]
- Орден Леопольда (1849);
- Орден Залізної Корони 1-го ступеня (1860);
- Пруссія:[9][11]
- Орден Червоного орла:
- 2-го ступеня (1857);
- 1-го ступеня (1861);
- Великий хрест (1879);
- Орден Корони 1-го ступеня (1864);
- Орден Червоного орла:
- Королівство Ганновер:[12]
- Королівський гвельфський орден:
- 1-го ступеня (1858);
- Великий хрест (1863);
- Королівський гвельфський орден:
- Баварське королівство:[13]
- Орден Святого Михаїла (1864).
- ↑ Nikolaj Vladimirovitj Adlerberg — SLS.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #116255749 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Адлерберг // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 177.
- ↑ Adlerberg (count.), Nikolai (1867). En Orient, impressions et réminiscences [by count N. Adlerberg] (фр.).
- ↑ Digitale Bibliothek - Münchener Digitalisierungszentrum. daten.digitale-sammlungen.de. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ Digitale Bibliothek - Münchener Digitalisierungszentrum. daten.digitale-sammlungen.de. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ Großherzogliche Hausorden", Staatshandbuch für das Großherzogtum Sachsen / Sachsen-Weimar-Eisenach (in German), Weimar, 1864, p. 17. zs.thulb.uni-jena.de. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ а б Hesse (Germany) (1835). Hof- und Staats-Handbuch des Grossherzogtums Hessen fur ... с. v. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ ÖNB-ALEX - Staatshandbuch. alex.onb.ac.at. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ Prussia (Germany) (0000 uu). Königlich preussische Ordensliste. Preussische Ordens-liste. с. v. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ Bavarian State Library (1865). Hof und Staatshandbuch für das Königreich Hannover (German) . Berenberg.
- ↑ Hof- und Staats-Handbuch des Königreichs Bayern (нім.). Königl. Oberpostamt. 1867.
- Адлерберг, Николай Владимирович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб. — М., 1896—1918.
- Адлербергъ, графъ, Николай Владим. // Военная Энциклопедія. — СПб. : Т-во И. Д. Сытина, 1911. — Т. 1.
- Граф Адлерберг Николай Владимирович // Список генералам по старшинству: Исправлено по 1-е сентября 1888. — С. 32.
- Граф Адлерберг Николай Владимирович // Список генералам по старшинству. Составлен по 1-е сентября 1892 года. — СПб. : Военная типография, 1892. — С. 7.
- Шилов Д. Н., Кузьмин Ю. А. Члены Государственного совета Российской империи. 1801—1906: Биобиблиографический справочник. — СПб., 2007.
- Народились 31 травня
- Народились 1819
- Уродженці Санкт-Петербурга
- Померли 25 грудня
- Померли 1892
- Померли в Мюнхені
- Випускники Пажеського корпусу
- Кавалери ордена Святого Володимира 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Олександра Невського
- Кавалери ордена Білого Орла (Російська Імперія)
- Кавалери ордена святого Володимира 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 1 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 1 ступеня
- Кавалери ордена святого Володимира 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Залізної Корони (Австрія)
- Нагороджені Золотою зброєю «За хоробрість»
- Таврійські губернатори
- Генерал-губернатори Фінляндії