Перейти до вмісту

Аллегрова Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Аллегрова
рос. Ирина Аллегрова
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'ярос. Ирина Александровна Аллегрова
Дата народження20 січня 1952(1952-01-20)[1] (72 роки)
Місце народженняРостов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Роки активності1970 — тепер. час
ГромадянствоРосія Росія
Професіїспівачка, акторка, композиторка, поетеса-піснярка
ОсвітаБакинська музична академія
Співацький голосконтральто
Інструментивокал[d]
ЖанрПоп, Танцювальна музика, Рок, Електропоп
ЛейблиWarner Music Russiad, Jeff Recordsd, JRC і Kvadro-Diskd
Нагороди
народний артист Російської Федерації Заслужений артист Російської Федерації Золотий Грамофон Золотий Грамофон
медаль «200 років МВС Росії»
БатькоAleksandr Allegrovd
МатиSerafima Sosnovskayad
irinaallegrova.ru
CMNS: Файли у Вікісховищі

Іри́на Олекса́ндрівна Алле́грова (нар. 20 січня 1952(19520120), Ростов-на-Дону, Російська РФСР) — радянська та російська естрадна співачка, поетеса-піснярка, композиторка, акторка. Народна артистка Росії (2010)[3][4].

Публічно підтримує дії російської армії.[5] Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[6]. 2 лютого 2022 року додана до санкційного списку Канади.[7] 7 січня 2023 року додана до санкційного списку України.[8]

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 20 січня 1952 року в Ростові-на-Дону, РРФСР, СРСР.

Дід по батькові — Григорій Мінаєвич Саркісов, музикант, бухгалтер-ревізор, Баку. Бабуся по батькові — Марія Іванівна Саркісова, домогосподарка, мати сімох дітей, Баку. Дід по матері — Михайло Якович Калінін, взуттєвик із Ташкента. Бабуся по матері — Анна Яківна Калініна, перукарка з Ташкента. Батько — Олександр Григорович Алєгров (15 квітня 1915 — 24 травня 1994)[9] — режисер, актор, заслужений артист РРФСР, АзССР. Мати — Серафима Михайлівна Сосновська (нар. 26 жовтня 1923)[10] — акторка, співачка.[11]

Шлюби[12][13]:

  • батько Лали Георгій (1971—1972) — баскетболіст з Баку, помер. Ірина зізнається, що шлюб був помилкою, вона одружилася на зло своєму першому коханню[14][15]
  • Володимир Блехер (кінець 1970-х) — художній керівник ансамблю «Молоді голоси», в якому працювала Ірина[15][16]
  • Володимир Дубовицький (1984/85-1990) — продюсер, музикант. Був бас-гітаристом в ансамблі Оскара Фельцмана «Вогні Москви» (Ірина — солісткою), керівником групи Давида Тухманова «Електроклуб». У 1990 році Ірина залишає групу та розлучається з В. Дубовицьким, дружиною якого незабаром стає Тетяна Овсієнко[14][15][16]
  • Ігор Капуста (1994—2000) — танцюрист з її колективу, були повінчані в 1994 році (офіційно в РАГСі шлюб не оформлювався)[14][15][17].

Донька — Лала Аллєгрова (нар. 1972) — режисерка естрадних та масових видовищ, закінчила Російську академію театрального мистецтва, режисерський факультет (майстерня Олексія Гарнізова)[18] Онук — Олександр II (нар. у вересні 1995)[18].

На початку 1980-х Ірина Аллегрова підробляла тим, що пекла вдома торти, тістечка та інші солодощі. Вона не залишає надію відкрити невелику кондитерську з домашньою випічкою[19].

Поширена інформація про те, що нібито справжнє ім'я співачки Інеса Климчук, не відповідає дійсності[20].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Своїм першим учителем музики та естрадного вокалу Аллегрова вважає М. Магомаєва, який не раз бував у домі Аллегрова в Баку під час гастролей[21].

На початку 1980-х Ірина Аллегрова та Ігор Тальков беруть участь у постановці музично-поетичної композиції-мюзиклі Теодора Драйзера «Сестра Керрі» на музику Раймонда Паулса в музичному театрі Маргарити Терехової[22].

Пісня «Озеро надії» призначалася для Ірини Аллегрової. Однак автор пісня Ігор Ніколаєв, віддав її Аллі Пугачовій, творчо приревнувавши Ірину до Віктора Чайки, пісню якого «Транзитний пасажир» Ірина записала в цей же час. Подібний «обмін» хітами між співачками стався ще раз: пісня «Мандрівець» була написана І. Ніколаєвим для А. Пугачової, але співачка відмовилася записувати цю пісню у зв'язку з подіями в особистому житті в той період. У підсумку «Мандрівець» дістався І. Аллегровій та став однією з «візитних карток» співачки[21].

Ірина Аллегрова — піонерка у зйомках відео в Росії, які можна класифікувати як «дітям до 16 не рекомендовано». Кліп на пісню «Транзитний пасажир», знятий в 1993 році Тиграном Кеосаяном, відповідно до сюжету досить відверто демонструє оголені частини тіла співачки. Проте багато років опісля співачка зізналася, що в тих моментах, де починалися найвідвертіші кадри, її замінювала дублерка. Такий же скандальний ефект викликав і наступний кліп, знятий також Т. Кеосаяном в 1995 році, під назвою «Увійди в мене». Кліп не наважився показати жоден телеканал за надмірно відверті сцени з оживаючими сюжетами на полотнах у картинній галереї.

Аллегрова — перша виконавиця романсу «Марні слова», що пізніше прославився у виконанні Олександра Малініна. Романс був записаний як музичний супровід (саундтрек) до радянського серіалу «Слідство ведуть знавці».

Аллегрова в 2000 році у РІА «Новости» зібрала пресконференцію під назвою «Остання відверта розмова з пресою» і оголосила, що припиняє спілкування з пресою на невизначений термін. Після цього вона рідко дає інтерв'ю й тільки перевіреним журналістам, воліючи спілкуватися безпосередньо зі сцени. Продовженням такого кроку стала в тому ж році премія «Золота качка», що вручається за найсумнівніші досягнення в області шоубізнесу та ЗМІ, на якій Аллегрова виступила співведучою.

На думку журналістів, Аллегрова дуже забобонна й саме через це вона забороняє глядачам фотографувати себе під час концертів. З тих же упереджень вона не підходить до тих, хто дарує їй квіти — всі презенти забирають танцюристи з її балету.[23]

З 2006 року директором співачки є її дочка Лала.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Аллегрова публічно висловилася, що підтримує дії російської армії. Тим самим виправдовує дії Росії, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України.[5] Фігурантка бази даних центру «Миротворець» як особа, яка незаконно відвідувала окупований Росією Крим, свідомо порушуючи державний кордон України[6].

2 лютого 2022 року додана до санкційного списку Канади.[7] 7 січня 2023 року додана до санкційного списку України.[8]

Дискографія

[ред. | ред. код]

Сольні альбоми

[ред. | ред. код]
  • 1991 р. — «Странник мой» (LP): «Не улетай, любовь», «Мой ласковый и нежный зверь», «Верьте в любовь, девчонки», «Как я соскучилась», «Не было печали», «Глупый мальчишка», «Странник», «Фотография 9х12»
  • 1994 р. — «Суженый мой» (CD): «Не улетай, любовь», «Мой ласковый и нежный зверь», «Верьте в любовь, девчонки», «Игрушка», «Свечка», «Как я соскучилась», «Суженый мой», «Бабник», «Не было печали», «Глупый мальчишка», «Странник», «Фотография 9х12», «Младший лейтенант», «Транзитный пассажир»
  • 1994 р. — «Угонщица» (CD) (У 1995 р. і 1997 р. — повторно тиражувався): «Угонщица», «Сквозняки», «Сама», «Над пропастью во ржи», «Ключи», «Войди в меня», «Ты мне нужен», «Золото любви», «Нежданный гость», «Я тебя отвоюю», «Безответная любовь», «Привет, Андрей»
  • 1996 р. — «Я тучи разведу руками» (CD): «Я тучи разведу руками», «Целуй меня», «Ладони», «Любовница», «Занавес», «Медовый месяц», «Ну и пусть», «Девочка по имени Хочу», «Именины черствые», «Вчера», «Свадебные цветы», «Ожидание», «Любишь или нет»
  • 1997 р. — «Императрица» (CD): «Императрица», «Подари эту ночь», «Измена», «Отпусти меня», «Последнее письмо», «Балерина», «Охотник», «Подружка», «Последнее танго в Париже», «Мулен Руж», «Купи девчоночку»
  • 1998 р. — «Незаконченный роман» (CD): «Бабы-стервы», «Остров тысячи поцелуев», «Её высочество», «Весна в раю», «Монолог», «Люблю мужчин», «Капитан», «Я улыбнусь тебе сквозь слёзы», «Повелитель удовольствий», «Не опоздай», «Ночные лилии», «Сударь», «Улыбка папы», «Незаконченный роман» — дует з І. Крутим.
  • 1999 р. — «Театр…» (CD): «Театр», «Безобразница — Луна», «Качели», «Дон Жуан», «Не первый…», «Двадцать раз», «Обними меня», «Девять с половиной недель», «Итальянец», «Ой, не надо», «Праздник прощания», «Одиночество моё», «Гарем», «Шалая», «Смешная история»
  • 2001 р. — «Всё сначала» (CD) (в цьому році ще раз перевидавався): «Океан любви», «Без вины виноватая», «Аккордеон», «Всё нормально», «Александрит от Александра», «Нечаянная радость», «Нежность», «Холодно», «Треснувший диск», «Дикая волчица», «Канарейка», «Обалденные глаза», «Старый знакомый», «Мама», «Всё сначала», «Смятение», «Странник» — нова версія.
  • 2002 р. — «По лезвию любви» (CD) (в 2003 р. був перевиданий)
  • 2004 р. — «Пополам» (с М. Шуфутинским) (CD)
  • 2005 р. — «С днём рождения!» (CD)
  • 2007 р. — «Аллегрова-2007» (CD)
  • 2010 р. — «Ирина Аллегрова. Эксклюзивное издание» (CD) (2012 р. — перевиданий)

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Документальні фільми

[ред. | ред. код]
  • 1994 — «Історія кохання» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. Г. Скоблова
  • 1995 — «Ірина» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. С. Випещені
  • 1996 — «Я хмари розведу руками» (фільм-концерт), реж. С. Кальварскій
  • 1998 — «Незавершений роман Ірини Аллегрової» (фільм-концерт), реж. А. Болтенко
  • 1999 — «Без назви» (документальний фільм про І. Аллегрову), реж. В. Ткаченко, А. Расторгуєв
  • 2007 — «Шалена зірка Ірини Аллегрової» (документальний фільм до ювілею І. Аллегрової), реж. І. Голубєва
  • 2009 — «Ірина Аллегрова. Сповідь незломленої жінки» (фільм-концерт), реж.-постановник Х. Ларра, реж. концертних номерів А. Першин

Саундтреки до фільмів

[ред. | ред. код]
  • 1987 — «Марні слова» (1987), з т/с «Слідство ведуть знавці». Справа № 20 «Бумеранг», реж. Василь Давидчук; Музика Д. Тухманов — сл. Л. Рибальська
  • 1987 — «Хлопчик-хмара» (1987), з к/ф «Час літати», реж. Олексій Сахаров; муз. Д. Тухманов — сл. Д. Самойлов
  • 2007 — «Життя-гра» (2006), з серіалу «Янгол-охоронець», реж. Бата Недич; муз. В. Тихонов — сл. Л. Швецов

Телефільми

[ред. | ред. код]
  • 1997 — «Старі пісні про головне»
  • 2005 — «Невідкладна допомога — 2» (художній фільм-серіал, І. Аллегрова в епізодичній ролі), реж. В, Соколовський
  • 2005 — «Веселі картинки» (гумористичний художній фільм-серіал, І. Аллегрова в головній ролі в одній з серій)

DVD, VHS, video CD, мультимедіа

[ред. | ред. код]
  • 1992 — «Суджений мій» (VHS, відеокліп, додаток до чоловічого журналу «Андрій»)
  • 1998 — «Я хмари розведу руками» (VHS і video CD, реліз-компанії: АРС records, студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 1998 — «Незавершений роман» (VHS, реліз-компанія: АРС records, студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 1998 — «Сповідь» (VHS і video CD, Реліз-компанія: студія Анонс, ДЖЕМ Records)
  • 2002 — Інтерактивне віртуальне інтерв'ю (PC CD-ROM/Audio CD, додаток до журналу «Світ зірок»)
  • 2009 — «Сповідь незломленої жінки» (DVD, реліз-компанії: ВАТ «Телекомпанія НТВ», ТОВ «Сі Ді Ленд Медіа»)

Концертні та шоу-програми

[ред. | ред. код]
  • 1992 — «Не відлітай, любов!» (Перша сольна програма співачки) (5 концертів в СК «Олімпійський»)
  • 1993 — «Концерти на біс» (оновлена версія першої сольної програми) (4 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1994 — «Угонщиця» (прем'єра програми і однойменного диска)
  • 1995 — «Співає Ірина Аллегрова» (концерти на прохання глядачів, Державний Кремлівський палац)
  • 1995 — «Сповідь» (прем'єра в Санкт-Петербурзі в КЗ «Жовтневий»)
  • 1996 — «Я хмари розведу руками» (прем'єра програми з пісень І. Крутого і однойменного диску (6 концертів в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1997 — «Я хмари розведу руками» (концерти на біс, оновлена програма, ГЦКЗ «Росія»)
  • 1997 — «Монолог» (спеціальна програма для зарубіжних гастролей)
  • 1998 — «Незавершений роман» (прем'єра другої спільної програми з І. Крутим і презентація однойменного диску (4 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 1999 — «Столик на двох» (оновлена програма з пісень І. Крутого представлена в Санкт-Петербурзі в БКЗ «Жовтневий»)
  • 2000 — «Ваша музика» (концерт з пісень нового альбому «Театр» в ГЦКЗ «Росія» в рамках проекту для телеканалу ТВ-6)
  • 2000 — «Бенефіс Ірини Аллегрової» (гала-вистава в ГЦКЗ «Росія» за участю зірок естради, трансляція в прямому ТВ-ефірі)
  • 2001 — «Все спочатку» (презентація програми з пісень нового альбому в РК «Метелиця»)
  • 2002 — «По лезу кохання» (прем'єра програми-трилогії і однойменного диску (3 концерти в ГЦКЗ «Росія»)
  • 2003 — «Ми удвох» (в рамках програми-трилогії «По лезу любові») (2 концерти в Державному Кремлівському палаці в Москві, 2 концерти в Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2003 — «Салют, любов!» (В рамках програми-трилогії «По лезу любові») (3 концерти в ГЦКЗ «Росія», 2 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2004 — «Моя зірка» (прем'єра програми приурочена до закладки іменної зірки І. Аллегрової у ГЦКЗ «Росія»)
  • 2005 — «З днем народження!» (Прем'єра ювілейних концертів в РК «Метелиця» і презентація однойменного диска)
  • 2007 — «З минулого в майбутнє …» (прем'єра програми) (2 концерти в Державному Кремлівському палаці в Москві, 2 концерти в КЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2008 — «Святкові концерти» (прем'єра оновленої програми до 8 Березня) (3 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2009 — «Святкові концерти» (прем'єра оновленої програми до 8 Березня) (3 концерти в БКЗ «Жовтневий» в Санкт-Петербурзі)
  • 2010 — «Святкове шоу» (прем'єра програми до 8 Березня) (концерт у СК «Олімпійський» у Москві та Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2011 — «Не обернуся …» (святкова програма до 8 Березня) (2 концерти в Державному Кремлівському палаці, концерт в Льодовому палаці в Санкт-Петербурзі)
  • 2014 — «На Біс» (прощальний тур, у межах якого проходять концерти як у великих містах СНД, так i у 7 містах Німеччини[24])
  • 2015 — «Перезагрузка . Переродження» (повернення на сцену)
  • 2017 — «Моно»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ https://www.kp.ru/daily/26978.7/4036539/
  3. ↑ Почесне звання присвоєне указом Президента Росії № 67 від 15.01.2010 [Архівовано 13.05.2013, у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Аллегрова стала «народною артисткою» [Архівовано 29 червня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б АЛЛЕГРОВА Ірина Олександрівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 16 березня 2023.
  6. ↑ а б Аллегрова Ірина Олександрівна [Архівовано 25 листопада 2018 у Wayback Machine.] // «Миротворець»
  7. ↑ а б Canada, Global Affairs (28 листопада 2022). Regulations Amending the Special Economic Measures (Russia) Regulations. GAC. Архів оригіналу за 3 лютого 2023. Процитовано 16 березня 2023.
  8. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №4/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
  9. ↑ Олександр Аллегров (Alexander Allegroff, Саркісян) — біографія — радянські актори — Кіно-Театр. РУ [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ Сосновська Серафіма Михайлівна — актриса, оперна співачк. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 жовтня 2011. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Офіційний сайт Ірини Аллегрової (рос.)
  12. ↑ Ірина Аллегрова: «Я змінюю чоловіків, але не коханців!» › Новини › Офіційний сайт Ірини Аллегровой. Архів оригіналу за 22 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2011. [Архівовано 2015-09-22 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Ірина Аллегрова
  14. ↑ а б в Біографія. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 22 жовтня 2011.
  15. ↑ а б в г Ірина Аллегрова: Краще побувати заміжньою чотири рази, чим мати при одному чоловіку чотирьох коханців[недоступне посилання]
  16. ↑ а б Блехер не вдовольняє Аллегрову. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 22 жовтня 2011. [Архівовано 2014-12-20 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Игорь Капуста: «Наш шлюб з Аллегровою зруйнувала її дочка!». Архів оригіналу за 12 липня 2010. Процитовано 22 жовтня 2011.
  18. ↑ а б Коротка біографія Аллегрової Лали (Allegrova Lala) | Режисери та продюсери: Всі біографії. Архів оригіналу за 15 жовтня 2011. Процитовано 22 жовтня 2011.
  19. ↑ Інтерв'ю для газети «Ноїв ковчег» [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ Справжні імена зірок шоу-бізнесу [недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
  21. ↑ а б Ірина Аллегрова: «Талькову могла телефонувати навіть вночі» [Архівовано 11 березня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ Біографія Ірини Аллегрової на сайті «AllegrovaClub» [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
  23. ↑ Аллегрова вийде заміж за двійника Путіна [Архівовано 3 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  24. ↑ Прощальний тур «На Біс» у Німеччині 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 15 червня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аллегрова_Ірина_Олександрівна&oldid=44064907