Альберто Лопо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Альберто Лопо
Альберто Лопо
Альберто Лопо
Лопо в складі «Депортіво» 2015 року
Особисті дані
Повне ім'я Альберто Лопо Гарсія
Народження 5 травня 1980(1980-05-05)[1][2][3] (44 роки)
  Барселона, Іспанія
Зріст 186 см
Громадянство  Іспанія
Позиція Центральний захисник
Номер 23[4], 30[5], 4[5], 18[4], 4[4], 7[4], 5[6], 6[6] і 22[7]
Юнацькі клуби
1990—1998 Іспанія «Еспаньйол»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1998–2001  Іспанія «Еспаньйол Б» 44 ( 1)
1999–2006 Іспанія «Еспаньйол» 178 ( 9)
2006–2011 Іспанія «Депортіво» 151 ( 7)
2011–2014 Іспанія «Хетафе» 40 ( 1)
2014–2016 Іспанія «Депортіво» 56 ( 4)
2016 Іспанія «Хімнастік» 5 ( 0)
2018 Андорра «Інтер» 4 ( 0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1998 Іспанія Іспанія (U-17) 4 ( 0)
1998–1999 Іспанія Іспанія (U-18) 7 ( 0)
2001 Іспанія Іспанія (U-21) 4 (0)
2001 Каталонія Каталонія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Клуб Посада
2021– Андорра «Інтер»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Альберто Лопо Гарсія (ісп. Alberto Lopo García; 5 травня 1980, Барселона, Іспанія) — іспанський футболіст, захисник. Після завершення кар'єри — футбольний тренер. Головний тренер «Інтера» (Ескальдес-Енгордань).

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився Лопо в Барселоні. Більшу частину своєї професійної кар'єри провів у місцевому «Еспаньйолі», де починав грати, коли йому було десять років. Незабаром тренери помітили його оборонні навички, і в квітні 1999 року (у вісімнадцять), він дебютував в Ла-Лізі в грі проти «Реал Сарагоса», ставши таким способом першим гравцем, що представляв клуб у всіх вікових категоріях. Його прорив стався під час сезону 2001/02, коли він пропустив тільки п'ять матчів Ла-Ліги, забив свій перший гол у грі проти «Сарагоси», але й отримав свою першу червону картку під час гри проти «Барселони»[8].

Лопо зберігав місце в стартовому складі «Еспаньйола», навіть коли в команді змінилося кілька головних тренерів (Хуанде Рамос, Хав'єр Клементе, Луїс Фернандес і Мігель Анхель Лотина), заживши репутації чудового, але і надмірно грубого захисника[9]. У сезоні 2002/03 він одержав 14 жовтих карток у двадцяти трьох матчах[10]. У наступному сезоні, погодившись продовжити контракт на три роки[11], він отримав ще 15 жовтих карток і одну червону; у 2004—2006 роках він одержав ще 21 жовту і дві червоні картки, хоча їх кількість дещо зменшувалась в наступних роках[9].

Міжнародна кар'єра

[ред. | ред. код]

У листопаді 2006 року тренер національної збірної Луїс Арагонес обрав Лопо на товариський матч проти збірної Румунії[12], однак футболіст залишився на лаві запасних.

У грудні 2001 року Лопо дебютував за регіональну збірну Каталонії в грі проти Чилі[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Transfermarkt.de — 2000.
  2. Enciclopèdia de l'esport catalàGrup Enciclopèdia, 2012.
  3. BDFA
  4. а б в г д е ж и https://www.bdfutbol.com/p/j52.html?equip=13
  5. а б в г https://www.bdfutbol.com/p/j52.html?equip=14
  6. а б в г https://www.bdfutbol.com/p/j52.html?equip=16
  7. а б https://www.bdfutbol.com/p/j52.html?equip=17
  8. Besa, Ramón (6 травня 2002). Monólogo azulgrana en el 'derby' [Azulgrana monologue in derby]. El País (ісп.). Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
  9. а б Martínez Duarte, Fernando (25 червня 2014). Casillas, Iraola y Alberto Lopo [Casillas, Iraola and Alberto Lopo] (ісп.). Vavel. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 14 грудня 2017.
  10. Racing Santander 5–2 Espanyol. ESPN Soccernet. 1 червня 2003. Архів оригіналу за 2 січня 2013. Процитовано 6 липня 2012.
  11. Lopo deal lifts Clemente. UEFA. 3 квітня 2003. Архів оригіналу за 16 October 2014. Процитовано 4 листопада 2011.
  12. Luis Aragonés aprovecha el amistoso de Rumanía para hacer una revolución [Luis Aragonés profits from Romania friendly to stage a revolution]. Marca (ісп.). 10 листопада 2006. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  13. Astruells, Andrés (29 грудня 2001). Victoria de prestigio [Prestigious win]. Mundo Deportivo (ісп.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 14 грудня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]