Алімов Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алімов.
Ігор Алімов
рос. Игорь Александрович Алимов
Ім'я при народженніИгорь Александрович Алимов
ПсевдонімХольм ван Зайчик (колективний), Веніамін Гусь, Зигмунд Резкий, Л. Гохман
Народився11 серпня 1964(1964-08-11)[1][2] (60 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьпрозаїк, драматург, сходознавець
Alma materСхідний факультет СПбДУd[2]
ЗакладМузей антропології і етнографії імені Петра Великого[2] і Izdatelʹstvo "Peterburgskoe Vostokovedenie"d[2]
Мова творівросійська
Роки активності1990–
Напрямокпроза
Жанрфантастична повість, роман, оповідання, науково-популярна література, п'єси, переклад
Magnum opusЦикл «Про що промовчав Пу Сун-Лін»
БатькоAleksandr Alimovd
Премії«Зоряний міст» (2001), «Інтерпрескон» (2002), Премія імені Бєляєва (2003), «Мандрівник» (2005), «Зиланткон» (2009), «Басткон» (2009, 2012)
Сайт: alimov.pvost.org/wp/

І́гор Олекса́ндрович Алі́мов (рос. И́горь Алекса́ндрович Али́мов, 11 серпня 1964, Ленінград) — російський письменник-фантаст, вчений-китаєзнавець, драматург, перекладач та видавець.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ігор Алімов народився у Ленінграді. Після закінчення середньої школи навчався на факультеті сходознавства Ленінградського університету на кафедрі китайської філології, який закінчив у 1986 році. Після завершення навчання за власною ініціативою поїхав працювати перекладачем до Китаю на реконструкцію металургійних підприємств, споруджених радянськими фахівцями, проте у зв'язку із зміною планів китайської сторони щодо проекту реконструкції підприємств працював у Китаї лише місяць. Після повернення на батьківщину з 1987 року розпочав працювати в Музеї антропології і етнографії імені Петра Великого на посаді стажера за напрямком китайської етнографії. Одночасно Алімов розпочав публікувати власні культурологічні розвідки та нариси на різні теми китайської культури та історії, а також переклади різноманітних творів з китайської мови. Одночасно Ігор Алімов став співзасновником Лабораторії Теорії та Історії Культури, праці учасників якої вийшли друком у кількох випусках альманаху «Людина. Філософія. Культура» в Єкатеринбурзі. У 1990—1991 роках Алімов знову перебував у Китаї на посаді стажера історичного факультету Пекінського університету. Після повернення на батьківщину у 1992 році став засновником видавництва «Петербурзьке Сходознавство». У цьому видавництві регулярно публікуються як художні твори, так і наукові твори з різних тем сходознавства. У 1997 році Ігор Алімов захистив кандидатську дисертацію на тему «Авторські збірки біцзі як джерело з історії та культури Китаю епохи Сун», а в 2010 році захистив докторську дисертацію на тему «Китайські авторські збірки X—XIII ст. у нарисах та перекладах». У 2007 році Алімов брав участь у підписанні угоди з Інститутом антропології та етнографії Академії суспільних наук КНР, у рамках якої наступного року відбулась російська етнографічна експедиція у Сіньцзян і Цинхай. З 2005 року працює завідувачем відділу Східної та Південно-Східної Азії Музею антропології і етнографії імені Петра Великого.

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

З 1990 року Ігор Алімов регулярно публікує літературні та наукові твори, спочатку в періодичних виданнях, а з 1992 року також в альманаху «Петербурзьке Сходознавство». У 1990 році Алімов публікує також п'єсу «Соціальня справедливість». У 1995—2003 роках він публікує серію творів з альтернативної історії «Пластилінове життя», до якої увійшли три романи «Арторикс», «Сарті» і «Клокард». З 2004 до 2008 року письменник видав серію художніх творів на основі матеріалів з історії Китаю «Про що промовчав Пу Сун-Лін». Серед найвідоміших статей з історії Китаю авторства Ігора Алімова є «Життя після смерті в старому Китаї», «Китай: туалети та урни. Польові нотатки», а також антологія творів у співавторстві з низкою інших науковців «Посудини таємниць. Туалети та урни в культурах народів світу». У 2001—2005 роках Алімов разом із В'ячеславом Рибаковим опублікував під спільним псевдонімом Хольм ван Зайчик сім романів під спільною назвою «Євразійська симфонія», дія яких відбувається в альтернативній реальності у вигаданій країні Ордусі, яка виникла на території об'єднаних Китаю і Росії.

Нагороди і премії

[ред. | ред. код]

У 2001 році перша цзюань циклу творів «Євразійська симфонія», написаного разом із В'ячеславом Рибаковим під псевдонімом отримала приз «Золотий Кадуцей» як кращий цикл творів або роман з продовженням на фестивалі фантастики «Зоряний міст» у 2001 році. У 2002 році Ігор Алімов разом із В'ячеславом Рибаковим отримав премію «Інтерпрескон» за роман «Справа жадібного варвара». У 2003 році Алімов отримав премію імені Бєляєва за антологію творів «Посудини таємниць. Туалети та урни в культурах народів світу». У 2005 році разом із В'ячеславом Рибаковим отримав премію «Мандрівник» за цикл творів «Євразійська симфонія», а в 2009 році за твори цього циклу письменники отримали премію «Зиланткон». За твори з циклу «Про що промовчав Пу Сун-Лін» Алімов двічі отримував премію «Басткон» у 2009 і 2012 роках.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • 1995 — Арторикс
  • 1995 — Сарти
  • 2003 — Клокард
  • 2010 — Дракон. Наследники Жёлтого императора
  • 2011 — Дракон-2. Назад в будущее
  • 2011 — Дракон-3. Иногда они возвращаются

Повісті

[ред. | ред. код]
  • 2007 — В сторону Клондайка

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • 1987 — Карма
  • 1990 — Пять этюдов с расстёгнутыми штанами Или как Володя Ульянов за брата отомстил
  • 2002 — Circle in the round
  • 2002 — Livin' In Perfect Harmony
  • 2002 — Real love
  • 2002 — Дети подземелья: два
  • 2002 — Из жизни позвоночных
  • 2002 — Конец Поликарпа
  • 2002 — Не там проснулся
  • 2002 — Резной дракон литературной мысли
  • 2002 — Семьдесят лет при советской власти
  • 2002 — Смерть гения
  • 2002 — Собаки в космосе: подлинная история Пчёлки и Мушки
  • 2002 — Странники в пыли
  • 2003 — Дети подземелья: три
  • 2003 — Зона жизни
  • 2003 — Праздник каждый год
  • 2004 — «О чём умолчал Пу Сун-Лин»: You Know My Name
  • 2004 — Пока варилась каша
  • 2005 — «О чём умолчал Пу Сун-Лин» Real love
  • 2005 — «О чём умолчал Пу Сун-Лин» Romeo in bleeding
  • 2006 — Coming to the East
  • 2008 A fifteen minutes intermission

П'єси

[ред. | ред. код]
  • 1990 — Социальная справедливость

Наукові твори

[ред. | ред. код]
  • 1993 — Жизнь после смерти в старом Китае
  • 1995 — Китай: туалеты и урны. Полевые заметки
  • 1998 — Срединное государство. Введение в традиционную культуру Китая
  • 2002 — Пекин: восемь лет спустя. Хаотические заметки
  • 2002 — Сосуды тайн. Туалеты и урны в культурах народов мира
  • 2002 — Вместо предисловия
  • 2004 — Китайский культ лисы и «Удивительная встреча в Западном Шу» Ли Сянь-Миня
  • 2004 — Вслед за кистью. Материалы к истории сунских авторских сборников бицзи
  • 2008 — Бесы, лисы, духи в текстах сунского Китая
  • 2009 — Лес записей. Китайские авторские сборники X—XIII вв. в очерках и переводах
  • 2014 — Сад удивительного. Краткая история китайской прозы сяошо I—VI вв.

Хольм ван Зайчик

[ред. | ред. код]
  • 2000 — Дело жадного варвара
  • 2001 — Дело незалежных дервишей
  • 2001 — Дело о полку Игореве
  • 2001 — Дело лис-оборотней
  • 2003 — Дело победившей обезьяны
  • 2003 — Дело судьи Ди
  • 2005 — Дело непогашенной луны

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
  2. ↑ а б в г Слепкова Н. В. Академик Александр Фёдорович Алимов (1933–2019) — учёный и художник: материалы к биографии, Academician Alexander Alimov (1933–2019), a scientist and artist: materials for his biography // Историко-биологические исследования — 2021. — Т. 13, вып. 3. — С. 57–72. — ISSN 2076-8176; 2500-1221 — doi:10.24412/2076-8176-2021-3-57-72

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алімов_Ігор_Олександрович&oldid=38041907