Алімов Рефат Маметович
| Алімов Рефат Маметович | |
|---|---|
| Народився | 28 жовтня 1991 (33 роки) Душанбе, Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР |
| Країна |  Україна |
Алімов Рефат Маметович (нар. 28 жовтня 1991) — кримськотатарський політв'язень. Засуджений російською владою за причетність до діяльності «Хізб ут-Тахрір». Рефат Алімов є племінником Енвера Бекірова — ще одного політв'язня[1].
Народився 28 жовтня 1991 р. в Душанбе, столиці Таджикистану. У 1992 р. родина Алімових повернулася в Крим після початку бойових дій у Душанбе, тимчасово оселившись у смт Гурзуф (у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим). У 1995 р. Рефат з батьками переїхали до смт Краснокам'янки (у складі Ялтинської міської ради).
У вересні 1998 р. пішов до першого класу Краснокам'янської загальноосвітньої школи. Під час навчання Рефат отримав кілька похвальних грамот, брав активну участь у театральних гуртках, відвідував заняття з карате і танців.
У 2003—2006 рр. навчався в Українсько-російському гуманітарно-економічному коледжі за спеціальністю «Комп'ютерні технології та нові програмні засоби». У 2009 р. закінчив Кримський республіканський коледж за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів».
З 2010 р. працював торговим представником в різних фірмах[2].
18 квітня 2016 р. в Краснокам'янці відбулися обшуки, після яких російські силовики затримали Рефата Алімова та його друга Арсена Джеппарова за підозрою у причетності до «Хізб ут-Тахрір», яка визнається терористичною організацією за російським законодавством. В результаті обшуку було вилечено одну книгу релігійного змісту і комп'ютер Рефата. Сусіди стверджують, що люди в масках і з автоматами проникли в будинок Алімова, виламавши вхідні двері[3].
Рефата Алімова звинуватили в «участі в діяльності терористичної організації» (ч. 2 ст. 205.5 Кримінального кодексу Російської Федерації) та «підготовці до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою» (ч. 1 ст. 30 та ст. 278 Кримінального кодексу РФ).
Наталля Бекірова, дружина Енвера Бекірова (дядько Рефата), затриманого за аналогічними звинуваченнями у лютому 2016 р., стверджує, що Рефата Алімова і Арсена Джеппарова могли заарештувати за спілкування з її чоловіком. За її словами, молоді люди справді періодично спілкувалися з Енвером Бекіровим на релігійні теми, проте ці бесіди не мали терористичного змісту[3].
Слідчі органи схиляли Рефата Алімова до співробітництва та обіцяли дати мінімальний термін покарання (5 років), якщо він погодиться дати свідчення проти свого дядька Енвера Бекірова. Рефат відмовився це робити[1].
2 лютого 2017 р. під час судового засідання Рефат Алімов та Арсен Джеппаров заявили про погрози і тяжкі умови утримування в СІЗО (сирість, блохи і клопи)[4].
Рефат Алімов має хронічні проблеми з нирками та шлунком, які під час перебування в СІЗО почали загострюватися. Адвокат Алімова Едем Семедляєв скаржився на несвоєчасне надання медичної допомоги підзахисному[5].
12 листопада 2019 р. Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив шістьох фігурантів так званої ялтинської групи «справи Хізб ут-Тахрір» до тривалих термінів ув'язнення. Рефат Алімов був засуджений до 8 років позбавлення волі в колонії суворого режиму[6]. Amnesty International та Human Rights Watch визнали Рефата Алімова та інших фігурантів ялтинської групи «справи Хізб ут-Тахрір» (Еміра-Усейна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Арсена Джеппаров) в'язнями совісті[7][8]. Правозахисний центр «Меморіал» також визнав усіх шістьох засуджених політичними в'язнями[9].
Станом на 8 лютого 2020 р., Рефат Алімов перебуває у СІЗО № 2 в Таганрозі. За словами адвоката Едема Семедляєва:
«Впродовж місяця Алімов Рефат перебував в одиночній камері. У нього забрали весь особистий одяг на час, поки його посадили в карцер. Не дозволяли користуватися ковдрами і забрали ліки. Коли приходив консул [України у Ростові-на-Дону], співробітник умовив його не скаржитися в обмін на переведення в нормальні умови»— [10]
.
- ↑ а б Сегодня — третья годовщина задержания фигурантов «дела о так называемом терроризме» Алимова и Джеппарова. atr.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ Рефат, Алимов. Алимов Рефат. crimean-solidarity.org (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ а б polina. Рефат Алімов. Let My People Go (укр.). Архів оригіналу за 26 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020. [Архівовано 2020-06-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Фигурант «дела Хизб ут-Тахрир» заявил об угрозах и склонению к «сотрудничеству». КрымSOS (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020. [Архівовано 2020-06-25 у Wayback Machine.]
- ↑ СИЗО и система ФСИН построены так, чтобы не лечить, а вывозить в больницы лишь в экстренных случаях: «история болезни» политзаключённого Рефата Алимова. КрымSOS (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020. [Архівовано 2020-06-23 у Wayback Machine.]
- ↑ «Судебный блицкриг» или 76 лет строгого режима за 14 минут: суд РФ огласил приговор политзаключённым ялтинской группы «Хизб ут-Тахрир». КрымSOS (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020. [Архівовано 2020-06-25 у Wayback Machine.]
- ↑ Amnesty International закликає звільнити кримського татарина Еміра-Усеїна Куку та ще 150-х в'язнів совісті по всьому світу. Amnesty International Ukraine (укр.). 4 травня 2020. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ Joint Letter by Human Rights Watch and Amnesty International to Russia’s Prosecutor General. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 15 лютого 2021.
- ↑ Фигуранты ялтинского дела «Хизб ут-Тахрир» — политзаключенные | Правозащитный центр «Мемориал». memohrc.org. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020.
- ↑ «СИЗО Таганрога – это пыточный лагерь, куда специально доставляют наших ребят, чтобы их дух пал»: адвокаты посетили незаконно обвиненных в терроризме крымских татар. КрымSOS (англ.). Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 22 червня 2020. [Архівовано 2020-06-22 у Wayback Machine.]
