Амос Кассіолі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Амос Кассіолі
Amos Cassioli
Народження10 серпня 1832
Ашано, Провінція Сієна, Велике герцогство Тосканське
Смерть17 грудня 1891(1891-12-17)
 Флоренція, Королівство Італія
Національністьіталієць
Країна Королівство Італія
Жанрісторичний живопис, баталіст, портретист
НавчанняАкадемія образотворчого мистецтва міста Сієни
Діяльністьхудожник, дизайнер
Вплив наДжузеппе Кассіолі, Наполеоне Боні, Ада Мангіллі
ВчительLuigi Mussinid[1]
ЧленАкадемія витончених мистецтвd
ТвориThe battle of Legnanod
ДітиGiuseppe Cassiolid
Роботи в колекціїБаварські державні колекції картин, Museo Cassiolid, Museo nazionale d'arte medievale e moderna, Arezzod, Galleria d'arte modernad, Pinacoteca Comunale "A. Moroni"d і Музей Флорентійського собора
СайтМузей Амоса Кассіолі. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
CMNS: Амос Кассіолі у Вікісховищі

Амос Кассіолі (італ. Amos Cassioli; 10 серпня 1832, Ашано — 17 грудня 1891, Флоренція) — італійський художник, портретист, баталіст, автор картин і фресок на історичні теми.

Біографія

[ред. | ред. код]

Амос Кассіолі народився в сім'ї Доменіко, власника невеликої кав'ярні, та Ассунти Маццоні. Дядько Оттавіо Кассіолі, органіст кафедрального собору в Ареццо, хотів щоб він став священиком. Смерть батька змусила його покинути навчання, щоб знайти роботу в Ашано. Пізніше завдяки деяким приватним особам і монахам з Монте Олівето Маджоре він зміг відновити навчання, вступивши в 1850 р. в Академію образотворчого мистецтва міста Сієни під керівництвом Луїджі Муссіні[2]. Згодом Кассіолі, між 1856 і 1860 роками, мав можливість перебувати в Римі завдяки стипендії, призначеній йому великим герцогом Тоскани Фердінандо IV. У Римі він відвідував деяких молодих художників, серед яких Едгар Дега та Жан-Жак Хеннер.

Наприкінці 1860 року він обрав Флоренцію своїм постійним місцем проживання, але підтримував постійні зв'язки з Сієною. Його син Джузеппе, який став художником і скульптором, народився у Флоренції у 1865 р.

Кассіолі був чудовим художником-портретистом, також відзначився великими творами на історичні теми, включаючи: Битву при Леньяно (1860-1870, Флоренція, Галерея сучасного мистецтва Палаццо Пітті, колекція Монте деї Паскі), Провансан Сальвані (1873, Сієна, Палаццо Публіко), Присягу в Понтиді (1884, Сієна, Палаццо Публіко, колекція Монте-дей-Паскі). Заслуговує на увагу доробок картин за «класичною» тематикою, багато з яких були зібрані в 1991 році в музеї музеї Амоса та Джузеппе Касіолі в Ашано, який був побудований в 1991 році в колишньому будинку родини.

У 1886 році разом з П'єтро Альді та Чезаре Маккарі він створив проект Sala del Risorgimento (Зал Рісорджіменто) у Палаццо Публіко в Сієні, зображуючи битву при Сан-Мартіно та битву при Палестро. Над цими роботами разом з ним працював його син Джузеппе. Свій останній твір він створив у Ліворно на кладовищі Милосердя у каплиці Геррацці. Тут він намалював фрески на сюжет «Чистилища» Данте Аліг’єрі. Роботу закінчив його син.

Амос Кассіолі був наставником свого сина Джузеппе Кассіолі, художника і скульптора. Іншими учнями були Наполеоне Боні та Ада Мангіллі[3].

Помер у Флоренції у 1891 році.

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]
  • Ашано, Музей Кассіолі - Сієнський живопис ХІХ ст.:[4]
    • Алегорія ночі (it. Allegoria della notte), створена близько 1885 року.
    • Автопортрет Амоса Кассіолі (it. Autoritratto di Amos Cassioli), створений в 1860 році.
    • Б'янка Каппелло (it. Bianca Cappello), створена в 1878 році.
    • Чіно і Сельваджія (it. Cino e Selvaggia), створений в 1864 році.
    • Чочара (it. Ciociara), створений 1855-1859.
    • Жінка з хусткою на голові (it. Ciociara con fazzoletto in testa), 1856–1859.
    • Жінка сидить (it. Ciociara seduta), створена 1856–1859.
    • Чорний кінь (it. Il cavallo nero), створений в 1861 році.
    • Модель у студії Леонардо (it. La modella nello studio di Leonardo), створена в 1872 році.
    • Портрет молодої сеньйори (it. Ritratto di giovane signora), створений у 1880 році.
  • Флоренція, Палаццо Пітті : Битва при Леньяно (it. Battaglia di Legnano), завершена в 1870 році.[5]
  • Ліворно, кладовище Милосердя, каплиця Геррацці (it. Cimitero della Misericordia: Capella Guerrazzi), фрески.[5]
  • Монтероні-д'Арбія, район Раді, Церква Апостола Петра в Раді: Madonna della Stella, створена в 1868 році для Алессандро Бічі Русполі. Зараз у музеї Кассіолі в Ашано.[6]
  • Сієна, Музична академія Чигіана, Зал Казелла (it. Accademia Musicale Chigiana, Sala Casella): [7] Візит Галеаццо Сфорца до Лоренцо де Медічі (it. Visita di Galeazzo Sforza a Lorenzo de'Medici), живопис олією, 1868 [5] (193 × 290 см).[8]
  • Сієна, кладовище Милосердя (it. Camposanto della Misericordia di Siena): фрески каплиці Франці, створені в 1887 році.[5]
  • Сієна, Палаццо Публіко:
    • Битва при Сан-Мартіно (it. Battaglia di San Martino), Зал Рісорджіменто (it. Sala del Risorgimento), фреска, створена в 1886 році.[7]
    • Битва під Палестро (it. Battaglia di Palestro), Зал Рісорджіменто (it. Sala del Risorgimento), фреска, створена в 1886 році.[7]
    • Присяга в Понтиді (it. Giuramento di Pontida), Зал капітано-дель-пополо (it. Sala del Capitano del Popolo), полотняний живопис, створений у 1875 році.[7]
    • Провенцано Сальвані в Кампо ді Сієна (it. Provenzano Salvani nel Campo di Siena), Зал капітано-дель-пополо (it. Sala del Capitano del Popolo), полотняний живопис, створений у 1875 році.[7]
  • Сієна, Палаццо Салімбені, художня колекція Banca Monte dei Paschi di Siena:
    • Битва при Леньяно (it. Battaglia di Legnano), ескіз олівцем, створений близько 1860 року (193 × 227 см).[9][10]
    • Присяга в Понтиді (it. Il giuramento di Pontida), олійний живопис, створений близько 1875 року (25 × 51 см).[11]

Галерея зображень

[ред. | ред. код]
  • "Битва під Леньяно" (Галерея сучасного мистецтва, Палаццо Пітті, Флоренція)
    "Битва під Леньяно" (Галерея сучасного мистецтва, Палаццо Пітті, Флоренція)
  • "Карроччо під час битви при Леньяно" (Галерея сучасного мистецтва, Палаццо Пітті, Флоренція)
    "Карроччо під час битви при Леньяно" (Галерея сучасного мистецтва, Палаццо Пітті, Флоренція)
  • "Присяга в Понтиді"
    "Присяга в Понтиді"
  • Битва при Сан-Мартіно, (Палаццо Публіко, Сієна)
    Битва при Сан-Мартіно, (Палаццо Публіко, Сієна)
  • Портрет молодої жінки, (Сієнський живопис 19 століття, Музей Кассіолі, Ашано)
    Портрет молодої жінки, (Сієнський живопис 19 століття, Музей Кассіолі, Ашано)
  • В майстерні Тіціана, 1873
    В майстерні Тіціана, 1873
  • Жертвоприношення Венері (1875-1878)
    Жертвоприношення Венері (1875-1878)
  • Вишні
    Вишні

Музеї

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.istitutomatteucci.it/dizionario-degli-artisti/cassioli-amos
  2. ↑ Luciano Arcangeli. Amos Cassioli (італ.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 14 лютого 2021.
  3. ↑ Анджело де Губернатіс. Dizionario degli Artisti Italiani Viventi: pittori, scultori, e Architetti [Архівовано 21 травня 2016 у Wayback Machine.]. Tipe dei Successori Le Monnier. 1889. p. 275.
  4. ↑ Webseite Crete Senesi zum Museo Cassioli in Asciano mit Abb. und Details [Архівовано 21 січня 2021 у Wayback Machine.], abgerufen am 23. März 2014 (italienisch).
  5. ↑ а б в г Luciano Arcangeli: Dizionario Biografico degli Italiani.
  6. ↑ Anna Maria Guiducci (Hrsg.): I Luoghi della Fede. Le Crete senesi, la Val d’Arbia e la Val di Merse. Arnoldo Mondadori Editore, Mailand 1999, ISBN 88-04-46774-6, S. 53 f. ().
  7. ↑ а б в г д Torriti
  8. ↑ Bruno Santi: La Collezione Chigi-Saracini. Scala Editore, Florenz 1998, S. 62.
  9. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 25. März 2014 (italienisch).
  10. ↑ Bruno Santi: Banca Monte dei Paschi di Siena: La collezione d’arte. Scala, Florenz 1999, S. 70.
  11. ↑ Архівна копія на сайті Wayback Machine., abgerufen am 25. März 2014 (italienisch).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • A. Cassioli, Raccolta graduale di dodici teste ad uso delle scuole, Soc. Edit. dei Ricordi di Architettura, Firenze 1892
  • P. Ferrigni, Amos Cassioli pittore, 1832-1891. Cenno biografico, Tip. Salesiana, Firenze 1927
  • G. Cassioli, Amos Cassioli - Pittore (1832-1891), "La Lettura", agosto 1930, pp. 725–731
  • Comanducci, I pittori italiani dell'Ottocento, 1934, p. 125
  • Momenti della cultura toscana dal neoclassicismo ai postmacchiaioli, catalogo della mostra, (Firenze, Galleria Parronchi, marzo 1977), Il torchio, Firenze 1977, pp. 36–37, 46-49, tavv. 11-13
  • Museo Cassioli, a cura di E. Vannini, Asciano 1991
  • Dipinti, disegni e sculture del sec. XIX e XX, catalogo d'asta (Firenze, Pandolfini, 5 giugno 2002), p. 77
  • Dipinti e disegni dei secc. XIX-XX, catalogo d'asta (Firenze, Pandolfini, 19-20 dicembre 2005), pp. 82–83
  • S. Bogi, F. Bari, S. Pierini, S. Casini, Il restauro di un dipinto su seta di Amos Cassioli, in "Kermes", 63, 2006, pp. 43–48
  • Asciano. Museo Cassioli. Pittura senese dell'Ottocento, a cura di F. Petrucci, Silvana Editoriale, Cinisello Balsamo 2007
  • V. Gavioli, Amos Cassioli, in Ragione e sentimento. Sguardi sull'Ottocento in Toscana, catalogo della mostra (Firenze, Galleria degli Uffizi, sala delle Reali Poste, 14 maggio-1º luglio 2007), a cura di C. Sisi, Giunti, Firenze 2007, pp. 70–71
  • L. Bonelli, Le opere d'arte della Fondazione Biringucci, in "Il Giornale di Santa Maria della Scala", a. VIII, n. 26, dicembre 2007, pp. 1–2
  • Dipinti del XIX secolo, catalogo d'asta (Finarte, Venezia, 30 ottobre 2008), Venezia 2008
  • R. Carapelli, Pittori toscani dell'Ottocento. Amos Cassioli tra Siena e Firenze, in “Le Antiche Dogane”, a. XIII, n. 135, febbraio 2011, pp. 4–5
  • R. Carapelli, Amos Cassioli, pittore tra Storia e Accademia, in "Notiziario della Società delle Belle Arti Circolo Artisti Casa di Dante", 17, settembre-dicembre 2014, pp. 20–25

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Амос_Кассіолі&oldid=43055301