Анн Парійо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анн Парійо
фр. Anne Parillaud
Народилася6 травня 1960(1960-05-06)[2][3][4] (64 роки)
XII округ Парижа, Франція[2]
Громадянство Франція
Діяльністькіноакторка
Alma materКурси Флоран[5]
Роки діяльності1977 — тепер. час
У шлюбі зЖан-Мішель Жарр
ДітиДжульєтт Бессонd
IMDbnm0001594
Нагороди та премії
офіцер ордену «За заслуги» Кавалер ордена «За заслуги»
CMNS: Анн Парійо у Вікісховищі
У Каннах, 1998

Анн Парійо (фр. Anne Parillaud; нар. 6 травня 1960, Париж) — французька кіноакторка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 6 травня 1960 року в Парижі. У шкільні роки займалася балетом, у майбутньому збиралася стати адвокаткою. Але влітку 1976 року під час шкільних канікул потрапила на зйомки фільму «Пляжний готель» і вирішила стати акторкою.

До 1980 року Парійо знялася ще в трьох стрічках, але не була помічена публікою і пресою. По-справжньому її кар'єра почалася після роману з Аленом Делоном, який, пробуючи сили в режисурі, зайняв її в головних жіночих ролях у поліційних стрічках «За шкуру поліцейського» (1981) і «Неприборканий»[fr] (1983). Ці ролі також не принесли їй широкої популярності.

Зіркою Анн Парійо стала, виконавши головну роль у фільмі «Її звали Нікіта» (1990) у Люка Бессона, з яким вона пізніше одружилася. Ця роль у культовому фільмі принесла їй найбільшу популярність. Бойовик з елементами драми став однією з великих подій початку 1990-х. Щоб зіграти роль найманої вбивці спецслужб, Парійо брала уроки дзюдо протягом трьох місяців. За роль Нікіти в 1991 році акторка отримала премію «Сезар».

Після завершення зйомок шлюб розпався, але успіх фільму відкрив для Парійо двері до Голлівуду. Роль її опікуна й наставника в Голлівуді взяв на себе продюсер Марк Аллан.

Першою роботою акторки в Америці був фільм Джона Лендіса «Кров невинних» (1992), який добре прийняла публіка, але відкинула критика. У цьому фільмі акторка зіграла вампірку Марію, котра принципово обирає в жертви запеклих негідників. Наступним став фільм Вінсента Ворда «Карта людського серця» (1992).

Масовій ацдиторії знайома й інша американська роль Парійо — королеви-матері Анни Австрійської в «Людині в залізній масці» (1998) з Леонардо Ді Капріо.

У США Парійо також знялася у режисерки Катрін Брейя у фільмі «Інтимні сцени / Секс — це комедія» (2002). Роль альтер-его режисерки вимагала від Парійо весь фільм грати без гриму.

Незабаром акторка повернулася до Європи. Серед її робіт цього періоду — французька драма «Шість днів, шість ночей» та міжнародна постановка «Френкі Старлайт».

Усього у фільмографії акторки близько 30 ролей.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Анн Парійо у 2005—2010 роках була одружена з композитором Жаном-Мішелем Жарром.

Від Люка Бессона у 1987 році народила дочку Джульєтту.

Від Марка Аллана має синів Лу і Тео.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • Un amour de sable (1977)
  • L'Hôtel de la plage (1978)
  • Écoute voir… (1979)
  • Girls (1980)
  • Patrizia (1980)
  • За шкуру поліцейського (1981)
  • Le Battant, (1983)
  • Juillet en septembre (1988)
  • Che ora è? (1989)
  • Nikita (1990)
  • Innocent Blood (1992)
  • Map of the Human Heart (1993)
  • À la folie, (1994)
  • Frankie Starlight (1995)
  • Passage à l'acte (1996)
  • Dead Girl (1996)
  • The Man in the Iron Mask (1998) as Queen Anne
  • Shattered Image (1998)
  • Une pour toutes (1999)
  • Gangsters (2002)
  • Sex Is Comedy (2002)
  • Deadlines (2004)
  • Promised Land (2004)
  • Tout pour plaire (2005)
  • Demandez la permission aux enfants (2007)
  • Une vieille maîtresse (2007)
  • L'Imbroglio nel lenzuolo (2008)
  • Dans ton sommeil (2009)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #142198811 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  5. ↑ http://www.coursflorent.fr/ecole/anciens/acteurs?page=1

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Анн_Парійо