Араї Хакусекі
Громадянство | Японія |
---|---|
Назва каною | あらい はくせき[1] |
Дата народження | 24 березня 1657[2][3] |
Місце народження | Едо |
Дата смерті | 29 червня 1725[2][3] (68 років) |
Місце смерті | Sendagayad |
Місце поховання | Kōtoku-jid |
Мова творчості | бунго і класична китайська мова |
Рід діяльності | філософ, письменник, політик, економіст, поет, історик |
Сфера роботи | Історія Японії |
Навчався у | Kinoshita Jun'and |
Участь у | Shōtoku no Chid |
Підтримується Вікіпроєктом | Вікіпедія:Проєкт:Математика |
Араї Хакусекі у Вікісховищі |
Ара́ї Хакусе́кі(яп. 新井白石, あらいはくせき; 24 березня 1657 — 29 червня 1725) — японський політичний і державний діяч періоду Едо. Представник японського неоконфуціанства, історик, літературознавець, поет. Справжнє ім'я — Араї Кіммі. Псевдонім — Хакусекі.
Народився 24 березня 1657 в місті Едо у самурайській родині з невеликого східнояпонського уділу Курурі[4]. Його батько Араї Масанарі служив інспектором Цутії Тосінао, який був головою уділу і мав статус давнього васала сьоґунату Токуґава. Малолітній Хакусекі також поступив на службу до Цутії і невдовзі став його фаворитом.
1677 року у 21-річний віці Араї взяв участь у політичних міжусобицях всередині роду Цутія. Його партія програла і він був покараний ув'язненням. Проте через два роки Араї звільнився завдяки тому, що сьоґунат позбавив рід Цутія головування в Кукурі-хані. 1682 року він поступив на службу до сьоґунату, до старійшини Хотти Масатосі, але двома роками поспіль останній був убитий політичними опонентами.
1691 року Араї полишив рід Хотта і відкрив приватну школу на схід від Едоського замку. 1693 року, за рекомендацією наставника Кіносіти Дзюн'ана, він поступив на службу до голови Кофу-хану Токуґави Цунатойо лектором з неоконфуціанства й історії. В цей час Араї впорядкував історичне дослідження в дидактичному стилі «Генеалогія ханів»[5], присвячене походженню та здобуткам найбільших самурайських родів.
1704 року Токуґава Цунатойо став офіційним спадкоємцем 5-м сьоґуна Японії, Токуґави Цунайосі. Прийнявши ім'я Токуґави Ієнобу, він перебрався жити до Едоського замку і взяв разом із собою Араїї. Останній був переведений на службу в Едо, де виконував обов'язки придворного історіографа та радника сьоґунського спадкоємця.
1709 року, після сходження 6-го сьоґуна Токуґави Ієнобу на посаду, Араї став постійно брати участь в нарадах центрального уряду. Незважаючи на незначне походження, його прирівняли до статусу хатамото, доручили землі з річним доходом у 1000 коку, надали 5-й молодший ранг та титул голови провінції Тікудзен. За ініціативи Араї сьоґунат провів реформу золотої і срібної валюти, складав церемоніал прийняття корейських послів сьоґуном, встановив нові мита і обмеження на імпорт ряду іноземних товарів. Історіограф також ініціював диспути довкола скасування практики насильної передачі буддистським монастирям доньок Імператорських принців і помилування італійського місіонера Джованні Сідотті. В ході розмов з останнім Араї склав «Збірку поглядів і дивних розповідей»[6] (1709) та «Записи про почуте з Заходу»[7] (1715). Крім цього він брав участь у розробці проекту поправок до «Законів для військових домів» і розв'язанні складних судових процесів.
1712 року, після смерті Ієнобу, Араї продовжував прислужувати 7-му сьоґуну Токуґаві Ієцуґу. Завдяки порадам першого період панування Ієцуґу отримав назву «благодатного правління»[8].
Араї Хакусекі був неонфуціанцем чжусіанської школи. Проте більшість його робіт присвячені не філософії та етиці, а історії. Окрім «Генеалогії ханів», Араї склав курс лекцій «Додаток для історичних читань»[9], праці з стародавньої історії Японії «Стародавня історія»[10], «Діалоги з стародавньої історії»[11], а також біографічну працю, яка має характер хроніки 17—18 століття, «Записи зломленого хмизу»[12]. Також у літньому віці він упорядкував «Питання до історії»[13], які не збереглися.
Крім історії Араї займався вивченням географії, літератури, японської мови, фольклору, археології, релігії, військової справи, біології тощо. Він був автором дослідження і енциклопедичного словника «Східна вишуканість»[14], який згодом використовували японські вчені Камо Мабуті та Мотоорі Норінаґа. Араї також зробив одні з перших етнологічних розвідок про айнів «Записи про едзо»[15] та рюкюсців «Записи про південніостровів»[16]. Хоча у модерній Японії Араї вшановують як вченого, в Японії періоду Едо він вважався першокласним поетом. Його «Збірку віршів Хакусекі»[17] високо оцінювали не лише вдома, а й в Кореї та Китаї.
Помер 29 червня 1725 в Едо. Поховали його у монастирі Хоїндзі в районі Асакуса[18].
Генеалогія ханів | 藩翰譜 | はんかんぷ | Ханканпу | 1702 |
Збірка поглядів і дивних розповідей | 采覧異言 | さいらんいげん | Сайран іґен | 1709 |
Записи про почуте з Заходу | 西洋紀聞 | せいようきぶん | Сеййо кібун | 1715 |
Додаток для історичних читань | 読史余論 | とくしよろん | Токусі йорон | 1712 |
Стародавня історія | 古史通 | こしつう | Косіцу | 1716 |
Діалоги з стародавньої історії | 古史通惑問 | こしつうわくもん | Косіцу вакумон | |
Записи зломленого хмизу | 折たく柴の記 | おりたくしばのき | Орітаку сіба но кі | |
Питання до історії | 史疑 | しぎ | Сіґі | |
Східна вишуканість | 東雅 | とうが | Тоґа | |
Записи про едзо | 蝦夷志 | えぞし | Едзо-сі | |
Записи про південні острови | 南島志 | なんとうし | Нанто-сі | |
Збірка віршів Хакусекі | 白石詩草 | はくせきしそう | Хакусекі сісо |
- Мале безслав'я сьогодні переростає у велике в майбутньому.
- Маєш великі плани — не женись за хвилинною вигодою.
- Не можна вірити тому, що люди говорять. Слід перевірити правдивість їхніх слів, детально перевіривши джерела.
- Говорити з опонентом мовою складних професійних термінів — пуста справа. Розмова має сенс, коли опонент розуміє, про що ти говориш.
- Говори не для себе, а насамперед для інших.
- Знай, опонент тебе не розуміє тебе не тому що дурний, а тому що ти не можеш належно йому пояснити.
- ↑ Japan Search — 2020.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Сучасний район Курурі міста Кіміцу, Тіба.
- ↑ яп. 藩翰譜, はんかんぷ, Ханканпу.
- ↑ яп. 采覧異言, さいらんいげん, Сайран іґен.
- ↑ яп. 西洋紀聞, せいようきぶん, Сеййо кібун.
- ↑ яп. 正徳の治.
- ↑ яп. 読史余論, とくしよろん, Токусі йорон.
- ↑ яп. 古史通, こしつう, Косіцу.
- ↑ яп. 古史通問, こしつうわくもん, Косіцу вакумон.
- ↑ яп. 折たく柴の記, おりたくしばのき, Орітаку сіба но кі.
- ↑ яп. 史疑, しぎ, Сіґі.
- ↑ яп. 東雅, とうが, Тоґа.
- ↑ яп. 蝦夷志, えぞし, Едзо-сі.
- ↑ яп. 南島志, なんとうし, Нанто-сі.
- ↑ яп. 白石詩草, はくせきしそう, Хакусекі сісо
- ↑ Сучасний монастир Котокудзі в районі Накано, Токіо.
Араї Хакусекі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- (яп.) 新井白石全集 / 新井白石著; 今泉定介編輯, 校訂. — 第1 — 第6冊, 附録. — 東京: 国書刊行会, 1905—1907.
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
- Біографія Араї Хакусекі [Архівовано 29 травня 2012 у Wayback Machine.] (яп.)
- Найвидатніший енциклопедист Японії раннього нового часу [Архівовано 22 січня 2013 у Wayback Machine.] (яп.)