Астрильд пурпуровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астрильд пурпуровий
Самець пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
Самець пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
Самиця пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
Самиця пурпурового астрильда (Національний парк Серенгеті, Танзанія)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Гранатовий астрильд (Granatina)
Вид: Астрильд пурпуровий
Granatina ianthinogaster
(Reichenow, 1879)
Синоніми
Uraeginthus ianthinogaster
Estrilda ianthinogaster
Посилання
Вікісховище: Granatina ianthinogaster
Віківиди: Granatina ianthinogaster
МСОП: 22719504
NCBI: 247537

Астри́льд пурпуровий[2] (Granatina ianthinogaster) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.

Самець пурпурового астрильда
Самець пурпурового астрильда
Самиця пурпурового астрильда

Довжина птаха становить 13,5 см. У самців голова, шия, верхня частина спини і плечі рудувато-коричневі, решта верхньої частини тіла більш тьмяна, надхвістя фіолетово-синє. Хвіст чорний, довгий, прямокутної форми. На облиичі яскрава синя "маска". Горло і верхня частина грудей рудувато-коричневі, решта нижньої частини тіла темно-синя, місцями поцяткована рудувато-коричневими плямками. Навколо очей червоні кільця. Очі червоні, дзьоб червоний, загострений, конічної форми, лапи чорнуваті.

Самиці є дещо меншими за самців, забарвлення у них світліше. Верхня частина тіла більш коричнева, а нижня частина тіла охриста, пера на ній мають білуваті краї, особливо на животі. Над і під очима у них є яскраві сріблясто-сині смуги. Надхвістя синє, а хвіст чорний, як і у самців. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак смужки в оперенні у них відсутні, а дзьоб чорнуватий.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Пурпурові астрильди мешкають в Ефіопії (зокрема у Великій рифтовій долині), в Сомалі, на південному сході Південного Судану, на північному сході Уганди, в Кенії і Танзанії. Вони живуть в сухих чагарникових заростях, саванах і рідколіссях. В Сомалі птахи зустрічаються на висоті від 900 до 1600 м над рівнем моря, в Кенії переважно на висоті до 2000 м над рівнем моря.

Пурпурові астрильди зустрічаються невеликими зграйками або сімейними групами, часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Це полохливі птахи, які при небезпеці швидко ховаються в найближчих заростях. Основою їх раціону є дрібне насіння трав. Також пурпурові астрильди живляться ягодами. плодами і дрібними безхребетними, такими як терміти, особливо під час сезону розмноження.

Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в Сомалі він припадає на червень, а в Кенії триває з грудня по лютий. Зазвичай гніздування припадає на завершення сезону дощів. Самці приваблюють самиць, стрибаючи по землі навколо них, при цьому тримаючи в дзьобі травинку і співаючи. Самиці відповідають прихильністю, присідаючи і хитаючи хвостом із сторони в сторону. Гніздо будується парою птахів, однак більшість роботи бере на себе самець. Воно має кулеподібну форму з бічним входом, робляться з трави та іншого рослинного матеріалу, встелюється пір'ям, розміщується в чагарниках або на дереві. В кладці від 3 до 5 яєць. Інкубаційний період триває приблизно 2 тижні. Насиджують переважно самиці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, а стають повністю самостійними у віці 1,5 місяців. Пурпурові астрильди іноді стають жертвами гніздового паразитизму світлохвостих вдовичок.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Granatina ianthinogaster: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 19 січня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 січня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.