Асєєв Станіслав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Асєєв.
Асєєв Станіслав Володимирович
ПсевдоСтаніслав Васін[1]
Народився1 жовтня 1989(1989-10-01)[2] (35 років)
Донецьк, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна
Місце проживанняДонецьк
Діяльністьжурналіст, письменник, актор, блогер
Галузьтворче та професійне письмоd[3], журналістика[3] і блог[3]
Alma materДВНЗ ДонНТУ
Знання мовросійська і українська
ЧленствоУкраїнський ПЕН
Magnum opusВ ізоляції
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка

Free Media Awards

Національна премія за захист свободи слова

Dianna Ortiz Award for Courage

NNW International Film Festival Award "The Door to Freedom"
IMDbID 12593104

Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і правозахисник, військовослужбовець Збройних сил України, член Українського ПЕН, засновник Justice Initiative Fund[4]. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос. «Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.

Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року[5].

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції[en]»[6].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 жовтня[7] 1989 року в Донецьку.[8]

2006 року закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. У 2010 році — Донецький державний інститут інформатики і штучного інтелекту, факультет філософії і релігієзнавства, у 2012 році — магістратуру Донецького національного технічного університету, факультет комп'ютерних наук і технологій і отримав диплом магістра релігієзнавства з відзнакою.[8]

Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.

Війна на сході України

[ред. | ред. код]

Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня»[9], журналом «Український тиждень»[10] та «Радіо Свобода»[11] під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С. Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються[11]: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».

Полон

[ред. | ред. код]

Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року.[12] Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві»[13]. Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».

Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.[14][15][16][17]

ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.[18]

22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення[19].

29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).[20][21][22]

Після звільнення з полону у в'язниці «Ізоляція» в 2019 році Станіслав жодного разу не бував на Донеччині аж до початку повномасштабної війни.

У мене була велика психологічна проблема: я боявся Донбасу й мені чомусь здавалось, що тільки-но я приїду у Донецьку область, як мене знову заарештують і кудись кинуть.[23]

Політична діяльність

[ред. | ред. код]
Френсіс Фукуяма та Станіслав Асєєв у Мюнхені, 2020.

Після визволення Станіслав почав займаєтися питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи, де він попросив країни-учасники Ради натиснути на Росію задля звільнення полонених[24].

14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі[25].

15 лютого 2020 року він виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, де розповів про нелюдське поводження з ув'язненими з боку бойовиків[26][27].

Справа «Палича»

[ред. | ред. код]

Через півтора роки після звільнення з полону Асєєв дізнався, що головний комендант тюрми Ізоляція Денис Куликовський, він же Палич, вільно мешкає у Києві. Разом із Христо Грозєвим і полковником українських спецслужб у відставці Романом Червінським Асєєв провів розслідування, яке призвело до встановлення адреси Палича в Києві та його арешту СБУ.[28]

Станіслав Асєєв та розслідувач Bellingcat Христо Грозєв, 2021.

3 січня 2024 року київський суд присудив Паличу-Куликовському 15 років позбавлення волі.[29]

Російське повномасштабне вторгнення

[ред. | ред. код]
Асєєв на фронті

У перші місяці повномасштабної війни з Росією Асєєв активно працював над промоцією Justice Initiative Fund — фонду, що займається пошуком та ідентифікацією російських військових, які вчиняли злочини. Коли ж Станіслав упевнився, що робота фонду налагоджена, вирішив добровільно мобілізуватись і вступив до лав 109-ї окремої бригади територіальної оборони[30]. Виявилось, що на 95 % його підрозділ складається із шахтарів, і що Станіслав там єдиний не представляє цю професію.[23]

У квітні 2024 року отримав контузію на фронті поблизу села Очеретине на Донеччині.[31]

2 липня 2024 Станіслав повідомив, що знову отримав поранення на фронті. Він отримав осколкове поранення в шию, грудну клітку та вухо. Життєво важливі органи уламки не зачепили.[32]

Літературна творчість

[ред. | ред. код]

Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала».

Асєєв під час презентації своїх книг у Єльському Університеті разом з Тімоті Снайдером, 2023.

Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».[33]

Твори

[ред. | ред. код]
Російськомовні
  • Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4[34]
  • Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8[34]
  • Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.
    • (передрук) Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2[34]
  • В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6 (прим.: присутні кілька українськомовних статей)[35]
Переклади українською

Українська художня проза

Нагороди

[ред. | ред. код]

У серпні 2020 року Станіслав отримав премію «Вільна преса Східної Європи[ru]» німецького фонду ZEIT-Stiftung[fr] і норвезького Fritt Ord[en][38].

3 листопада 2020 Станіслав Асєєв став лауреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2020 рік[39].

9 березня 2021 року став переможцем у «Національній Шевченківській премії 2021» за книгу «В ізоляції» у номінації «Публіцистика та журналістика»[40].

У травні 2023 року отримав в американському місті Чикаго премію за мужність імені Діанни Ортіс. Цю нагороду присуджує Heartland Alliance – організація, яка працює у сфері захисту прав людини у всьому світі.[41]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://id.loc.gov/authorities/no2018021356
  2. ↑ засіб масової інформації
  3. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ https://jif.fund/uk
  5. ↑ Стас Асеев. Первое интервью после плена // Youtube Радіо Свобода, 10.01.2020
  6. ↑ «Укрінформ»: У Києві оголосили лауреатів Шевченківської премії. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  7. ↑ Журналіст Асєєв вже другий день народження відзначає в полоні бойовиків. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
  8. ↑ а б Сторінка журналу "Юність" на сайті poezia.ru. poezia.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
  9. ↑ Сторінка автора на сайті газети "Дзеркало тижня". Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 11 червня 2017.
  10. ↑ Сторінка автора на сайті журналу "Український тиждень". Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017.
  11. ↑ а б Крутов, Марк. Зникнення журналіста Васіна в окупованому Донецьку. Міжнародну спільноту просять допомогти. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 12 червня 2017.
  12. ↑ Сергій, Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017.
  13. ↑ Терористи офіційно підтвердили: зниклий Асєєв у них, звинувачують у «шпигунстві». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16 липня 2017.
  14. ↑ Ukraine: Separatists free blogger held since November 2016 (англ.). Репортери без кордонів. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  15. ↑ Украина: Блогер удерживается про-российскими сепаратистами (рос.). Human Rights Watch. 18 липня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 3 вересня 2018.
  16. ↑ URGENT ACTION: IMPRISONED JOURNALIST MUST BE RELEASED (PDF) (Пресреліз). Amnesty International. 21 July 2017. Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2020. Процитовано 10 February 2018.
  17. ↑ OSCE Representative calls for immediate release of Donetsk journalist Stanislav Aseev one year after his illegal detention (англ.). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 3 вересня 2018.
  18. ↑ Полонений донецький журналіст Асєєв оголосив голодування /УНН, 5.7.2018/. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018.
  19. ↑ Бойовики заявили про засудження журналіста Асєєва до 15 років ув’язнення. Радіо Свобода. 22 жовтня 2019.
  20. ↑ З полону бойовиків повернули Станіслава Асєєва. Українська правда. 29 грудня 2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  21. ↑ Рябчун, Юлія; Андрейковець, Костя (29 грудня 2019). Україна і представники ОРДЛО обмінялися полоненими в пункті пропуску «Майорське» за формулою «76 на 127». Звільнених українців везуть до Києва. Усі подробиці в онлайн-трансляції theБабеля. thebabel.com.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  22. ↑ Из плена донецких сепаратистов освобождены внештатные корреспонденты Радио Свобода. Радио Азатутюн (російською) . 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 30 грудня 2019.
  23. ↑ а б У моєму підрозділі 95% — це шахтарі. Станіслав Асєєв про службу у 109 бригаді ТРО. Свої.City (укр.). Процитовано 13 травня 2024.
  24. ↑ Асєєв у Раді Європи попросив натиснути на Москву. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  25. ↑ Асєєв попросив сенаторів США сприяти звільненню решти ув’язнених на окупованому Донбасі. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  26. ↑ 4th Ukrainian Lunch “Ukraine – Moving Ahead” on the Margins of the Munich Security Conference (Live) (англ.). 15.02.2020. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  27. ↑ «Поки я виступаю, у центрі мого Донецька когось не по-людськи катують». Промова колишнього в’язня «ДНР» Станіслава Асєєва в Мюнхені. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 23 жовтня 2020.
  28. ↑ Середа, Софія; Балачук, Ірина (28 червня 2023). Асєєв розповів, як ексрозвідник Червінський допоміг знайти у Києві головного ката "Ізоляції" "Палича". Українська правда. Архів оригіналу за 20 липня 2024. Процитовано 17 вересня 2024.
  29. ↑ Колишній керівник вʼязниці «Ізоляція» засуджений до 15 років за ґратами. Радіо Свобода. 3 січня 2024. Архів оригіналу за 24 серпня 2024. Процитовано 17 вересня 2024.
  30. ↑ Після виходу з бойових: Асєєв показав фото з Авдіївського напрямку. Новинарня. 15 квітня 2024.
  31. ↑ Не презентував нову книгу через загострення на фронті. Станіслав Асєєв дістав поранення на сході. Свої.City (укр.). Процитовано 8 травня 2024.
  32. ↑ Журналіста та письменника Станіслава Асєєва поранено на фронті.
  33. ↑ Малевич, Евгений. Со студентами ГГУ встретился редактор журнала «Юность». Правда Гомель. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 11 червня 2017.
  34. ↑ а б в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Пошук за автором. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 26 травня 2022.
  35. ↑ Станіслав Асєєв — В ізоляції [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]. docs.rferl.org. 2018 (рос.) (укр.) (https://www.radiosvoboda.org/a/29275008.html [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] опис/анотація книги на radiosvoboda.org)
  36. ↑ Станіслав Асєєв видає книгу про полон в «Ізоляції». Детектор медіа. 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022.
  37. ↑ Нова книжка журналіста Станіслава Асєєва вийшла у Видавництві Старого Лева. детектор медіа (укр) . 10 січня 2023.
  38. ↑ Free Media Awards 2020 honour courageous journalists in Russia, Azerbaijan and Ukraine. Fritt Ord (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  39. ↑ Станіслав Асєєв став лауреатом Національної премії за захист свободи слова. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020.
  40. ↑ Євгеній Морі (9 березня 2021). Шевченківська премія-2021: стали відомі імена лауреатів. suspilne.media. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  41. ↑ Ексвʼязень «Ізоляції» Асєєв пропонує «прецедент Ейхмана» для переслідування воєнних злочинців. www.radiosvoboda.org, 26 травня 2023.

Джерела і посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Асєєв_Станіслав_Володимирович&oldid=43619207