Афет Інан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Афет Інан
тур. Afet İnan
Народилася29 листопада 1908(1908-11-29)
Салоніки, Османська імперія
Померла8 червня 1985(1985-06-08)[1] (76 років)
Анкара, Туреччина
·інфаркт міокарда
Похованнякладовище Джебеджі Асріd
Країна Османська імперія
 Туреччина
Діяльністьполітична діячка, історикиня, соціолог, викладачка університету
Alma materЖеневський університет
Lycée Notre Dame de Sion Istanbuld
Галузьсоціологія
ЗакладУніверситет Анкари
Посадапрофесор
Батькоİsmail Hakkı Uzmayd
CMNS: Афет Інан у Вікісховищі

Афет Інан (тур. Afet İnan; 29 листопада 1908, Салоніки — 8 червня 1985, Анкара) — турецька історикиня і соціологиня. Одна з прийомних дочок Мустафи Ататюрка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Афет народилася в сім'ї турецького політика Ісмаїла Хакки Узмая[tr] і його дружини Шехзане-ханим 1908 року в районі Касандра[ru] Салонікського вілайєту.

Через Балканські війни сім'я Афет емігрувала в Адапазари, де 1913 року вона вступила до початкової школи. Потім сім'я деякий час проживала в Анкарі, Михаличчику[tr], Караоглані і Бізі. Шехзане-ханим померла від туберкульозу 15 травня 1915 року. Незабаром після цього Ісмаїл Хакко-бей узяв молоду дружину Айше. Афет, не бажаючи залежати від батька, твердо вирішила стати вчителькою, щоб самій себе забезпечувати. Коли вони жили в Бізі, в Афет народилася молодша сестра Незіхе. 1920 року Афет закінчила шестирічну початкову освіту. 1921 року родина переїхала в Алаї. 1922 Афет здобула кваліфікацію вчителя в Елмали[tr], де стала директоркою місцевої школи для дівчаток. 1925 року Афет закінчила Жіночий педагогічний коледж у Бурсі і почала працювати вчителем початкової школи в Ізмірі. Вона зустріла Мустафу Ататюрка в жовтні того ж року під час його візиту до Ізміра.

1925 року Ататюрк послав Афет до Лозанни, Швейцарія, для вивчення французької мови. Після повернення до Туреччини 1927 року вона відвідала французький ліцей-інтернат «Нотр-Дам де Сіон»[ru] у Стамбулі. Після закінчення навчання Афет призначено вчителем історії в середній школі. 1935 року Афет знову побувала в Швейцарії і три роки навчалася в Ежена Піттара[fr] в університеті Женеви. Після здобуття вищої освіти Афет здобула ступінь доктора філософії в галузі соціології 1939 року. 1950 року вона стала викладачем в Анкарському університеті.

Вона була співзасновником і провідним членом Турецької історичної організації[tr].

Афет померла 8 червня 1985 року в Анкарі, залишивши свого чоловіка доктора Ріфата Інана, дочку Арі і сина Деміра[2].

Вибрана бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Medeni bilgiler ve M. Kemal Atatürk'ün el yazıları, Ankara, Türk Tarih Kurumu, 1969
  • Atatürk'ten yazdıklarım, Ankara, 1969
  • Recherches Sur les Caractéres Anthropologiques des Population de la Turquie, Genève, 1939
  • Türk Amirali Piri Reis'in Hayatı ve Eserleri
  • L'émancipation de la Femme Turque

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Kim Kimdir?� Biyografi Bankas� - FORSNET (тур.). www.kimkimdir.gen.tr. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 5 березня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Афет_Інан&oldid=35932274