Байрамукова Халімат Башчиївна
Байрамукова Халімат Башчиївна | ||||
---|---|---|---|---|
карач.-балк. Къобанланы Башчыны къызы Халимат | ||||
Ім'я при народженні | карач.-балк. Байрамукъланы Башчыны къызы Халимат | |||
Народилася | 15 серпня 1917 Хурзукd, Баталпашинський відділ, Кубанська область, Російська імперія | |||
Померла | 8 листопада 1996 (79 років) Черкеськ, Карачаєво-Черкесія | |||
Країна | СРСР Росія | |||
Діяльність | поетеса, драматургиня, письменниця | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1], поезія[1] і драма[1] | |||
Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
Членство | СП СРСР | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Халімат Башчиївна Байрамукова, у шлюбі Кубанова (карач.-балк. Байрымукъланы Башчыны къызы Халимат); 15 серпня 1917, Хурзук — 8 листопада 1996, Черкеськ) — радянська поетеса, прозаїкиня, драматургиня, членкиня Спілки письменників з 1939 року.
Народилася 15 серпня 1917 року в стародавньому карачаївського аулі Хурзук Карачаєво-Черкеської Республіки. Вчилася у педагогічному інституті, потім закінчила Літературний інститут імені М. Горького і Вищі літературні курси в Москві.
У період війни проходила службу в якості медсестри 2436-го евакогоспіталю, була секретаркою комсомольської організації.
Працювала відповідальною секретаркою обласної газети, першою консультанткою Карачаєвської письменницької організації, головною редакторкою Карачаєво-Черкеського книжкового видавництва, протягом 10-ти з гаком років очолювала письменницьку організацію Карачаєво-Черкесії.
Халімат Байрамукова — авторка 14 поетичних збірок, чотирьох романів, п'яти повістей і багатьох оповідань, чотирьох публіцистичних книг, лібрето першої національної опери «Останній вигнанець», а також першої карачаєвської музичної комедії «Безфамільна наречена». Її твори друкувалися на 50 мовах світу.
Першим літературним твором була п'єса «Два серця», видана в 1939 році. В наступні роки з'являються поетичні збірки: «Улюблені гори», «Люблю я життя», «Сповідь», «Дим вогнища», «Знову в дорогу», «Суд аулу», «День за днем», «Весняний південь», «Восьмий день тижня», «Одержимість» та інші.
Її перу належать повісті: «Сім'я Карчи», «І плакав син», «Вічні вершники», романи «Роки і гори», «Ранкова зірка», «Мьолек», «Чотирнадцять років» та інші.
«Моє життя» — так називається остання книга письменниці, що вийшла в рік її смерті — 1996 року. Це автобіографія, плід життєвих спостережень і роздумів, яка дає глибоке уявлення про середовище, в якому вона росла і дорослішала.
Літературні заслуги народного поета Карачаєво-Черкесії Халімат Байрамукової були відзначені урядовими нагородами-орденами: «Знак пошани», «Дружба народів»; Ювілейною медаллю «За доблесну працю».
Її ім'я носить Національна бібліотека Карачаєво-Черкеської республіки[2], вона почесна громадянка м. Велинград (Болгарія).
- Теплый ливень надежд: избранное / Халимат Байрамукова; [сост. : Ф. И. Байрамукова, Батчаева Л. А.]. — М.: Эльбрусоид, 2008. — 594, [1] с. : ил., портр., фотографии; 25 см — (Карачаево-балкарская энциклопедия. Серия «Карачаево-балкарская литературная классика» (КБЛК) / Фонд «Эльбрусоид»).; ISBN 978-5-91075-003-0
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Народный писатель КЧР Х.Б. Байрамукова. ГНБ КЧР. bibliotekakchr.ru. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 13 липня 2018. [Архівовано 2020-06-08 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
- Народились 15 серпня
- Народились 1917
- Уродженці Кубанської області
- Померли 8 листопада
- Померли 1996
- Випускники Літературного інституту
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Російські драматурги
- Радянські драматурги
- Російські поетеси
- Радянські поетеси
- Радянські письменниці
- Померли в Карачаєво-Черкесії
- Автобіографки