Перейти до вмісту

Байрамукова Халімат Башчиївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Байрамукова Халімат Башчиївна
карач.-балк. Къобанланы Башчыны къызы Халимат
Ім'я при народженнікарач.-балк. Байрамукъланы Башчыны къызы Халимат
Народилася15 серпня 1917(1917-08-15)
Хурзукd, Баталпашинський відділ, Кубанська область, Російська імперія
Померла8 листопада 1996(1996-11-08) (79 років)
Черкеськ, Карачаєво-Черкесія
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьпоетеса, драматургиня, письменниця
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], поезія[1] і драма[1]
Alma materЛітературний інститут імені Горького
ЧленствоСП СРСР
Нагороди
орден Дружби народів орден «Знак Пошани»

Халімат Башчиївна Байрамукова, у шлюбі Кубанова (карач.-балк. Байрымукъланы Башчыны къызы Халимат); 15 серпня 1917(19170815), Хурзук — 8 листопада 1996, Черкеськ) — радянська поетеса, прозаїкиня, драматургиня, членкиня Спілки письменників з 1939 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 15 серпня 1917 року в стародавньому карачаївського аулі Хурзук Карачаєво-Черкеської Республіки. Вчилася у педагогічному інституті, потім закінчила Літературний інститут імені М. Горького і Вищі літературні курси в Москві.

У період війни проходила службу в якості медсестри 2436-го евакогоспіталю, була секретаркою комсомольської організації.

Працювала відповідальною секретаркою обласної газети, першою консультанткою Карачаєвської письменницької організації, головною редакторкою Карачаєво-Черкеського книжкового видавництва, протягом 10-ти з гаком років очолювала письменницьку організацію Карачаєво-Черкесії.

Творчість

[ред. | ред. код]

Халімат Байрамукова — авторка 14 поетичних збірок, чотирьох романів, п'яти повістей і багатьох оповідань, чотирьох публіцистичних книг, лібрето першої національної опери «Останній вигнанець», а також першої карачаєвської музичної комедії «Безфамільна наречена». Її твори друкувалися на 50 мовах світу.

Першим літературним твором була п'єса «Два серця», видана в 1939 році. В наступні роки з'являються поетичні збірки: «Улюблені гори», «Люблю я життя», «Сповідь», «Дим вогнища», «Знову в дорогу», «Суд аулу», «День за днем», «Весняний південь», «Восьмий день тижня», «Одержимість» та інші.

Її перу належать повісті: «Сім'я Карчи», «І плакав син», «Вічні вершники», романи «Роки і гори», «Ранкова зірка», «Мьолек», «Чотирнадцять років» та інші.

«Моє життя» — так називається остання книга письменниці, що вийшла в рік її смерті — 1996 року. Це автобіографія, плід життєвих спостережень і роздумів, яка дає глибоке уявлення про середовище, в якому вона росла і дорослішала.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Літературні заслуги народного поета Карачаєво-Черкесії Халімат Байрамукової були відзначені урядовими нагородами-орденами: «Знак пошани», «Дружба народів»; Ювілейною медаллю «За доблесну працю».

Пам'ять

[ред. | ред. код]

Її ім'я носить Національна бібліотека Карачаєво-Черкеської республіки[2], вона почесна громадянка м. Велинград (Болгарія).

Література

[ред. | ред. код]
  • Теплый ливень надежд: избранное / Халимат Байрамукова; [сост. : Ф. И. Байрамукова, Батчаева Л. А.]. — М.: Эльбрусоид, 2008. — 594, [1] с. : ил., портр., фотографии; 25 см — (Карачаево-балкарская энциклопедия. Серия «Карачаево-балкарская литературная классика» (КБЛК) / Фонд «Эльбрусоид»).; ISBN 978-5-91075-003-0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. Народный писатель КЧР Х.Б. Байрамукова. ГНБ КЧР. bibliotekakchr.ru. Архів оригіналу за 8 червня 2020. Процитовано 13 липня 2018. [Архівовано 2020-06-08 у Wayback Machine.]