Бернар Бліє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернар Бліє
фр. Bernard Blier
Бернар Бліє у фільмі «Мої друзі», 1975 рік
Дата народження11 січня 1916(1916-01-11)
Місце народженняБуенос-Айрес, Аргентина Аргентина
Дата смерті29 березня 1989(1989-03-29) (73 роки)
Місце смерті
Сен-Клу, Франція
ПохованняПаризький цвинтар Тьєd
ГромадянствоФранція Франція
Професіяактор
Alma materКондорсе і Вища національна консерваторія драматичного мистецтва
Роки активності1936 — 1988
ДітиБертран Бліє
IMDbID 1082477
Нагороди та премії
Почесний «Сезар» (1989, посмертно)
Бернар Бліє у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Бліє (значення).

Берна́р Бліє́ (фр. Bernard Blier; 11 січня 1916, Буенос-Айрес, Аргентина — †29 березня 1989, Сен-Клу, Франція) — французький театральний та кіноактор. Батько режисера Бертрана Бліє.

Біографія та кар'єра

[ред. | ред. код]

Бернар Бліє народився 11 січня 1916 в Буенос-Айресі, Аргентина, де в той час знаходилася сім'я його батька-біолога. Навчався в ліцеї Кондорсе, а потім вирішив стати актором. Поступивши з третього разу до Консерваторії, Бліє у 1937 році потрапляє у клас Луї Жуве, де знайомиться зі своїми однокурсниками — Франсуа Пер'є та Жераром Урі, з якими підтримував теплі стосунки протягом усього життя.

Кінодебют Бернара Бліє відбувся у невеликій ролі в 1936 році. Першу помітну роль у кіно зіграв у фільмі Марселя Карне «Північний готель», потім він знявся у нього ж у стрічці «День починається», де познайомився з Жаном Габеном.

Під час війни Бертарн Бліє потрапив у полон і більше року провів у таборі в Австрії. Після репатріації він таємно заробляє, граючи епізодичні ролі у кіно та театрі, а після звільнення, починає повноцінно працювати у кіно, театрі та на радіо.

У 1950-1960-і роки Бертарн Бліє багато знімається як у Франції, так і в Італії, в різних жанрах, часто в комедіях поряд з Бурвілем, Луї де Фюнесом та іншими відомими акторами.

У 1970-ті найяскравішою була для Бліє співпраця з П'єром Рішаром. Серед найвідоміших робіт цього періоду — роль придуркуватого лиходія Мілана у «Високому блондинові в чорному черевику» (1972) режисера Іва Робера.

В останні роки свого життя Бліє знімався в основному в Італії, де він був надзвичайно популярним[1]. Всього за час своєї акторської кар'єри Бернар Бліє знався у майже 140 фільмах[2].

У 1989 році, через 24 дня після смерті, Бернар Бліє був посмертно удостоєний почесної премії «Сезар» за внесок у кінематограф[3].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

У 1937-у році Бернар Бліє одружився з Жізель Брюне, а через рік у подружжя народився син Бертран, який став відомим французьким кінорежисером. З 1965 року до своєї смерті 29 березня 1989 року був вдруге одружений з Анеттою Мартін.

Фільмографія (вибіркова)

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Режисер
1938 Північний готель Hôtel du Nord Марсель Карне
1939 День починається Le jour se lève Марсель Карне
1941 Убивство Діда Мороза L'assassinat du Père Noël Крістіан-Жак
1942 Фантастична симфонія La symphonie fantastique Крістіан-Жак
1942 Весілля Шиффон Le Mariage de Chiffon Клод Отан-Лара
1943 Кармен Carmen Крістіан-Жак
1947 Набережна Орфевр Quai des Orfèvres Анрі-Жорж Клузо
1948 Людина людям D'homme à hommes Крістіан-Жак
1948 Деде з Антверпена Dédée d'Anvers Ів Аллегре
1949 Повернення до життя (новела «Повернення тітоньки Емми») Retour à la vie (Le retour de tante Emma) Андре Каятт
1950 Адреса невідома Sans laisser d'adresse Жан-Поль Ле Шануа
1950 Загублені сувеніри Souvenirs perdus Крістіан-Жак
1951 Шлюбне агентство Agence matrimoniale Жан-Поль Ле Шануа
1952 Я був ним три рази Je l'ai été trois fois Саша Гітрі
1953 Перед потопом Avant le déluge Андре Каятт
1955 Гусари Les Hussards Алекс Жоффе
1955 Чорне досьє Le Dossier noir Андре Каятт
1956 Злочин і кара Le Crime et le Chatiment Жорж Лампен
1957 Поворот дверної ручки Retour de manivelle Дені де ла Пательєр
1957 Людина в непромокальному плащі L'Homme à l'imperméable
1958 Знедолені Les Misérables Жан-Поль Ле Шануа
1958 Сильні світу цього Les Grandes familles Дені де ла Пательєр
1958 Гравець Клод Отан-Лара
1959 Волоцюга Архімед Archimède, le clochard Жиль Гранж'є
1959 Марія-Жовтень Marie-Octobre Жульєн Дювів'є
1959 Ока любові Les Yeux de l'amour Дені де ла Пательєр
1961 Президент Le Président Анрі Верней
1961 Чорний монокль Le Monocle noir Жорж Лотнер
1962 Жерміналь Germinal Ів Аллегре
1963 Дядечки-гангстери Les tontons flingueurs Жорж Лотнер
1964 Сто тисяч доларів на сонці Cent mille dollars au soleil Анрі Верней
1964 Розкішний рогоносець Il magnifico cornuto Антоніо П'єтранджелі
1964 Вища невірність
1964 Барбузи — секретні агенти Les Barbouzes Жорж Лотнер
1964 Полювання на чоловіка La Chasse à l'homme Едуар Молінаро
1964 Шанс і кохання La Chance et l'Amour Бертран Таверньє
1965 Питання честі Una questione d'onore Луїджі Дзампа
1966 Ресторан пана Септіма Le Grand Restaurant Жак Бенар
1967 Ідіот у Парижі Un idiot à Paris Серж Корбер
1967 Сторонній Lo straniero Лукіно Вісконті
1968 Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці? Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa? Етторе Скола
1969 Мій дядько Бенжамен Mon oncle Benjamin Едуар Молінаро
1970 Вона не п'є, вона не палить, вона не вживає наркотики, але вона говорить Elle boit pas, elle fume pas, elle drague pas, mais… elle cause ! Мішель Одіар
1970 Розсіяний Le Distrait П'єр Рішар
1971 Джо Jo Жан Жиро
1971 Нехай звучить цей вальс Laisse aller, c'est une valse Жорж Лотнер
1972 Високий блондин у чорному черевику Le Grand Blond avec une chaussure noire Ів Робер
1972 Вбивця Дені де ла Пательєр
1972 Базікає, краде… іноді убиває Elle cause plus… elle flingue Мішель Одіар
1973 Я нічого не знаю, але усе скажу Je sais rien mais je dirai tout П'єр Рішар
1975 Мої друзі Mes chers amis Маріо Монічеллі
1975 Не потрібно мовчати тому, що нічого сказати C'est pas parce qu'on a rien à dire qu'il faut fermer sa gueule Жак Бенар
1976 Труп мого ворога Le Corps De Mon Ennemi Анрі Верней
1976 Золота ніч Nuit d'or Серж Моаті
1976 Спокій Calmos Бертран Бліє
1979 Холодні закуски Buffet Froid Бертран Бліє
1979 Чорна серія Série noire Ален Корно
1980 Повернися, Еудженіо Voltati Eugenio Луїджі Коменчіні
1981 Нафта! Нафта! Pétrole ! Pétrole ! Крістіан Жіон
1984 Серце Il Cuore Луїджі Коменчіні
1984 Подвійне життя Маттіа Паскаля Le due vita di Mattia Pascal Маріо Монічеллі
1975 Мої друзі Mes chers amis Нанні Лой
1986 Давайте сподіватися, що буде дівчинка Speriamo che sia femmina Маріо Монічеллі
1987 Шахраї I picari Маріо Монічеллі
1988 Біси Les Possédés Анджей Вайда
1988 Цвяхоїд Mangeclous Моше Мізрахі
1988 Вибух життя Una botta di vita Енріко Ольдоїні
1989 Паганіні Paganini Клаус Кінскі

Визнання

[ред. | ред. код]
Нагороди і номінації Бернара Бліє[4]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
1980 Найкращий актор другого плану Чорна серія Номінація
1989 Почесний «Сезар» за видатні заслуги у кінематографі Перемога
Давид ді Донателло
1986 Найкращу чоловіча роль другого плану Давайте сподіватися, що буде дівчинка Перемога

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ In the later stages of his career, Blier divided his time between France and Italy. french_cinema.enacademic.com. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 21.07.2015.
  2. ↑ Bernard Blier. unifrance.org. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 21.07.2015.
  3. ↑ He was awarded an honorary Cesar (the French Oscar) in 1989 for lifetime achievement. rottentomatoes.com. Процитовано 21.07.2015.
  4. ↑ Повний перелік нагород на номінацій Бернара Бліє [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті IMDb(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бернар Бліє
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бернар_Бліє&oldid=37531630