Очікує на перевірку

Биков Дмитро Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Биков.
Дмитро Льовович Биков
Дмитрий Львович Быков
Ім'я при народженніДмитро Львович Зільбертруд
Народився20 грудня 1967(1967-12-20)[1][2] (56 років)
Москва, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР → Росія Росія
Діяльністьпоет, письменник і літературознавець
Сфера роботилітература[3], поезія[3], фільм[3] і публіцистика[3]
Alma materфакультет журналістики МДУ (1991)
ЗакладМосковський державний інститут міжнародних відносин
Мова творівросійська
Роки активності1985 — тепер. час
Жанрпроза, поезія, публіцистика і біографія
ЧленствоОрден куртуазних маньєристівd і Координаційна рада російської опозиціїd
ПартіяКоординаційна рада російської опозиціїd
У шлюбі зIrina Lukyanovad
ПреміїМіжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких
CMNS: Биков Дмитро Львович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дмитро Львович Биков (рос. Дмитрий Львович Быков, при народженні Зільбертруд; 20 грудня 1967(19671220), Москва) — російський поет, письменник, літературознавець і журналіст; професор літератури російського Державного інституту міжнародних відносин, викладач МПДУ; біограф російських поетів Бориса Пастернака та Булата Окуджави.

Біографія

[ред. | ред. код]

Уродженець м. Москви. Батьки (Лев Мойсейович Зільбертруд і Наталя Йосипівна Бикова) розійшлися. Сина виховувала мати, вчителька російської мови та літератури.

1984 закінчив школу з золотою медаллю потім факультет журналістики МДУ з червоним дипломом, пройшов службу в армії. Працювати почав як позаштатний кореспондент з 1982 року.

З шести років почав писати вірші. Прийнятий до Спілки письменників Росії з 1991 року.

У квітні 2019 року був отруєний невстановленою отруйною речовиною. Йому стало зле під час перельоту Єкатеринбург-Уфа, п'ять діб перебував у комі, зрештою був переведений до інституту нейрології в Москві звідки був виписаний 26 квітня 2019 року. Розслідування групи Bellingcat встановило, що до отруєння можуть бути причетними ті самі підрозділи, що й до отруєння Олексія Навального в серпні 2020 року отруйною речовиною сімейства «Новичок»[5].

Творча біографія

[ред. | ред. код]

У 2003—2006 роках Дмитро Биков вів майстер-клас в Інституті журналістики і літературної творчості.

Мав друковані твори (полемічні, літературознавські, критичні статті) майже у всіх значних московських виданнях:

  • «Огоньок» (до 2007 р.);
  • «Нова газета»;
  • «Труд»;
  • «Столиця»;
  • «Вечірній клуб»;
  • «Російське життя».

Дебютував на російському ТБ у 1992 році в програмі Кіри Прошутінської. На ATV вів власну програму «Добре БИков» (російською «Хорошо БЫков»), був також одним з ведучих програми «Врємєчко». У 2009 році його запросили бути ведучим програми «Народжені в СРСР» (канал «Ностальгія»). Окрім телебачення, Дмитро Биков вів програму «Сіті шоу з Дмитром Биковим» на радіо Сіті-FM.

Орден куртуазних маньєристів

[ред. | ред. код]
  • Куртуазний маньєризм  — течія в сучасній російській поезії.

Гурток сформувався в 1980-ті роки, офіційна поява якого зафіксована 22 грудня 1988 року. Перша спільна збірка «Чарівна отрута кохання» (російською «Волшебный яд любви») надрукована у 1989 році і мала твори засновників, серед яких Вадим Степанцов Дмитро Биков Олександр Вулих Андрій Добринін Віктор Пеленягре Константен Григор'єв.

Симптоматична поява подібного гуртка в часи розвалу і зникнення СРСР. Це відсилає дослідників культури до Італії 16 століття і ганебного пограбування і руйнації Риму у 1527 році. Тоді, у травні 1527 р. вояки католицького короля Карла V захопили і зруйнували центр католицизму — Рим. Одновірці католики не зупинились перед пограбуванням католицьких монастирів, церков і католицьких же святинь. Це призвело до кризи в суспільстві, рішучої відмови від гуманізму, як ідейної течії і появи маньєризму в світогляді і творах сучасників і митців. Переживати почуття тривоги, жаху від трагедій, страшного розчарування в політиках і політиці — нормально для творчої(чи не творчої) особи цілком природно в часи суспільних катастроф. Але після таких переживань не виникають комедії чи гармонійні твори.

Зникнення СРСР (на щастя) не супроводжувалося руйнаціями у столицях чи масовими вбивствами, як у Римі 1527 року. Але запанували настрої кризи, невіри, розбрату. Значно підвищилась зацікавленість до епох занепаду і занепадницьких течій в минулому — декадансу на зламі 19-20 століть, маньєризму 16-17 століть, занепаду Римської імперії.

Маніфест куртуазних маньєристів

[ред. | ред. код]

Гурток вважає своїми попередниками поетів Парні́, Пу́шкіна тощо. Ідейним напрямом слугують настої вакхічних пісень чи рядки (російською):

  • Давайте пить и веселиться,
  • Давайте жизнию играть
  • Пусть чернь слепая суетится
  • Не нам безумной — подражать.
  • Пусть наша ветреная младость
  • Потонет в неге и вине,
  • Пусть изменяющая радость
  • нам улыбнётся хоть во сне.
  • «Пусть Моцарт играет нам на своём волшебном клавесине, а мы, куртуазные маньеристы, пустимся в бешеную мазурку с самыми блистательными из дам, созданных нашим воображением.»

Але історія знає чимало прикладів, коли засновники самі не дотримуються проголошених принципів і ідейного напрямку. Є й приклади, коли грандіозна обдарованість прихильників гуртка перероста обмеженість схоластичних принципів проголошеного напримку і буває відкинута талантами (Чехов і доба декадансу, Альбер Марке в гуртку «Фовістів»… [Дмитро Биков і орден куртуазних маньєристів ?])

Якщо правда, що після зникнення імперій повинні залишитися не руїни і братські поховання, а меланхолійні спогади, і література допомагає виникненню лише меланхолійних спогадів та путівників по столицях колишніх імперій, хай буде і орден куртуазних маньєристів.

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

Бикова вважають опозиційно налаштованим до російської влади зокрема, через те, що він двічі відмовлявся від зустрічі із Путіним[6], а в грудні 2016 року підтримав засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7].

Крім того, 21 лютого 2022 року Биков підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції «Ви будете прокляті!» паліям війни, в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»[8][9].

Водночас, згідно з суб'єктивними оцінками, має імперські погляди щодо України[10]. Зокрема, у серпні 2019 під час виступу в Одесі Биков заявив: «Якщо Одеса буде існувати поза російським контекстом, роль її буде жалюгідною»[11]. Ця заява викликала шквал обурення серед українців, а на сайті Президента України створили петицію із закликом заборонити Дмитру Бикову перебувати на території України[12].

Згодом, у липні 2022 року, в інтерв'ю українському телеканалу FreeДом Биков заявив, що росіянам не потрібно каятися через війну проти України, а українських націоналістів назвав «дурнями»[13].

Неповний перелік друкованих творів Бикова (назви російською)

[ред. | ред. код]
  • «Оправдание», (роман про фантастичні версії біографій людей, які вижили у сталінських таборах, 2001)
  • «Блюд труда» (публіцистика, 2003)
  • «Орфография», (роман, 2003), присвячений реформі російської орфографії у 1918 році, яку започаткував Ленін.
  • «Правда» (разом з Максимом Чертановим в жанрі витівкового роману про В. І. Леніна, 2005)
  • «Хроники ближайшей войны» (статті, 2005)
  • «Эвакуатор» (роман про теракти в Москві, 2005)
  • «Борис Пастернак» (художня біографія поета, серия «Жизнь замечательных людей», 2005)
  • «В мире животиков. Детская книга для взрослых, взрослая книга для детей» (разом з дружиною, 2005)
  • «Последнее время: стихи, поэмы, баллады», (2006)
  • «ЖД» (роман, 2006)
  • «Вместо жизни», (статті, 2006)
  • «Списанные» (2008)
  • «На пустом месте» (статті, 2008)
  • «Булат Окуджава» (серія «Жизнь замечательных людей», 2009)
  • «Отчёт» (поетична збірка, 2010)

2013 року побачив світ складений Биковим список «100 книг, які повинен прочитати кожен»[14].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений, дружина — Ірина Лукьянова, дитяча письменниця. В родині двоє дітей.

Літературні премії Дмитра Бикова

[ред. | ред. код]
  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Орфографія» (АВС-премія)
  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Эвакуатор»
  • Премія «Національний бестселер» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
  • Премія «Большая книга» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «ЖД».
  • Премії міжнародної асамблеї фантастики «Портал» у 2008 році за оповідання «Отпуск» і 2011 році за роман «Остромов, или ученик чародея».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ČSFD — 2001.
  2. ↑ Babelio — 2007.
  3. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Bellingcat Investigation Team (9 червня 2021). Russian Poet Dmitry Bykov Targeted by Navalny Poisoners. Bellingcat. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
  6. ↑ Дмитрий Быков: В России еще ужаснутся, что воевали с Украиной. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 14 серпня 2015.
  7. ↑ Відомий російський поет підтримав Сенцова [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] // Uapost.us, 05.12.2016
  8. ↑ «Ви будете прокляті!»: Конгрес інтелігенції РФ опублікував відкритого листа розпалювачам війни. 21.02.2022, 12:57. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  9. ↑ Відкритий колективний лист «Вы будете прокляты!» [Архівовано 22 лютого 2022 у Wayback Machine.] (рос.)
  10. ↑ До Києва приїхав скандальний російський письменник Биков. ukraine.segodnya.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2022.
  11. ↑ Черговий "хороший русскій" спровокував скандал фантазіями про Одесу – новини Одеси. www.depo.ua (укр.). Процитовано 25 січня 2024.
  12. ↑ Заборонити Бикову Дмитру Львовичу знаходитися на території України та з'являтися в українському інформаційному просторі Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Процитовано 25 січня 2024.
  13. ↑ Телеканал FreeДом оскандалився через інтерв’ю з російським поетом (відео). Главком | Glavcom (укр.). 14 липня 2022. Процитовано 25 січня 2024.
  14. ↑ 100 книг, которые должен прочитать каждый (по мнению Дмитрия Быкова). LiveLib. Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Биков Дмитро Львович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Биков Дмитро Львович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Биков_Дмитро_Львович&oldid=42891970