Перейти до вмісту

Битва на Стерлінзькому мості

Координати: 56°07′48″ пн. ш. 3°56′06″ зх. д. / 56.13° пн. ш. 3.935° зх. д. / 56.13; -3.935
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Битва на Стерлінгському мості
Перша війна за незалежність Шотландії
Сучасний вигляд Стерлінгського мосту
Сучасний вигляд Стерлінгського мосту
Сучасний вигляд Стерлінгського мосту
56°07′48″ пн. ш. 3°56′06″ зх. д. / 56.13° пн. ш. 3.935° зх. д. / 56.13; -3.935
Дата: 11 вересня 1297
Місце: Стерлінг (Шотландія)
Результат: Перемога шотландців
Сторони
Шотландія Англія
Командувачі
Ендрю Морей †
Вільям Воллес
Джон де Варрен, граф Суррей; Г'ю Крессінгем †
Військові сили
Кіннота: 300 осіб
Піхота: 10 000 осіб та нечисленні стрільці
Кіннота: 1000-3000 осіб
Піхота: 15 000-50 000 осіб
Втрати
Порівняно невеликі 6000 вбито, близько 30-40%

Битва на Стерлінгському мості — битва в рамках першої війни за незалежність Шотландії, що відбулась поблизу Стерлінгського мосту через річку Форт 11 вересня 1297 року. Битва завершилась перемогою шотландців.

Передумови

[ред. | ред. код]

У 1296 році Джон де Варенн, 6-й граф Суррей, переміг Джона Коміна, графа Бьюкен, у битві при Данбарі. Король Джон Баліол здався королю Англії Едуарду I в Брехіні 10 липня, і шотландські землевласники були змушені визнати зверхність Едуарда.

У 1297 році Ендрю Морей підняв повстання на півночі Шотландії і до кінця літа контролював Уркхарт, Інвернесс, Елгін, Банф і Абердін. Воллес приєднався до Ендрю Морея у вересні біля Данді, і вони рушили до Стірлінга. Стірлінг, за словами Стюарта Ріда, «традиційно вважався ключем до Шотландії». Тим часом Суррей приєднався до Крессингема в липні, і обидві армії прибули до Стірлінга до 9 вересня 1297 року. На той час Морей і Воллес вже зайняли абатство Крейг.[1]

Перебіг битви

[ред. | ред. код]

Воллес, який мав у своєму розпорядженні тільки піхоту, що поступалась за чисельністю війську англійців, зайняв позицію на пагорбі навпроти вузького мосту через річку. Міст був настільки вузьким, що кілька людей були не спроможні їхати ним поряд, тому переправа англійців йшла повільно. Спочатку була перестрілка шотландських та англо-валлійських стрільців. Потім, вишикувавшись у фаланги, виставивши чотириметрові списи, короткі мечі, дочекавшись переправи авангарду, війська Вільяма Воллеса атакували невеликий контингент англійців, що встигли переправитись. Побачивши бійню частини свого війська, граф Суррей спробував прискорити переправу, в результаті міст обвалився й частина лицарів потонула, решту було знищено військом шотландців, окрім невеликої частини тих, хто тікав з поля бою.

Література

[ред. | ред. код]
  • Barrow, G. W. S., Robert Bruce and the Community of the Realm of Scotland, 1976.
  • Brown, C., «William Wallace» 2005.
  • Ferguson, J., William Wallace: Guardian of Scotland., 1948.
  • «The Chronicle of Lanercost 1272—1346», ed. H. Maxwell, 1913.
  • Nicholson, R., Scotland-the Later Middle Ages, 1974.
  • Prestwich, M., The Three Edwards: War and State in England, 1272—1277, 1980.
  • Traquair, P., Freedom's Sword

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Reid, Stuart (2004). Battles of the Scottish Lowlands. Barnsley: Pen & Sword Books Limited. pp. 13–19. ISBN 9781844150786.