Перейти до вмісту

Бондарук Микола Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бондарук Микола Петрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження5 квітня 1991(1991-04-05)
Заріччя, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Смерть22 травня 2014(2014-05-22) (23 роки)
Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Медаль «Захиснику Вітчизни» — 2015

Мико́ла Петро́вич Бондару́к (нар. 5 квітня 1991, Заріччя, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР — пом. 22 травня 2014, поблизу смт Ольгинка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився Микола Бондарук 5 квітня 1991 року в селі Заріччя Володимир-Волинського району. У 2005 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 1 міста Володимир-Волинський, потім — Володимир-Волинський агротехнічний коледж. 2009 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Львівській 80-ій аеромобільній бригаді. Повернувшись з армії, працював електрослюсарем у Володимир-Волинській філії ПАТ «Волиньобленерго». Грав у двох футбольних командах: за Заріччя і за своє підприємство. У майбутньому Микола планував учитися далі, готувався вступати до вузу. Восени 2014-го збирався одружитися.

Призваний до Збройних сил за частковою мобілізацією 10 квітня 2014 року. Солдат, навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади, м. Володимир-Волинський. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Разом із підрозділом у травні 2014 року ніс службу на блокпосту № 10 поблизу смт Ольгинка Волноваського району. Уранці між 4 та 6 годинами 22 травня 2014 року блокпост був атакований проросійськими сепаратистами «ДНР», які під'їхали на інкасаторських машинах[1], та почали несподіваний масований обстріл із вогнепальної зброї, у тому числі з кулеметів, мінометів, РПГ, ПЗРК. В результаті обстрілу здетонував боєкомплект в одній з бойових машин, що призвело до збільшення людських втрат внаслідок вибуху.[2] У цьому бою загинули 16 бійців 51-ї бригади[3]. 14 жовтня в госпіталі від поранень помер 17-й боєць.

Удома у загиблого воїна залишились батьки Петро Віталійович і Оксана Вікторівна, старша сестра Наталя та наречена Ірина.

Похований 27 травня на кладовищі у рідному селі Заріччя[4].

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]

4 червня 2015 року Указом Президента України разом із іншими бойовими побратимами, які загинули із Миколою Бондаруком у бою під Волновахою, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»[5].

20 травня 2015 року у холі першого поверху Володимир-Волинського агротехнічного коледжу урочисто відкрито дошку пам'яті Миколи Бондарука та ще одного випускника коледжу — Дмитра Колєснікова, який загинув під Пісками[6].

Для вшанування пам'яті загиблих працівників підприємства під час війни на сході України, а також працівників підприємства, які продовжують захищати незалежність нашої держави, у фоє головного адміністративного корпусу ПАТ «Волиньобленерго» відкрито куточок пам'яті працівників підприємства Миколи Бондарука та Романа Лучука, а також куточок із світлинами працівників підприємства, що повернулися з війни або продовжують боронити нашу незалежність[7].

26 травня 2016 року на фасаді Володимир-Волинської ЗОШ № 1 урочисто відкрито меморіальну дошку пам'яті Миколи Бондарука, який є випускником цієї школи[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бойовики ДНР напали на українських військових під Волновахою (рос.). «Дзеркало тижня». 22 травня 2014. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  2. Міноборони повідомило подробиці сутичок біля Волновахи і Рубіжного. Корреспондент.net. 22 травня 2014. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 2 червня 2014.
  3. Найбільші втрати під час АТО: в боях під Волновахою загинули 16 військових // УНІАН. 2014-05-22. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 22 червня 2017.
  4. На Володимирівщині поховали двох бійців, які загинули на Сході. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 22 червня 2017.
  5. Указ Президента України № 311/2015. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2015.
  6. У Володимирі-Волинському відкрили дошку пам'яті Миколі Бондаруку та Дмитру Колєснікову. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 1 вересня 2015.
  7. Волинські енергетики створили куточок пам'яті воїнам АТО. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 1 вересня 2015. [Архівовано 2015-10-20 у Wayback Machine.]
  8. У Володимирі відкрили меморіальну дошку загиблому герою Миколі Бондаруку. Архів оригіналу за 27 травня 2016. Процитовано 6 червня 2016. [Архівовано 2016-05-27 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]