Перейти до вмісту

Бург

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бург — від лат. Burgus («вежа»); аналогічно Турріс (лат. Turris = «вежа») та Піргос (грецьк. Πύργος = «вежа»). Саме слово *burg- походить від протогерм. *bergan-, что перекладається як «зберегти / укрити / захистити»[1]. Термін був запозичений римлянами у германців у II ст. н. е., і спочатку застосовувався на Дунайському лімесі в Паннонії. Бурги були важливою складовою інженерних рубежів, які створювалися римлянами на кордонах Імперії в останні століття її існування. Головними тактичними завданнями бургів були — охорона та захист; контроль та спостереження на сухопутних і берегових ділянках кордонів, а IV століття було часом їх масового будівництва. Зводили локальні оборонні комплекси й у приморських містах для захисту важливих гаваней. Продовжувалась практика будівництва бургів і в ранньовізантійську епоху — за імператора Юстиніана I Великого (527—565) та його наступників. У 535—560 pp. у складі Дунайського, Балканського та Странджанського оборонних лімесів, і в префектурі Іллірик (Західні Балкани), було зведено та відновлено не менше 439 фортець та бургів[2]. Згодом (за доби Середньовіччя) термін "бург" став основою для позначення укріпленого міста, яка часто зустрічається у географічних назвах на території Німеччини, Австрії, Росії, а також Великої Британії, США Франції та ПАР.

Фортифікація

[ред. | ред. код]

Міста з закінченням -бург

[ред. | ред. код]

Від назв укріплень надалі отримували свої назви міста.

Персоналії

[ред. | ред. код]
  • Авраам Бург (нар. 1955) — ізраїльський політик, письменник
  • Моріс Бург (нар. 1939) — французький гобіст і музичний педагог
  • Йоган Бург (1766–1835) — австрійський астроном

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вус, О. В.; Сорочан, С. Б. (2021). Ранневизантийские бурги на побережье Таврики и Европейского Боспора (к вопросу о военном присутствии римлян в Юго-Восточном Крыму в IV—VI вв.). Т. 9 (вид. Византийская мозаика: Сборник публичных лекций Эллино-византийского лектория при Свято-Пантелеимоновском храме). Харьков. с. 178—179. ISBN 978-966-372-833-9.
  2. Вус, О. В. (2012). Фортифікаційна практика імператора Юстиніана І та криза лінійної системи інженерної оборони Візантії. Т. V. Харків—Софія: Академічне видавництво імені проф. Марина Дринова. с. 141—146. ISBN 978-954-322-493-7.

Див. також

[ред. | ред. код]