Білогорське князівство
Білогорське князівство | ||||
| ||||
Білогорське князівство у XVI ст. | ||||
Столиця | Тунгпох-вош | |||
Мови | мансійська | |||
Релігії | Шаманізм | |||
Форма правління | монархія | |||
Сӑмар | ||||
Історія | ||||
- Засноване | XV ст. | |||
- Переможене Московським царством | 1583 | |||
Білогорське князівство — мансійське політичне об'єднання в Західному Сибіру, що утворилася в кінці XV століття. Тривалий час було васалом Сибірського ханства. У 1583 році підкорено Московським царством.
Стосовно ранньої історії Білогорського князівства замало відомостей. Обіймала території, розташовані від гирла Іртиша вгору по Обі. Утворилося після послаблення Тюменського ханства внаслідок поєднання декількох мансійських дрібних князівств. З 1496 року було спочатку союзником Іскерського юрту. На відміну від інших князівств зберігало союзницькі стосунки з Кодським князівством. Столицею було Тунгпох-вош.
Така співпраця з кодичами та сибірськими татарами сприяли поступовому піднесенню Білогорського князівства. Набуло широкої відомості серед югорських народів завдяки своїм поганським святилищам і оракулам для вогулів (мансі) і остяків (ханти). Найвідомішим ідолом був так званий «Білий шайтан». Торговці з цієї держави активно брали участь у посередницькій торгівлі між північними хантськими та мансійськими державами та ханствами сибірських татар. У 1563 році визнало Кучума новим володарем Сибірського ханства. Найбільшої потуги князівство набрало у 1570 — поч. 1580-х років — у правління князя Сӑмара, який став великим князем (маг-коки), об'єднавши 8 навколишніх князівств. Потуга останнього було настільки велика, що навіть столицю князівства називали Самар-містечко, а саме князівство — Самарським.
У 1583 році, після поразки Кучума від Єрмака, козаки на чолі із Миколою Паном рушили на північ. Неподалік від впадіння Іртиша до Обі відбулася запекла битва, в які війська білогорського князівства зазнали нищівної поразки (перш за все завдяки знищенню Білого шайтана), а князь Самар загинув. Після цього землі князівства були передані Алачею, кодському князю. У столиці князівства козаки провели тиждень і призвели до «шерті» (присяги) місцеве населення. У 1586 році білогорські мансі повстали, але зазнали поразки від воєводи Івана Мансурова.
Нащадки князя Самара, зберігали в Кодськом князівстві родовий статус малого князя до 1630-х рр. З них Таїр Самаров у 1609 році брав участь у змові кодських та обдорських князів проти московського панування. У 1628–1629 роках «найкращою людиною» в Білогірській волості ще вважався Байбалак Самаров. Але вже в 1635–1636 згадується Коял Самарою як рядовий общинник.
- Со времен князя Самара: в поисках исторических корней Ханты-Мансийска [Текст] /Н. А. Валюк, А. Г. Еманов, Е. Б. Заболотный, А. В. Матвеев. — Ханты-Мансийск: Полиграфист, 2005. — 182 с. : ил.