Перейти до вмісту

Валерій Фролов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Валерій Дмитрович Фролов
Валерый Дзмітрыевіч Фралоў
Народився14 серпня 1947(1947-08-14)
Мінськ, Білорусь
Помер9 листопада 2014(2014-11-09) (67 років)
Мінськ, Білорусь
·інфаркт[1][2]
ПохованняГродно, Білорусь
ГромадянствоБілорусь білоруське
Національністьбілорус
Діяльністьполітик
військовий
Відомий завдякикандидат на виборах у президенти Республіки Білорусь (2006), командир 28-го армійського корпусу Збройних Сил Республіки Білорусь (1993–1994)
ПосадаДепутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь II скликання
Військове званнягенерал-майор
Термін2000–2004
ПартіяБілоруська соціал-демократична партія (Грамада)
Конфесіяправославний
У шлюбі зНаталія Шинкевич
ДітиДмитро
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня

Валерій Дмитрович Фролов (14 серпня 1947, Мінськ — 9 листопада 2014, Мінськ[3]) — білоруський політичний діяч. Член Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада). Генерал-майор. Організатор акції на підтримку єднання Білорусі та Росії в 2007–2008 роках. Кандидат на виборах у президенти Республіки Білорусь в 2006 році.

Освіта

[ред. | ред. код]

Навчався в школі № 5 міста Мінську. Мати все життя пропрацювала на МАЗі комірницею, батько — фронтовик. Працював електриком, майстром, начальником цеху, головним енергетиком. Закінчив Харківське вище танкове командне училище (1970), інженер з експлуатації автомобілів, тракторів і танків, Військову академію бронетанкових військ (1977), Академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР (1991). В 2000 році закінчив Академію управління при президенті Республіки Білорусь.

Військова діяльність

[ред. | ред. код]

Служив командиром танкового взводу, роти (1970–1974, Білоруський військовий округ), командиром батальйону, начальником штабу, командиром танкового полку, начальником штабу мотострілецької дивізії (1977–1989, Далекосхідний військовий округ), командиром дивізії (1991–1993, Прибалтійський військовий округ)[4] У 1991 році Валерій Фролов був призначений командиром дивізії в прибалтійському військовому окрузі. Розміщувалася дивізія у Вільнюсі. Відбувалося це якраз в той час, коли Литва прагнула до незалежності. Найбільш кривавими подіями того часу став штурм Вільнюської телевежі вночі на 13 січня. Тоді загинуло 13 осіб, а більше сотні були поранені.

Фролова перекинули до Вільнюса в червні 1991 року. Дивізія Фролова захищала будівлю литовського ЦК під час подій путчу ГКЧП, вивозила звідти документи.

У Литві Фролов служив з колишнім президентом Чечні Аслана Масхадова, останній був у підпорядкуванні Фролова[5].

Із 1993 року призначений начальником штабу армійського корпусу Збройних Сил Республіки Білорусь. В 1994 році — командиром армійського корпусу (1994–2000). 17 жовтня 1994 указом Президента № 146 був призначений командиром 28-го армійського корпусу[4].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

В 2000–2004 рр. — Депутат Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь II скликання по Гродненському сільському виборчому округу № 54, член комісії з національної безпеки.

У палату представників генерал Валерій Фролов виділявся як кандидат від влади. Але вже в парламенті він разом з підприємцем Сергієм Скребцовим і спортсменом Володимиром Парфеновичем створив опозиційну групу депутатів «Республіка». Саме ними була проведенні пам'ятне голодування за зміни до виборчого законодавства в 2004 році[5].

У БСДП вступив в 2004. У 2006-09 був головою Мінської міської організації Білоруської соціал-демократичної партії (Грамада). У березні 2007 — жовтні 2010 і з 5 червня 2011 року заступник голови БСДП[4].

У політиці він запам'ятався багатьма непродуманими і суперечливими кроками. В 2007 і 2008 роках генерал Валерій Фролов разом із Сергієм Скребцовим проводили акції на підтримку єднання Білорусі та Росії. На перший захід прийшло близько 10 чоловік, а на другому — близько 40. Популярністю у людей такі заходи не користувалися[4].

У 2009 році Валерія Фролова абсолютно несподівано призначили радником генерального конструктора багатофункціональної космічної системи Союзної держави[5].

Фролова розглядали як можливого лідера опозиції у Білорусі. У 2006 році Фролов таки вирішив самостійно балотуватися в президенти, але не зібрав необхідних 100 тисяч підписів. У 2014 році його кандидатуру знову пропонували на регіональних зборах активістів.[1] [Архівовано 9 червня 2015 у Wayback Machine.]

Сім'я

[ред. | ред. код]

У Валерія Фролова було дві дружини. Перша, Наталія Олександрівна, померла ще в 2003 році. Друга дружина Наталя Шинкевич на 2014 рік був розлучений. Син Дмитро[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня, орден Російської православної церкви, Преподобного Сергія Радонезького і 11 медалями.*[2]

Поховання

[ред. | ред. код]

Помер у Мінську 9 листопада 2014 року. Похований у місті Гродно, Білорусь [3].

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]