Великолуцька операція
Зовнішні зображення | |
---|---|
Радянська карта Великолуцької операції |
Великолуцька операція (рос. Великолукская операция) — фронтова наступальна операція радянських військ Калінінського фронту (командувач генерал-полковник Пуркаєв М. А.) на лівому фланзі групи армій «Центр» часів німецько-радянської війни. Операція Червоної армії, що проводилася силами 3-ї ударної армії генерал-лейтенанта Галицького К. М. за підтримки 3-ї повітряної армії з 25 листопада 1942 до 20 січня 1943 року, мала перед собою дві мети: скувати війська німців на центральній ділянці фронту та не допустити їх перекидання на сталінградський напрямок і звільнити місто Великі Луки. Радянські війська налічували близько 95,5 тисяч осіб, 743 гармат та мінометів й 390 танків. З німецької сторони Червоної армії протистояли 83-тя піхотна і 3-тя гірсько-піхотна дивізії Вермахту. Точної інформації щодо чисельності супротивника немає, проте, за деякими джерелами, німців було 50 тисяч.
Протягом боїв 25-28 листопада радянським військам вдалося прорвати німецьку оборону і оточити угруповання військ Вермахту у Великих Луках. Подальше просування у напрямку на Новосокольники наштовхнулося на сильний опір противника, тому військам 3-ї ударної армії довелося на деякий час перейти до оборони. Запеклі бої в районі Новосокольників тривали до самого завершення Великолуцької операції, проте звільнити місто так і не вдалося.
З середини грудня почалися активні контрудари німецьких військ по флангах наступаючого угруповання Червоної армії, спрямовані на деблокування оточених сил у Великих Луках. До 15-16 січня 1943 обстановка склалася важка, противнику вдалося пробити в напрямку міста клин глибиною близько 10 і шириною 3 кілометри.
16 січня для «зрізання» цього виступу була підтягнута свіжа стрілецька дивізія з резерву фронту, яка і завдала удару під основу. До оточеного угруповання німці пробитися так і не змогли, і в ході боїв 16-17 січня 1943 місто було звільнене, а німецький гарнізон капітулював. За радянськими даними, у Великих Луках було взято 3 944 полонених, включаючи 54 офіцерів. Великими були також трофеї, захоплені в місті 113 гармат, 29 шостиствольних реактивних мінометів, 58 звичайних мінометів, 20 танків і штурмових гармат.
20-21 січня також був остаточно «зрізаний» виступ ворожого прориву. Фронт стабілізувався. Наступальна операція з визволення Великих Луків була закінчена.
- Битви та операції німецько-радянської війни
- Перша Яссько-Кишинівська операція
- Спас-Деменська операція
- Севська операція
- Нарвська операція (18-24 березня 1944)
- Нарвська операція (липень 1944)
- Белобородов А. П. Всегда в бою. — М.: Экономика, 1984. [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Семёнов Г. Г. Наступает ударная. — М.: Воениздат, 1986. [Архівовано 20 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Сборник. Операции окружённых сил: Немецкий опыт в России. Историческое исследование. — Вашингтон, Армейский департамент, 1952 [Архівовано 18 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Ф.Паульман «В боях за Великие Луки». Таллин."Ээсти Раамат", 1973.
- Великолукская наступательная операция, 24 ноября 1942 г. — 20 января 1943 г. [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Великолукская операция (25.11.1942 г. — 20.01.1943 г.) [Архівовано 16 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- ВЕЛИКОЛУКСКАЯ НАСТУПАТЕЛЬНАЯ ОПЕРАЦИЯ
- Великолукская операция [Архівовано 21 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- ↑ з 19 грудня 1942
- ↑ з 22 грудня 1942
- ↑ з 9 січня 1943
- ↑ з 15 січня 1943
- ↑ (14 танків PzKW 38t, і один командирський танк)
- ↑ танковий батальйон дивізії мав: 3 Pz.II, 2 PzKW III «короткі», 28 Pz.III «довгі», 3 PzKW IV «довгі» і один командирський танк
- ↑ Галицкий К. Н. Годы суровых испытаний. 1941–1944 (записки командарма) — М.: Наука, 1973. стр.185
- ↑ Россия и СССР в войнах XX века. Потери вооружённых сил. Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 21 грудня 2014.
- ↑ Великая Отечественная война. 1941–1945 гг. Справочное пособие/ Автор-составитель И. И. Максимов. — М.: Издательство «ДИК», 2005. ISBN 5-8213-0232-3
- ↑ Сборник. Операции окружённых сил: Немецкий опыт в России. Историческое исследование. — Вашингтон, Армейский департамент, 1952