Вербська Дача
48°11′20″ пн. ш. 29°17′24″ сх. д. / 48.189° пн. ш. 29.29° сх. д. | |
Країна | Україна |
---|---|
Розташування | Україна Вінницька область, Гайсинський район поблизу с. Вербка |
Найближче місто | Чечельник |
Площа | 46,0 га |
Засновано | 1981 р. |
Оператор | Чечельницьке державне лісне господарство |
Ве́рбська да́ча — ботанічний заказник місцевого значення, створений рішенням Вінницького облвиконкому № 559 від 17 листопада 1981 р. і статус якого підтверджений 25 жовтня 1990 р.[1].
Разом із ботанічним заказником загальнодержавного значення «Бритавський», ботанічним заказником місцевого значення «Червоногреблянський» та ботанічними пам'ятками природи загальнодержавного значення «Терещуків яр» та «Ромашково» визначені ядром запроектованого національного природного парку «Кармелюкове Поділля»[2].
Заказник розташований поблизу с. Вербка Гайсинського району на Вінниччині у Червоногреблянському лісництві, квартал 6, ділянка 3. Площа природоохоронного об'єкту становить 46 га.
Заказник створений з метою охорони грабово-дубових лісів віком вже понад 100 років, підлісок в яких утворює реліктовий вид — кизил справжній. Зростає також рідкісний вид — берека.
У 2010 р. увійшов до складу Національний природний парк «Кармелюкове Поділля»
За фізико-географічним районуванням України ця територія належить до Піщансько-Савранського району Південної лісостепової області Подільської височини Дніпровсько-Дністровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Ділянка розташована на розчленованій глибокими долинами лесовій височині з сірими опідзоленими ґрунтами. З геоморфологічної точки зору територія заказника являє собою ерозійно-акумулятивно-денудаційну сильно хвилясту (Балтську) рівнину.
Клімат території помірно континентальний. Для нього характерне тривале, нежарке літо і порівняно недовга, м'яка зима. Середня температура січня становить -5,5…-5°C, липня +20,5…+20 °C. Річна кількість опадів складає 500—525 мм.
За геоботанічним районуванням України ця територія належить до Європейської широколистяної області, Подільсько-Бесарабської провінції, Вінницького (Центральноподільського) округу.
Територія заказника знаходиться на схилі плакора, розчленованого глибокими балками. Рослинність представлена дубовими і грабово-дубовими лісами. Найцікавішими є дубові ліси віком понад 100 років з кизилом у підліску і домінуванням у травостої субсередземноморських видів — гробейник пурпурово-блакитний, осока парвська, барвінок малий. Грабово-дубові ліси також мають флористичну своєрідність. В їх травостані також домінує осока парвська, дещо менші площі займають волосистоосокові і зірочникові угруповання.
В деревостані грабово-дубових і дубових лісів велика частка береки. В трав'яному покриві значну участь беруть субсередземноморські види: холодок тонколистий, горобейник пурпурово-блакитний, перлівки ряба і одноквіткова, купина лікарська, медунка м'яка та ін. Серед флори заказника зустрічаються види, занесені до Червоної книги України: підсніжник білосніжний, тюльпан дібровний, гніздівка звичайна, коручка пурпурова і широколиста, осока тінелюбива, бересклет карликовий (реліктовий вид, поширений тільки в цьому районі).
- ↑ [недоступне посилання з червня 2019 Про Вербську дачу на офіційному сайті Чечельницької районної ради]
- ↑ Про Вербську дачу на сайті Національного природного парку «Кармелюкове Поділля». Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
- Географія Вінницької області: Пробний навчальний посібник для середньої школи / За ред. Денисика Г. І., Жовнір Л. Ф. — Вінниця: Гіпаніс, 2004. — С. 125.
- Вінниччина туристична: краєзн. довід [Архівовано 1 жовтня 2019 у Wayback Machine.]. / упоряд. О. Кізян; ред. М. Спиця; дизайн Н. Спиця; відп. за вип. Н. Морозова; управління культури і туризму Вінниц. облдержадм.; Вінниц. ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2009. — С. 249.
- Физико-географическое районирование Украинской ССР. — Киев: Изд-во Киевского ун-та, 1968. — 683 с.: рис., табл. — Библиогр.: с. 670—680.
- Барбарич А. І. (відп.ред.) Геоботанічне районування Української РСР. Київ: Наукова думка, 1977. — 304 с.