Верхньо-Ольхова
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Верхньо-Ольхова | |
|---|---|
| Витік | на південно-західній околиці села Степове |
| • координати | 48°46′15″ пн. ш. 39°34′06″ сх. д. / 48.77083° пн. ш. 39.56833° сх. д. |
| Гирло | Сіверський Донець |
| • координати | 48°38′08″ пн. ш. 39°30′23″ сх. д. / 48.63556° пн. ш. 39.50639° сх. д. |
| Похил, м/км | 5,0 м/км |
| Басейн | Азовського моря |
| Країни: |  УкраїнаЛуганська область |
| Довжина | 19 км |
| Площа басейну: | 136 км² |
Верхньо-Ольхова, Верхньовільхова (рос. Речка Верне Ольховая[1]; Верхне Ольховая[2]) — річка в Україні у Станично-Луганському районі Луганської області. Ліва притока річки Сіверського Дінця (басейн Азовського моря).
Довжина річки 19 км, похил річки 5,0 м/км, площа басейну водозбору 136 км². Найкоротша відстань між витоком і гирлом — 16,72 км, коефіцієнт звивистості річки — 1,14[3]. Формується декількома притоками та загатами.
Бере початок на південно-західній околиці села Степове. Тече переважно на південний захід через села Верхня Вільхова, Пшеничне, Макарове і на південно-східній околиці селища Станиця Луганська впадає у Сіверський Донець.
- На лівому березі річки пролягає автошлях Р22[3] (автомобільний шлях регіонального значення на території України. Проходить територією Луганської області через Красну Талівку — Станицю Луганську — Луганськ. Загальна довжина — 55,9 км.).
- ↑ Военно-топографическая карта Российской Империи 1846-1863 гг. (издавалась до 1919 г.), созданная под руководством Ф.Ф. Шуберта и П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версты на дюйм. Ряд: XXV, лист: 18. Показаны территории: Екатеринославской губернии, Харьковской губернии, Область Войска Донского
- ↑ Генеральний штаб // Валуйське // Росія Ростовська область. Україна Луганська область // Система координат 1942 р. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 22 вересня 2020.
- ↑ а б www.google.com.ua/maps/@48.706902,39.5231255,13z?hl=uk
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 152. — (№ 2582).
- Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 99
