Войцех Анджей Домбський
| Войцех Анджей Домбський пол. Wojciech Andrzej Dąmbski | ||
 | ||
| Родовий герб Ґодзємба | ||
| ||
|---|---|---|
| 22 грудня 1702 — 14 травня 1725 | ||
| Монарх: | Август II Фрідріх | |
| Попередник: | Казімєж Людвік Бєлінський | |
| Наступник: | Станіслав Хоментовський | |
| Народження: | 1676 | |
| Смерть: |
14 травня 1725[1] Варшава, Річ Посполита | |
| Країна: | Річ Посполита | |
| Рід: | Домбські гербу Ґодзємбаd | |
| Батько: | Зиґмунт Домбськийd | |
| Мати: | Ядвіґа з Ґурських | |
| Шлюб: | Аделаїда Цецилія Тереза з Радзивіллівd[2] | |
| Діти: | Антоній Юзеф[pl], Ядвіґа, Зиґмунт Іґнацій, Тереза | |
| Нагороди: |  | |
Войцех Анджей Домбський із Любранця гербу Ґодзємба (нар. 1676 — пом. 14 травня 1725, Варшава) — військовий і державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, граф, маршалок надвірний коронний (1702—1725); староста сохачевський (1697), іновроцлавський (1702), дибовський (1704) і млодзєшинський (1724—1725).
Народився Войцех Анджей 1676 року в сім'ї, на той час, підкоморія іновроцлавського Зиґмунта Домбського[pl] та його дружини Ядвіґи з Ґурських гербу Лодзя. Мав 2 братів і 2 сестер.
З 1697 року став старостою сохачевським[3]. Був обраний послом на сейм 1699 року[4].
Під час нападу Карла XII на Річ Посполиту 1701 року був ротмістром посполитого рушення Іновроцлавського повіту. Цього року[5], або з середини 1702 року[6] став старостою іновроцлавським. У вересні 1702 року був обраний маршалком конфедерації великопольської шляхти, вірної Августові II[4]. 22 грудня цього ж року був призначений на посаду маршалка надвірного коронного[7].
Після смерті батька 1704 року отримав староство дибовське (замок Дибув[pl] знаходиться на території сучасного міста Торунь)[8][5]. Того ж року долучився до Сандомирської конфедерації. 1705 року втік з Польщі до Вроцлава.
Після зречення Августа II 1706 року на користь Станіслава Лещинського, останній вирішив усунути Войцеха Домбського з посади надвірного маршалка[9]. Номінацію на цей уряд від Лещинського отримав Станіслав Францішек Тарло 24 січня 1707 року[10]. Домбського Лещинський номінував на посаду воєводи іновроцлавського[11], проте той уряду не обіймав. Повернувшись до Польщі, Войцех Анджей розпочав у Куявії партизанську діяльність проти прихильників Лещинського, але після повернення короля Августа II з-за кордону 1709 року потрапив у немилість[4]. Був учасником Варшавської Вальної ради (сейму) 1710 року[12]. Утримував власним коштом 3 хоругви — гусарську, драгунську та лучників[13], а 1710 року йому підпорядковувався драгунський полк[4].
1712 року отримав титул саксонського графа на Любранцю[14][15]. 1713 року відзначений Орденом Білого орла[8]. Був активним противником Тарногородської конфедерації 1715 року, зокрема, виступав проти конфедератів на сеймі 1718 року[13].
Брав також участь у сеймі 1720 року, під час якого марно сподівався на отримання посади маршалка великого коронного[4].
1724 року разом із дружиною отримав королівський дозвіл на викуп староства млодзєшинського[8].
Помер у Варшаві 14 травня 1725 року[8].
17 червня 1701 року Войцех Анджей Домбський одружився з Аделаїдою Цецилією Терезою з Радзивілів, донькою колишнього канцлера великого литовського Домініка Міколая Радзивіла. Подружжя мало 4 дітей:
- Антонія Юзефа[pl] (1706—1771) — воєводу бжесць-куявського, старосту іновроцлавського, дибовського та нехворощанського;
- Ядвіґу (пом. 1767) — дружину воєводи сєрадзького Казімєжа Юзефа Домбського[pl];
- Зиґмунта Іґнація — старосту бжесць-куявського та дибовського;
- Терезу (пом. 1759) — дружину обозного коронного Прокопа Ліпського[pl].
Войцех Анджей Домбський успадкував від батька маєтності Любранець та Ілув. Від дружини як посаг отримав Вєжхов'є (Верхов'є) у Литві. 1722 року придбав у Дуніних права на Чермно. Отримав 1712 року від Нагорецьких Пшисек, Ґурськ, Пендзев й інші[8]. Його маєтки складалися з близько 60 сіл у Куявії, Великопольщі та Сєрадзькому воєводстві[16].
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 88. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ Radziwiłłowie herbu Trąby — Warszawa: Archiwum Główne Akt Dawnych, Wydawnictwo DiG, 1996. — 67 с. — ISBN 83-85490-62-0
- ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich,T. 4: Czetwertyńscy — Dowiakowscy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1901, s. 160.
- ↑ а б в г д Dąmbscy / historia. Dąbie Kujawskie.
- ↑ а б Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw», Warszawa, 1906, s. 101.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. VI: Kujawy i Ziemia Dobrzyńska, Zeszyt 2: Urzędnicy kujawscy i dobrzyński XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, oprac. Krzysztof Mikulski i Wojciech Stanek przy współudziale Zbigniewa Górskiego i Ryszarda Kabacińskiego; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 109.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 88.
- ↑ а б в г д Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich,T. 4: Czetwertyńscy — Dowiakowscy, Warszawa, Skład główny Gebethner i Wolff, 1901, s. 161.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 10.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 89.
- ↑ Przy boku króla Stanisława Leszczyńskiego (1706—1709). T. I Wyprawy do Saksonii i Litwy w latach 1706—1708 Listy królewskich sekretarzy Samuela Kazimierza Szwykowskiego i Jozafata Michała Karpia oraz fragmenty z gazet pisanych i diariuszy / wydał Jerzy Dygdała, Warszawa, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2018, s. 72.
- ↑ Volumina Legum, t. VI, Petersburg 1860, s. 99.
- ↑ а б Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw», Warszawa, 1906, s. 102.
- ↑ Jarosław Dumanowski, Hrabiowie na Lubrańcu. Dzieje fortuny magnackiej, Poznań, Adam Marszałek, 2000, s. 17, 120.
- ↑ Adam Amilkar Kosiński, Przewodnik Heraldyczny, Kraków, 1877, s. 211.
- ↑ Przy boku króla Stanisława Leszczyńskiego (1706—1709). T. I Wyprawy do Saksonii i Litwy w latach 1706—1708 Listy królewskich sekretarzy Samuela Kazimierza Szwykowskiego i Jozafata Michała Karpia oraz fragmenty z gazet pisanych i diariuszy / wydał Jerzy Dygdała, Warszawa, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2018, s. 143.
- Kazimierz Piwarski, DąmbskiWojciech Andrzej (1676-1725), w: Polski Słownik Biograficzny, T. V: Dąbrowski Jan Henryk - Dunin Piotr Stanisław, Kraków, Polska Akademia Umiejętności, 1939—1946, s. 38-39.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | GKG: /g/1213bmvl · ISNI: 0000000111736978 · MAK: 9810583420905606 · NUKAT: n2009089879 · VIAF: 162548682 |
- Народились 1676
- Померли 14 травня
- Померли 1725
- Померли у Варшаві
- Кавалери ордена Білого Орла (Польща)
- Депутати Сейму Речі Посполитої
- Дибовські старости
- Домбські гербу Ґодзємба
- Іновроцлавські старости
- Кавалери ордена Білого Орла (Річ Посполита)
- Млодзєшинські старости
- Надвірні маршалки коронні
- Польські графи
- Світські сенатори Речі Посполитої
- Сохачевські старости
- Учасники Північної війни
- Члени королівського двору Августа II Сильного