Волохи
Воло́хи — узагальнювальний термін, що позначає кілька сучасних романськомовних народів у Центральній, Східній та Південно-Східній Європі. Групи, які історично називалися волохами: сучасні румуни (дако-румуни), арумуни/македонські румуни, мегленорумуни, істрорумуни й морлахи.
Майже всі сучасні держави Центральної й Південно-Східної Європи мають корінні нечисленні волоські меншини: Угорщина, Україна, Сербія, Хорватія, Македонія, Албанія, Греція та Болгарія. У Польщі, Чехії, Словаччині, Боснії та Чорногорії волохи були повністю асимільовані слов'янським населенням. Тільки в Румунії та Республіці Молдова волохи нині становлять етнічну більшість.
Термін має германське походження (від слова Walha — іноземець, чужинець). Спочатку він був назвою конфедерації Вольків — кельтських племен, що розселилися від Рони й Ебро до Баварії й Дунаю. Потім германці застосовували його для позначення романізованих кельтів, що жили в римській провінції Галлія. Після V століття, в умовах германського панування, галло-римляни, мешканці Галлії, отримали презирливу назву «вольки», тоді ж з'явилися назви «Уельс» і «валлони», які англосакси і юти застосовували для позначення частково романізованих кельтів Британських островів.
Германці, що осіли в колишній римській провінції Реція (нині Швейцарія), вельшами іменували романське населення з рідною франко-провансальською мовою (див. Романдія). Пізніше термін було запозичено у слов'янські мови. У слов'янських мовах (а також в угорській) влахами, влохами або волохами спочатку називали всі романські народи (пор. пол. Włochy — Італія). Візантійці, південні й східні слов'яни називали волохами (грец. Βλάχος) кочові народи Балканського півострова.
Дана гіпотеза є вкрай сумнівною, оскільки, кельти навряд чи використовували б германське слово для самоідентифікації. Більш ймовірно що це самоназва племен що заселяли Європу ще до поширення в ній, власне, кельтів з якими останні можливо частково змішалися і перейняли їх власне ім'я. Дискусійним залишається запозичення цього слова в слов'янські мови. Слов'яни чітко і конкретизовано ідентифікували цим словом аборигенне населення яке проживало в горах і займалося в основному напівкочовим відгінним скотарством, а також предків сучасних італійців. Саме про римлян говорить літописець Нестор, вживаючи термін «волохи». На даний час це слово саме в такому значенні збереглося в польській мові. Та й зрештою використання назви Валахія для самоідентифікації ніяк не в'яжеться із германським іноземець. Етнонім «волохи», напевне, пов'язаний із влахами-італійцями чи правильніше римлянами. Звідси і нова сучасна вестернізована назва волоської держави Румунія. Про першопредка із теренів сучасної Італії говорить і легенда про родоначальників волохів.[джерело?]
Східно-романські мови, які іноді називають ще волоськими, належать до групи романських мов, які розвивалися в Південно-Східній Європі від місцевого східного варіанту вульгарної латини.
- Дако-румуни (або власне румуни; бл. 23 623 890;[1] у тому числі молдовани), послуговуються румунською (дако-румунською) мовою (назва походить від стародавньої Дакії, на терені якої вони живуть):
- Румунія — 16 869 816 (перепис 2011 р.)
- Молдова — 2 815 000 (перепис 2004 р.)
- Україна — 409 600 (у південній Бессарабії й Північній Буковині, перепис 2001 р.)
- Сербія — 79 000 (перепис 2002 р.)
- Угорщина — 7995 (перепис 2001 р.)
- Болгарія — 3584 осіб вважають себе волохами (може бути, й арумуни) і 891 румунами в 2011 році[2].
- Арумуни — до 500 000 (250 000 є носіями арумунської мови)[3] мешкають:
- Мегленорумуни (розмовляють мегленорумунською мовою), живуть у Греції й Македонії — 5000[9]..
- Істрорумуни (розмовляють істрорумунською мовою), проживають у Хорватії, чисельність — 1200 чоловік, але з них менш ніж 200 є носіями мови.
- Морлахи — згідно з переписом у Хорватії (1992 р.), 22 особи оголосили себе морлахами, проте жоден з них не є носієм мови.
Ой, волохи козаків до себе звуть,
До козаків такі речі ведуть:
— Від моря й Царя-города вітри гудуть,
Турки і татари у Волощину йдуть.
Ой, вже Волоські землі руйнують,
Руйнують, плюндрують, не милують,
Ой, йдіть, панове, нам поможіть,
Свою славу козацьку спом'яніть!
Тод-то панове-козаки виступали,
До Волощини дорожку топтали…
Крім того, деякі групи (арумуни, мегленорумуни тощо) під час історичних міграцій, розселилися по всьому Балканському півострові, на північ до Польщі і на захід до Моравії («волоська пастуша колонізація» — див. волоське право), а також сучасної Хорватії, де морлахи поступово асимілювались, ідентифікуючись тепер як хорвати та серби[10].
- Біла Валахія — у Мезії;[11]
- Сремська Валахія — на річці Сава;
- Чорна Валахія (Morlachia) в Далмації
- Верхня Валахія з Воскополе й Метсовон («Άνω Βλαχία», Áno Vlahía) — включає південну Македонію, Албанію й Епір;
- Стара Валахія (Stari Vlah) — у східній Боснії і Герцеговині та західній Сербії ;
- Румунські гори (Румунська планіна) у східній частині Боснії і Герцеговини ;
- Власка — колишній повіт південної Валахії (назва походить від сербського позначення Валахії: Vlaska);
- Велика Валахія (Мунтенія) — на схід від річки Олт;
- Мала Валахія (Олтенія) — на захід від річки Олт;
- Цизальпійська Валахія — Банат;
- Моравська Валахія — у Бескидах у Чехії
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 вересня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ [1] [Архівовано 7 липня 2015 у Wayback Machine.] Council of Europe Parliamentary Recommendation 1333(1997)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ According to INTEREG [Архівовано 1 квітня 2019 у Wayback Machine.] — quoted by Eurominority [Архівовано 3 липня 2006 у Wayback Machine.]: Aromanians in Albania [Архівовано 22 листопада 2014 у Portugese Web Archive], Albania's Aromanians; Reemerging into History [Архівовано 13 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Arno Tanner. The forgotten minorities of Eastern Europe: the history and today of selected ethnic groups in five countries [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.]. East-West Books, 2004 ISBN 978-952-91-6808-8, p. 218: «In Albania, Vlachs are estimated to number as many as 200,000»
- ↑ «Aromânii vor statut minoritar» [Архівовано 21 лютого 2008 у Wayback Machine.], in Cotidianul, 9 December 2006
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 січня 2015. Процитовано 25 вересня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ethnologue Estimate in Greece and all countries. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
- ↑ Hammel, E. A. and Kenneth W. Wachter. The Slavonian Census of 1698. Part I: Structure and Meaning, European Journal of Population. University of California. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
- ↑ Since Theophanes Confessor and Kedrenos, in: A.D. Xenopol, Istoria Românilor din Dacia Traiană, Nicolae Iorga, Teodor Capidan, C. Giurescu : Istoria Românilor, Petre Ș. Năsturel Studii și Materiale de Istorie Medie, vol. XVI, 1998
- The Vlach Connection and Further Reflections on Roman History [Архівовано 24 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Orbis Latinus: Wallachians, Walloons, Welschen
- Vlachs in Greece [Архівовано 8 серпня 2007 у Wayback Machine.]
- French Vlachs Association (in Vlach, EN and FR) [Архівовано 30 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Studies on the Vlachs [Архівовано 13 серпня 2007 у Wayback Machine.], by Asterios Koukoudis
- Aromanian Vlachs: The Vanishing Tribes
- Panhellenic Confederacy of Vlachs' Cultural Associations (in Greek)
- Vlachs' in Greece [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (гр.)
- Consiliul A Tinirlor Armanj, Youth Aromanian community and their Projects [Архівовано 9 січня 2010 у Wayback Machine.] (in Vlach, EN and RO)
- Vlach in Serbia, Online Since 1999 [Архівовано 21 лютого 2015 у Wayback Machine.] (in Vlach, EN and RO)
- Ю.Гошко, О.Турчак. Звичаєве право на Лемківщині // Лемківщина. Т. 2 [Архівовано 6 січня 2013 у Wayback Machine.] (про волоське право в Україні)
- Ісаєвич, Я.Д. Волохи [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 625. — ISBN 966-00-0734-5.
- «Словник української мови», в 11 томах, за редакцією Білодіда.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |