Вольський Станіслав Францевич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольський.
Вольський Станіслав Францевич
Станіслав Вольський на кафедрі металу у ЛНАМ, 2018 р.
Народження18 липня 1943(1943-07-18) (81 рік)
Славута, УССР
Національністьукраїнець польського походження
КраїнаСРСР СРСР → Україна Україна
Жанрювелірство, гаряча емаль
Навчання

Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша

Львівська національна академія мистецтв
Діяльністьювелір, художник-каменеріз
НапрямокЮвелірні прикраси Живопис емалями Об'ємно-просторові композиції Твір мистецтва
ВчительГалицький Богдан Іванович
Звання
Заслужений художник України
Заслужений художник України
НагородиКавалер Великого знаку ордену Михайла Перхіна
CMNS: Вольський Станіслав Францевич у Вікісховищі

Вольський Станіслав Францевич (нар. 18 липня 1943, Славута, Україна) — український художник-ювелір, емальєр, художник-каменеріз. Заслужений художник України[1]. Член Національної спілки художників України[2]. Доцент у Львівська національна академія мистецтв на кафедрі художнього металу. Засновник онлайн-академії ювелірного мистецтва Jewelry Art Education[3]. Відомий ювелірними об'ємно-просторовими композиціями із серії "Кактус" [4]. У пресі називають Львівським Фаберже [5].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 18 липня 1943 р. у м. Славута Хмельницької області в сім'ї педагогів Марії Францівни та Франца Людвиковича[2].

1966—1970 — навчався в Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва ім. Івана Труша. Закінчив відділ художньої обробки металу (червоний диплом). Педагог Мельничук С. Т[2].

1967 — С. Вольському Львівською міською владою Радянського Союзу, було доручено виготовити пам'ятні подарунки для Генерального секретаря КПРС Л. І. Брежнєва, а також іншим керівникам ЦК КПРС: Устинова, Косигіна, Щербицькому і Горбачову[2].

1971—1977 — навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на вечірньому відділенні (диплом з відзнакою). Педагоги — Мисько Е. П., Соболєв А. В., Галицький Б. І.[6]

1977 — працював в ювелірній майстерні «ДІАМАНТ» художником-ювеліром[6].

1987 — член Спілки художників[6].

1993—1994 — запрошений в США фірмою «BRIDGE ATLANTIC CORPORATION» консультантом по емалі і ювелірних виробів[6].

1990—2002 — працював у Художньому фонді м. Львів[6].

2002 — Обласна премія ім. 3еновія Флінти в області декоративно-прикладного мистецтва, за унікальні ювелірні вироби останніх років[6].

2003 — Державна нагорода, звання «Заслужений художник України»[1].

2003 — викладач на кафедрі художнього металу Львівської національної академії мистецтв[6].

2005 — голова секції прикладного мистецтва Львівського відділення Національної спілки художників України[6].

2006 — доцент кафедри художнього металу ЛНАМ[6].

2010 — Нагороджений Почесним знаком — орденом Михайла Перхіна Меморіального фонду Карла Фаберже[7][8].

Творчі роботи знаходяться в музеях Києва, Москви, Львова, Ватикана, а також в приватних колекціях США, Ізраїлю, Канади, Австралії, Німеччини, Голландії, України.

Виставки

[ред. | ред. код]

Персональні

[ред. | ред. код]

2008 — Персональна виставка, "Замки дитинства" м. Київ. Музей українського народного декоративного мистецтва[9].

2008 — Персональна виставка, "Станіслав Вольський. Ювелірна пластика, об'ємно-просторова пластика, живопис в емалі" м Львів. Львівський історичний музей.

1986 — Персональна виставка, м Львів. Музей етнографії та художнього промислу.

Групові виставки

[ред. | ред. код]

Міжнародні

[ред. | ред. код]

2007 — Міжнародний пленер, м. Познань, Республіка Польща.

2003 — Міжнародний пленер, м. Ланцут, Республіка Польща.

2003 — V Міжнародна ювелірна виставка "Ювелір Експо Україна" м.Київ

1990 — Виставка "Сучасне ювелірне мистецтво" Всеросійський музей декоративно-прикладного мистецтва. м. Москва.

Всесоюзні (СРСР)

[ред. | ред. код]

1989 — Всесоюзна виставка "Художня емаль", м. Москва

1987 — Всесоюзна виставка "Художня емаль". в Будинок Скульпторів р Рига, м Ленінград, м. Вільнюс.

1987 — Перша всесоюзна виставка емалі "Людина Земля Всесвіт", м. Москва

1986 — II Всесоюзна виставка медалей. Виставковий зал Спілки художників СРСР. м. Москва

1975 — Другий всесоюзний виставка медалі. м. Москва.

Всеукраїнські

[ред. | ред. код]

2019 — "Квадра міні-метал", м.Львів[10]

2018 — «КВАДРА міні-метал. Ювелірне мистецтво емалі». Національний музей українського народного декоративного мистецтва. м. Київ

2018 — Всеукраїнська виставка ювелірного мистецтва в контексті проекту "ювелірства нового часу: межі дизайну і рукотворства" м. Кам'янець-Подільський

2014-2015 — «КВАДРА міні-метал. Ювелірне — мистецтво — міні емалі» м. Київ[11]

2002 — Виставка присвячена декоративно-прикладного мистецтва України «200 імен» м. Київ

1999 — Виставка ювелірного і емальерного мистецтва. м. Київ

Республіканські (УРСР)

[ред. | ред. код]

1987 — Республіканська виставка "Країна Рад" м. Київ

1987 — Виставка прикладного та декоративного мистецтва. м. Київ

1986-1987 — виставка робіт сучасних художників-ювелірів України, присвяченій XXVII з'їзду КПРС. Музей історичних коштовностей УРСР - філіал Державного історичного музею УРСР.

1986 — Виставка сучасного ювелірного мистецтва. м. Київ

1979 — I Республіканська виставка медальерного мистецтва. м. Київ

1975 — Виставка молодих художників. м. Київ

Симпозіуми

[ред. | ред. код]

1988 (17 січня - 15 березня) — V Всесоюзний симпозіум з гарячої емалі, м. Паланга, Литовська Республіка

1986 — Симпозіум з гарячої емалі і ювелірному мистецтву. м. Паланга, Литовська Республіка

Журі

[ред. | ред. код]

2015 — Всеукраїнський конкурс на кращий ескіз ювелірного виробу серед дизайнерів і майстрів декоративного мистецтва. м. Харків.

Згадки в пресі і книгах

[ред. | ред. код]

Стаття ТСН "У Львові живе сучасний Фаберже"[5]

Шмагало Р.Т. "Художній метал України ХХ - поч. ХХІст. Енциклопедія художнього металу"[12]

Пасічник Л. В. "Ювелірне мистецтво України ХХ-XXI cт."[13]

Публікації та статті

[ред. | ред. код]

Вольський С. Ф., Івасюта О. В., Кравченко Н. Я., Патик Р. С. Мистецтво прикраси останньої третини XX - початку XXI століття. Теорія, історія, практика: навч. посібник. Львів ЛНАМ, 2018 с., Іл.

Станіслав Вольський. МИСТЕЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЕМАЛІ ВПРОДОВЖ СТОЛІТЬ: СПРОБА ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ХУДОЖНИКА-ЮВЕЛІРА. 2015[14][15]

Об'ємно-просторові композиції Станіслава Вольського

[ред. | ред. код]
Станіслав Вольський "Кактус V" (сапфірин, аметист, емаль, діаманти, срібло, золото) 2006 р. Фотограф Богдана Шкінь.

Реставрація корони Ікони Матері Божої Теребовлянської

[ред. | ред. код]
Докладніше: Ікона Матері Божої Теребовлянської
Судилося автору (Станіславу Вольському) поринути і в «космос» українського сакрального мистецтва. Зокрема, він був вибраний долею коронувати українську чудотворну ікону XVII ст. Церемонія коронування «Теребовельської Богоматері» відбулась з нагоди візиту до України святійшого Папи Івана Павла ІІ.

— Шмагало Ростислав Тарасович

доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало.[16][12]


Корони на момент реставрації були відсутні на іконі. Тому постало завдання відтворити корони по графічному зображенню. Відтворенням корон зайнявся відомий львівський ювелір та емальєр Станіслав Вольський. Корона була виготовлена з високопробного золота, також, застосовані камені та гарячі емалі.


25 червня 2001 року було короновано ікону Теребовлянської Богородиці для кафедрального собору св. Юра. Літургійний акт коронування здійснив папа Іван Павло ІІ.[16]

Мистецтвознавці про творчість Станіслава Вольського

[ред. | ред. код]

В статті про традиційні форми українського орнаменту в сучасних ювелірних прикрасах України Колтукова Г.В. викладач Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, аспірантка ЛНАМ, зазначає, що Ювелірні прикраси України кінця ХХ – початку ХХІ ст. за орнаментальними особливостями можна розділити на декілька основних стильових напрямків і згадує про творчість Станіслава Вольского у контексті напрямку «Ретроспективний»:

«Ретроспективний» – прикраси, що створені за різноманітними художніми течіями різних часів, крупні елементи декору, вставки коштовного каміння оригінальних форм та насичених кольорів (мал.1). Одним з найяскравіших представників даного напрямку є львівський художник-ювелір Станіслав Вольський, який в своїх роботах не лише майстерно передає всю багатогранність та декоративність рослинної орнаментики, а й є одним з небагатьох українських митців, що досконало володіють технікою художньої емалі. Прикраси, що створює Станіслав Вольський, вражають оригінальністю композиційної форми, пишні рослинно-квіткові композиції змінюються простими стриманими лініями, а поєднання матеріалів із різними тектонічними властивостями свідчить про постійне вдосконалення художника та безперервний творчий пошук.[17]

Сергій Луць, кандидат мистецтвознавства, старший викладач кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва, Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка у своєму дослідженні ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ ХХ–ХХІ СТ.: ГЕНЕЗИС ПОСТУПУ так пише про Станіслава Вольского:

Творчість відомого львівського художника-ювеліра Станіслава Вольського у сучасному українському ювелірному мистецтві позиціонується як зразок високого класу худож- ньо-технічної майстерності, що демонструє органічне єднання художньо-образної романтики рослинного світу та визрілого арсеналу ювелірних технік, яким уміло користується митець. Ювелірство майстра апелює до синтезу пластичної та колірної експресії, що відображено яскравою індивідуальністю засобів виразності технологічних прийомів, зокрема майже забутої у ХХ ст. давньої техніки гарячої емалі, тим самим сприяючи оновленню та збагаченню художньо-образної мови у створенні цілої низки творів високого фахового рівня. Переосмисливши сутність декоративності зазначеної техніки, художник акцентує увагу на естетиці ювелірних творів не тільки як засобів декору, але й концептуального візуального мистецтва, яким окрім його прямого функціонального призначення можна просто насолоджуватися. Специфіка художньо-емоційної мови тієї чи іншої техніки та якостей матеріалу, що використовує митець (гарячі емалі, різьблення по каменю, широкий діапазон та багатогранність прийомів металопластики) в цілому сформували творчий напрям і визначили індивідуальну виразність майстра, що знайшла місце в загальному спектрі жанру так званого «art jewelery», який набув популярності у ХХ ст.[18]

Так пише доктор мистецтвознавства Р. Шмагало, про об'ємно-просторові композиції Станіслава Вольського з серії "Кактус":

С. Вольський при цьому постає в ролі майстра-універсала, своєрідної «людини-оркестру», який самостійно виконує усі партії ювелірної квіткової симфонії: різьблення по каменю, металопластику, приборкання примхливої емалі, мікроскопічний монтаж деталей твору. Саме у квітковій серії Вольський виступає достойним продовжувачем посталого у ХХ ст. жанру так званого «art jewerly» в унікальній формі, що трактує виріб більше, ніж просто прикрасу, прирівнюючи його до живописного чи скульптурного твору.[9]

Різні партії каміння, металів чи емалі естетично об’єднані нотками насиченого, кокетливо-грайливого колориту єдиної формальної ідеї. Серії квіткових композицій стають полем для унікальних експериментів з емаллю на об’ємній формі (Шмагало, 2015, с. 145).[19]

Вишукана культура гравійованого декору, максимальна міра використаних художньо-технологічних засобів формує авторський почерк: багатослівний, насичений деталями і кольором, але завжди цільний. Пластика при цьому є суто авторською, вона не вписується в жоден з відомих в історії мистецьких стилів. Рукотворні листя і квіти – незмінна складова прикрас Станіслава Вольського. У кожному обєкті, створеному ювеліром, гармонійно пульсує мінлива музика життя.[9]

Лілія Пасічник у свої монографії "Ювелірне мистецтво України ХХ-XXI cт.", обладинку якої прикрашає зображення брошки "Лілія" авторства Станіслава Вольського, так відгукується про цю роботу:

Брошка "Лілія" безумовно, є надбанням сучасного ювелірного мистецтва України, що належить до світової спадщини ювелірного мистецтва.[20]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Львівської області. zakon.rada.gov.ua (укр.). © Верховна Рада України 1994-2021. Документ 658/2003, поточна редакція — Прийняття від 15.07.2003. Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 20 лютого 2021.
  2. ↑ а б в г ВОЛЬСЬКИЙ Станіслав Францевич (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 19 лютого 2021.
  3. ↑ JEWELRY ART EDUCATION - онлайн академия ювелирного искусства Станислава Вольского. jewelryart.education. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  4. ↑ Веденський О. Кактуси Станіслава Вольського // Журнал "Є" - архітектура, будівництво, інтер'єр, мистецтво. — 2007. — № 3 (13 листопада). — С. 40.
  5. ↑ а б Во Львове живет современный Фаберже (рос.). ТСН.ua. 26 січня 2009. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 28 серпня 2019.
  6. ↑ а б в г д е ж и к Вольський С.Ф. - Львівська Національна Академія Мистецтв. lnam.edu.ua (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  7. ↑ КАПІТУЛ ОРДЕНІВ МЕМОРІАЛЬНОГО ФОНДУ ФАБЕРЖЕ (PDF). ПРОЕКТ УКРАЇНА ТА ФАБЕРЖЕ (укр.). Отпечатано в типографии «Премиум Пресс». г. Санкт-Петербург. Архів оригіналу (PDF) за 13 березня 2022. Процитовано 20 лютого 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  8. ↑ Валентин (суббота, 3 сентября 2011 г.). Архив Валентина Скурлова: Перхин. Кавалеры. Архив Валентина Скурлова. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2021.
  9. ↑ а б в «Замки далекого дитинства». Виставка ювелірних виробів та художніх емалей Станіслава Вольського. www.mundm.kiev.ua. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  10. ↑ Виставка «КВАДРА міні-метал у Львові. Ювелірне – мистецтво – емалі». -Музей українського живопису. museum.net.ua. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  11. ↑ Пасічник, Лілія. У світі міні-металу (PDF). https://nte.etnolog.org.ua (укр.).
  12. ↑ а б Ювелірне мистецтво та емальєрство другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст. | Енциклопедія художнього металу (укр.). Процитовано 21 лютого 2021.
  13. ↑ Книжкове видання. www.nas.gov.ua. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 20 лютого 2021.
  14. ↑ Article МИСТЕЦТВО ХУДОЖНЬОЇ ЕМАЛІ ВПРОДОВЖ СТОЛІТЬ: СПРОБА ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СУЧАСНІЙ ПРАКТИЦІ ХУДОЖНИКА-ЮВЕЛІРА. www.researchgate.net (укр.). Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  15. ↑ Вольський, Станіслав (2015). Мистецтво художньої емалі впродовж століть: спроба відновлення втрачених технологій у сучасній практиці художника-ювеліра (PDF) (укр.). ВІСНИК Львівської національної академії мистецтв. Вип. 27. Архів оригіналу (PDF) за 6 березня 2022. Процитовано 6 червня 2022.
  16. ↑ а б Короновані ікони Львова. www.museum.lviv.ua. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  17. ↑ Колтукова Г.В. ТРАДИЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ОРНАМЕНТИКИ В СУЧАСНИХ ЮВЕЛІРНИХ ПРИКРАСАХ (PDF) (укр.). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2018. Процитовано 20 лютого 2021.
  18. ↑ Огієнка, Luts, Sergii; Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана (26 червня 2019). Ювелірне мистецтво України на зламі ХХ–ХХІ ст.: генезис поступу. Kyiv National University of Culture and Arts. OCLC 1117351671. Архів оригіналу за 12 серпня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  19. ↑ Шмагало, Ростислав (2015). Художній метал України ХХ - поч. ХХІст. Енциклопедія художнього металу (укр.). Львів: Апріорі. с. 276. ISBN 978-966-873-433-5.
  20. ↑ Пасічник, Лілія (2017). Ювелірне мистецтво України ХХ-ХХІ століть (укр.). Київ: К.: Наукова думка. с. 304. ISBN 978-966-00-1623-1.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Вольський_Станіслав_Францевич