Перейти до вмісту

Вулиця Дибенка (станція метро)

Координати: 59°54′26″ пн. ш. 30°29′00″ сх. д. / 59.90722° пн. ш. 30.48333° сх. д. / 59.90722; 30.48333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

59°54′26″ пн. ш. 30°29′00″ сх. д. / 59.90722° пн. ш. 30.48333° сх. д. / 59.90722; 30.48333

Вулиця Дибенка
Загальні дані
Типколонно-стінова трисклепінна глибокого закладення
Глибина закладення65 м
Проєктна назва«Червоних комісарів», «Веселе селище»
Кількість1
Типострівна
Формапряма
Дата відкриття1 жовтня 1987
Архітектор(и)О.Г.Кравцов (рос.), М.П.Антонов (рос.), Г.А.Васильев (рос.)
Архітектор(и) вестибюлівВ.Г.Хильченко (рос.), К.Г.Леонтьева (рос.)
Виходи довулиця Дибенко, проспект Більшовиків
Код станціїДБ
Мапа
4 Лахтинсько-Правобережна лінія
Горний інститут
Театральна
Оборотний тупик та ПТО
Спаська
Фонтанка
Достоєвська
Ліговський проспект
Оборотний тупик та ПТО
Площа Олександра Невського-2
Монастирка
Нева
Новочеркаська
Оккервиль
Ладозька
Оккервиль
Проспект Більшовиків
розібраний з'їзд
Вулиця Дибенка
Оборотний тупик
Кудрово

«Вулиця Дибенка» (рос. Улица Дыбенко) — кінцева станція Правобережної лінії Петербурзького метрополітену. Відкрита 1 жовтня 1987 у складі ділянки «Проспект Більшовиків» — «Вулиця Дибенко». Найменування отримала по розташуванню на однойменній вулиці.

Технічна характеристика

[ред. | ред. код]

Конструкція станції — колонно-стінова трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 65 м)

Ряди колон перериваються короткими стінками на початку, середині і наприкінці залу. Вихід у місто починається з південного торця станції і здійснюється по чотиристрічковому похилому ходу. При спорудженні похилого ходу довелося вдатися до буро-вибухового способу: на шляху прохідників встала скеля.

Вестибюль

[ред. | ред. код]

Наземний вестибюль виконаний у формі чотирикутника, з високим заскленим гранітним порталом (вітражна площина заглиблена в об'єм павільйону), влаштованим на скошеному розі, який орієнтований до перехрестя і розташовується на території парку імені Єсеніна. Стіни оздоблені вапняком. Автори відмовилися від традиційного підходу враховувати роль оточення. Вони не вписали, а протиставили об'єкт середовищу. У результаті з'явилося помпезна, прямокутна в плані будівля з височенним гранітним порталом. Ідея павільйону запозичена у станції «Обухово», має складну форму, в яку вписана типова сфера внутрішнього вестибюля, що захищає людей від авіанальоту. Між зовнішніми стінами і внутрішньої сферою розташований прохід для пасажирів, каси метрополітену та ларьки преси. Ескалаторний зал перекритий залізобетонним куполом. Спрямована вгору баня підсвічується масивним «фартухом», що оперізовує зал навколо.

Вихід у місто — на проспект Більшовиків, вулицю Дибенко, до парку імені Єсеніна.

Колійний розвиток

[ред. | ред. код]

Станція має 5 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційних колії для обороту та відстою рухомого складу і 1 колія для відстою рухомого складу.

Правобережну лінію ще в радянські роки планувалося продовжити до станції «Кудрове», а потім — в ТЧ-7 «Правобережне». Тому було побудовано 600 метрів тунелю по першій колії. На середину 2010-х тунель законсервовано.

Оздоблення

[ред. | ред. код]

Колони станції оздоблені темно-сірим гранітом. Колійні стіни викладено біло-жовтим мармуром. Біле склепіння підземного залу підсвічується закарнізний лампами. Станція прикрашена мозаїчними композиціями «Символи революції» з природного каменю (художники І. Г. Уралов, С. Н. Рєпін, М. П. Фомін, В. В. Сухов). Свідомо входячи в гру з часом, в мозаїках використовуються лапідарні гіпертрофовані символи та графічні ритми революційної епохи — серп, молот, полум'я, багнет, сніп, стяг. На панно в глухому торці станції зображена молода, одягнена в шкірянку жінка, з гвинтівкою в одній руці і книгою з гаслом «СВОБОДА МИР БРАТСТВО РІВНІСТЬ ТРУД» в інший, що уособлює молоду Радянську республіку. Все разом це створює складний і переконливий пластичний архітектурно-художній образ.

Ресурси Інтернету

[ред. | ред. код]