Перейти до вмісту

Вулиця Мулярська (Львів)

Координати: 49°50′48.7″ пн. ш. 24°01′37.8″ сх. д. / 49.846861° пн. ш. 24.027167° сх. д. / 49.846861; 24.027167
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вулиця Мулярська
Львів
МісцевістьІсторичний центр Львова
РайонГалицький
Колишні назви
Святого Теодора бічна, Старотандетна, Алмарктґассе, Старотандетна
польського періоду (польською)św. Teodora boczna, Starotandetna
радянського періоду (українською)Старотандетна
Загальні відомості
Протяжність113 м
Координати початку49°50′48.7″ пн. ш. 24°01′37.8″ сх. д. / 49.846861° пн. ш. 24.027167° сх. д. / 49.846861; 24.027167
Координати кінця49°50′49.8″ пн. ш. 24°01′42.6″ сх. д. / 49.847167° пн. ш. 24.028500° сх. д. / 49.847167; 24.028500
поштові індекси79019[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттябруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 2, 2а, 3, 7, 9[2]
Архітектурні пам'ятки№ 9[3]
Заклади культуриЦентральна міська бібліотека імені Лесі Українки міста Львова
Поштові відділенняВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудовакласицизм, віденська сецесія, конструктивізм[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapr7517259
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Мулярська у Вікісховищі

Ву́лиця Му́лярська — вулиця у Галицькому районі міста Львова[5][6], в історичному центрі Львова. Сполучає площу Святого Теодора з вулицею Богдана Хмельницького. Вулиця являє собою досить крутий підйом від площі Святого Теодора до вулиці Хмельницького (перепад висот — близько 9 метрів)[7].

Назва

[ред. | ред. код]

До 1871 року — вулиця Святого Теодора бічна. У 1871—1942 роках — вулиця Старотандетна, через наближене розташування до торговиці «Стара Тандита» — ринку вживаних речей, що функціював на площі Святого Теодора у XIX столітті. Під час німецької окупації, у 1942—1944 роках — Альтмарктґассе. У липні 1944 року повернена передвоєнна назва — вулиця Старотандетна. Сучасна назва, від 1946 року — вулиця Мулярська[8].

Забудова

[ред. | ред. код]

В архітектурному ансамблі вулиці Мулярської переважає класицизм, віденська сецесія, конструктивізм кінця XIX століття[4]. Пам'яткою архітектури місцевого значення є лише будинок під № 9[3].

Будинки

[ред. | ред. код]

№ 2 — чотириповерхова кам'яниця на високому цоколі (конскрипційний № 148¾), споруджена близько 1910 року у стилі пізньої сецесії. Власником будинку у 1871 році був Хаїм Рапп, у 1916 році — Герш Вольф Рапп.

№ 2а — п'ятиповерховий будинок споруджений у 1929—1932 роках, як Єврейський дім громадської допомоги і притулок для бідних за проєктом архітекторів Марека Вайца та Юліуша Кольнера. На першому поверсі містилася громадська їдальня на 260 місць. У 1935 році в їдальні влаштували розбірну сцену для вистав. Перед початком другої світової війни, коли єврейську громаду було розігнано, в будинку облаштували поліклініку. Під час окупації, у 1941—1944 роках, в будинку містився Юденрат з усіма відділами. Від 1947 року тут міститься Львівська міська бібліотека імені Лесі Українки та Бібліотека іноземної літератури[9].

№ 3 — типова двоповерхова чиншова кам'яниця кінця XIX століття на високому цоколі (конскрипційний № 100¾). Власником будинку у 1871 році був Лібер Ляуерштайн, у 1916 році — Леа Бухбаум.

№ 7 — типова двоповерхова чиншова кам'яниця кінця XIX століття на високому цоколі (конскрипційний № 151¾). Власником будинку у 1871 році був Герц Ґольдштайн, у 1916 році — Пінкас Собель. У міжвоєнний період в будинку містилася синагога «Аґудас гу-рав Мешилем Зисе»[10].

№ 9 — двоповерхова чиншова кам'яниця XIX століття (конскрипційний № 641¾). За пізнішими перебудовами прослідковуються риси будівлі в стилі класицизму першої половини XIX століття. Над чільним двоповерховим фасадом височіє мансардний поверх з двома капітелями, завершений трикутним фронтоном. Власником будинку у 1871 році був Ізер Лєр, у 1916 році — Хаскель Ціммерманн. Будинок внесений до Реєстру пам'яткою архітектури місцевого значення під № 2460-м[3].

Неіснуючі адреси, втрачені будинки, будинки приписані до сусідніх вулиць

[ред. | ред. код]

№ 1 — житловий будинок (конскрипційний № 99¾). Власниками будинку у 1871 році були Іцак та Нафталі Роснери, у 1916 році — спадкоємці Герша Фрьонкля. Нині цього будинку не існує, на його місці — дитячий майданчик.

№ 4 — двоповерхова чиншова кам'яниця (конскрипційний № 149¾, нині — вул. Б. Хмельницького, 29), збудована наприкінці XIX століття в стилі історизму. Власниками будинку у 1871 році був Лазар Бик, у 1916 році — спадкоємці Юди Вольфа Гельмана.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 15 липня 2021.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 1 вересня 2024.
  3. а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  4. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 443.
  5. Списки вулиць Галицького району м. Львова. gl.lv.court.gov.ua. Галицький районний суд м. Львова. Архів оригіналу за 8 січня 2023. Процитовано 1 грудня 2024.
  6. Павло Жежнич (30 травня 2007). Список вулиць Львова (М). lviv.ridne.net. Архів оригіналу за 18 квітня 2024. Процитовано 1 грудня 2024.
  7. Вулиця Мулярська. google.com.ua. Google Maps. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 1 грудня 2024.
  8. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001.
  9. Йосиф Гельстон. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Мулярська, 2а — кол. будівля «Єврейського товариства притулку для бездомних». lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  10. Chwila. — nr 7215. — 1939. — 25 kwietnia. (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]