Перейти до вмісту

Відкрита дефекація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Відкрита дефекація
Зображення
Relates to sustainable development goal, target or indicator Target 6.2 of the Sustainable Development Goalsd[1]
CMNS: Відкрита дефекація у Вікісховищі
Охоплення санітарними засобами в усьому світі з 2000 по 2015 рік (помаранчева лінія — дані для відкритої дефекації).

Відкрита дефекація — практика людини випорожнюватися на вулиці («відкрито»), а не в туалеті. Для випорожнення люди можуть вибирати поля, чагарники, ліси, канави, вулиці, канали чи інші відкриті місця. Вони роблять це або тому, що у них немає легкодоступного туалету, або через традиційні культурні звичаї.[2] Така практика поширена там, де немає санітарної інфраструктури та послуг. Навіть якщо туалети доступні, все одно можуть знадобитися зміни поведінки, щоб сприяти використанню туалетів. «Без відкритої дефекації» (ODF) — термін, який використовується для опису спільнот, які перейшли на використання туалетів замість відкритої дефекації. Це може статися, наприклад, після реалізації програм загальної санітарії під керівництвом громади.

Відкрита дефекація може забруднювати довкілля та спричиняти проблеми зі здоров'ям і захворювання. Високий рівень відкритої дефекації пов'язаний з високою дитячою смертністю, поганим харчуванням, бідністю та великою нерівністю між багатими та бідними.[3]: 11 Припинення відкритої дефекації є показником, який використовується для вимірювання прогресу в досягненні Цілі сталого розвитку № 6. Надзвичайна бідність і відсутність санітарії статистично пов'язані між собою. Тому усунення відкритої дефекації вважається важливою частиною зусиль, спрямованих на ліквідацію бідності.[4]

Станом на 2019 приблизно 673 мільйони людей практикують відкриту дефекацію,[5]:74 порівняно з приблизно 892 мільйонами людей (12% населення світу) у 2016 р.[6] У тому році 76% (678 мільйонів) людей, які практикують відкриту дефекацію у світі, проживали лише в семи країнах.[6]

Огляд

[ред. | ред. код]

У стародавні часи було більше відкритих просторів і менший тиск населення на землю. Вважалося, що дефекація на відкритому повітрі не завдає шкоди в малонаселених районах, у лісах або на кемпінгах. З розвитком і урбанізацією відкрита дефекація стала проблемою, а отже, важливою проблемою громадського здоров'я та проблемою людської гідності.[7] Зі збільшенням населення в менших районах, таких як міста та селища, більше уваги приділялося гігієні та здоров'ю. Як наслідок, у всьому світі зросла увага до зменшення практики відкритої дефекації.[8]

Відкрита дефекація увічнює порочне коло хвороб і бідності та широко розглядається як образа особистої гідності.[3] Країни, де найбільш широко практикується відкрита дефекація, мають найбільшу кількість смертей дітей віком до п'яти років, а також високий рівень недоїдання, високий рівень бідності та велику різницю між заможними людьми та бідними.[3]

Термінологія

[ред. | ред. код]

Термін «відкрита дефекація» став широко використовуватися в секторі водопостачання, санітарії та гігієни (WASH) приблизно з 2008 року. Це сталося завдяки публікаціям Спільної програми моніторингу водопостачання та санітарії (JMP) та Міжнародного року санітарії ООН. СПМ — це спільна програма ВООЗ і ЮНІСЕФ, яка раніше мала завдання моніторингу цілей у сфері водопостачання та санітарії Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ); тепер йому доручено здійснювати моніторинг Цілі сталого розвитку № 6.

Для моніторингу ЦРТ № 7 було створено дві категорії: 1) покращена санітарія та (2) непокращена санітарія. Відкрита дефекація відноситься до категорії непокращеної санітарії. Це означає, що люди, які практикують відкриту дефекацію, не мають доступу до покращених санітарних умов.

У 2013 році Всесвітній день туалету вперше відзначався як офіційний день ООН. Термін «відкрита дефекація» використовувався у виступах на високому рівні, що допомогло привернути увагу світу до цієї проблеми (наприклад, у «заклику до дії» щодо санітарії, оприлюдненому заступником Генерального секретаря ООН у березні 2013 року).[9]

Без відкритої дефекації

[ред. | ред. код]

«Без відкритої дефекації» (БВД) — це фраза, яка вперше була використана в програмах повної санітарії під керівництвом громади (ПСКГ). Зараз БВД почали використовувати в інших контекстах. Початкове значення БВД стверджувало, що всі члени громади користуються санітарними засобами (наприклад, туалетами), а не виходять на відкрите місце для дефекації. Це визначення було покращено та додано більше критеріїв у деяких країнах, які прийняли підхід ПСКГ у своїх програмах, щоб припинити практику відкритої дефекації.[10]

Міністерство питної води та санітарії Індії в середині 2015 року визначило БВД як «припинення фекально-оральної передачі, що визначається:

  1. не виявлено жодних видимих фекалій в навколишньому середовищі чи селі і
  2. кожне домогосподарство, а також державні/громадські установи використовують безпечні технології для утилізації фекалій».[11]

Тут «безпечний технологічний варіант» означає туалет, який містить фекалії, щоб не було забруднення поверхні ґрунту, ґрунтових чи поверхневих вод; мухи або тварини не контактують з відкритими фекаліями; виділення ніхто не обробляє; немає запаху і в навколишньому середовищі немає видимих фекалій.[12] Це визначення є частиною Swachh Bharat Abhiyan (кампанія «Чиста Індія»).

Причини

[ред. | ред. код]

Причини відкритої дефекації різноманітні. Це може бути добровільний, напівдобровільний або мимовільний вибір. Найчастіше причиною є відсутність доступу до туалету. Однак подекуди навіть люди з туалетами вдома вважають за краще справляти нужду просто неба.[10]

Нижче наведено кілька загальних факторів, які призводять до практики відкритої дефекації.

Відсутність туалету

[ред. | ред. код]
  • Відсутність інфраструктури: люди часто не мають туалетів у своїх будинках або в районах, де вони живуть.[13]
  • Відсутність туалетів в інших місцях: відсутність туалетів у місцях, віддалених від будинків людей, наприклад у школах або на фермах, призводить до того, що люди справляють нужду просто неба.[13] Іншим прикладом є відсутність громадських туалетів у містах, чи то через небажання компаній дозволяти відвідувачам користуватися їхніми туалетами, чи через обмежений час (наприклад, якщо в місті немає цілодобових підприємств і комусь потрібно користуватися туалетом у неробочий час), що може стати великою проблемою для безхатьків.[14]
  • Використання туалетів для інших цілей: у деяких сільських громадах туалети використовуються для інших цілей, наприклад для зберігання домашніх речей, тварин, сільськогосподарських продуктів або використовуються як кухні. У таких випадках для дефекації люди виходять на вулицю.[15][16]

Туалет незручний або небезпечний

[ред. | ред. код]
Вигрібна яма з несправною надбудовою в Замбії.
  • Погана якість туалету: іноді люди мають доступ до туалету, але туалет може бути зламаний або поганої якості — вуличні туалети (зокрема вигрібні ями) зазвичай позбавлені будь-якого виду очищення та смердять. Іноді туалети не завжди добре освітлені, особливо в місцях, де немає електрики. Інші не мають дверей або не мають води. Також люди не люблять туалети з опаришами або тарганами, тому виходять справляти нужду назовні.[17][18][19][13]
  • Ризиковано та небезпечно: доступ до деяких туалетів є небезпечним. Може бути ризик для особистої безпеки через відсутність світла вночі, злочинців навколо них або присутність тварин, таких як змії та собаки. Жінки та діти, які не мають туалетів вдома, часто бояться відвідувати загальні чи громадські туалети, особливо вночі.[19][20] Доступ до туалетів, які не розташовані в будинку, може бути проблемою для людей з обмеженими можливостями, особливо вночі.[21] У деяких частинах світу, наприклад, у Замбії, дуже маленьким дітям не рекомендується використовувати піт-латин, оскільки вони можуть провалитися через відкритий отвір. У тих випадках, коли немає інших доступних санітарних умов, дітям рекомендується практикувати відкриту дефекацію.[22]
  • Наявність туалету, але не приватність: деякі туалети не мають справжніх дверей, як двері висить тканина. У деяких громадах туалети розташовані в місцях, де жінки соромляться до них заходити через присутність чоловіків.[23][21][13]
  • Відсутність води біля туалету: відсутність води всередині туалетів або поруч з ними призводить до того, що люди беруть воду на відстані перед тим, як скористатися туалетом.[13] Це додаткове завдання і вимагає додаткового часу.
  • Занадто багато людей користуються туалетом: це особливо вірно у випадку спільних або громадських туалетів. Якщо занадто багато людей хочуть скористатися туалетом одночасно, деякі люди можуть вийти на вулицю, щоб випорожнитися, а не чекати. У деяких випадках люди можуть не чекати через діарею (або внаслідок екстреної ситуації, пов'язаної із запальним захворюванням кишечника).
  • Страх, що яма заповниться: у деяких місцях люди бояться, що їхні туалетні ями заповняться дуже швидко, якщо всі члени сім'ї користуватимуться ними щодня. Тому вони продовжують виходити, щоб затримати заповнення туалетної ями. Особливо це актуально у випадку з вигрібною ямою.[19][21]

Причини поза туалетною інфраструктурою

[ред. | ред. код]
  • Недостатня обізнаність: люди в деяких громадах не знають про переваги використання туалетів.[24]
  • Відсутність змін у поведінці: у деяких громадах є туалети, але люди вважають за краще справляти нужду просто неба.[10] У деяких випадках ці туалети надаються урядом або іншими організаціями, і люди їх не люблять або не цінують. Вони продовжують справляти нужду на відкритому повітрі. Крім того, люди похилого віку часто справляють нужду на відкритому повітрі, і вони не вагаються змінити свою поведінку та зайти в закритий туалет.[13]
  • Віддаю перевагу природі: це відбувається переважно в малонаселених або сільських районах, де люди рано вранці виходять на вулицю та йдуть справляти нужду в поля чи кущі. Віддають перевагу природі і свіжому повітрю; замість того, щоб справляти нужду в закритому просторі, наприклад, в туалеті.[4] Можуть існувати культурні чи звичні переваги справляти нужду «на відкритому повітрі», біля місцевої річки чи струмка, або навіть куща.
  • Поєднання відкритої дефекації з іншими видами діяльності: деякі люди ходять рано вранці, щоб доглядати за своїми фермами. Деякі вважають це соціальною діяльністю, особливо жінки, які люблять виділити час, щоб вийти з дому. По дорозі на поле для відкритої дефекації вони можуть спілкуватися з іншими жінками та піклуватися про своїх тварин.[13]
  • Соціальні норми: відкрита дефекація є частиною життя людей і повсякденних звичок у деяких регіонах. Наприклад, опитування 2011 року в сільській місцевості Східної Яви, Індонезія, показало, що багато чоловіків вважають таку практику «нормальною» та мають певні переваги, такі як соціальне спілкування та фізичний комфорт.[25] У деяких культурах можуть існувати соціальні табу, згідно з якими в одній сім'ї свекор не може користуватися тим самим туалетом, що й невістка. 
  • Соціальні чи особисті уподобання: відкрита дефекація є переважною практикою в деяких частинах світу, і багато респондентів в опитуванні 2015 року заявили, що «відкрита дефекація була більш приємною та бажаною, ніж використання вбиральні».[25]
  • У деяких суспільствах відкрита дефекація є навмисним засобом запліднення, який широко використовується.
  • Нетримання калу: цей медичний стан може призвести до раптових «надзвичайних ситуацій» і відсутності достатнього часу для доступу до туалету.

Публічна дефекація з інших причин

[ред. | ред. код]

У розвинених країнах відкрита дефекація може бути викликана бездомністю. Відкрита дефекація в розвинених районах також вважається частиною рекреаційних заходів на свіжому повітрі, таких як кемпінг у віддалених районах. Важко оцінити, скільки людей практикує відкриту дефекацію в цих громадах.

Поширеність і тенденції

[ред. | ред. код]
Частка людей, які практикують відкриту дефекацію в 2015 році[26] За урядовими даними, з тих пір поширеність відкритої дефекації в Індії зменшилася.

Країни з високими показниками

[ред. | ред. код]

Практика відкритої дефекації тісно пов'язана з бідністю та відчуженням, особливо у випадку сільської місцевості та неформальних міських поселень у країнах, що розвиваються. Спільна програма моніторингу водопостачання та санітарії (JMP) ЮНІСЕФ і ВООЗ збирає дані про поширеність відкритої дефекації в усьому світі. Цифри розділені за сільськими та міськими районами та за рівнями бідності. Завданням цієї програми є моніторинг прогресу в досягненні Цілі розвитку тисячоліття (ЦРТ), що стосується питної води та санітарії. Оскільки відкрита дефекація є одним із прикладів не покращених санітарних умов, JMP контролює її для кожної країни, і результати публікуються на регулярній основі.[27][6] Дані про відкриту дефекацію раніше об'єднувалися разом з іншими даними про непокращену санітарію, але з 2010 року збираються окремо.

За поточними оцінками, близько 673 мільйонів людей практикують відкриту дефекацію.[5]:74

Кількість людей, які практикують відкриту дефекацію, впала з 20 відсотків у 2000 році до 12 відсотків у 2015 році.: 34 У 2016 році було оцінено 892 мільйони людей, які не мали жодних санітарних умов і, отже, практикували відкриту дефекацію (у жолобах, за кущами, у відкритих водоймах тощо). Більшість людей (9 з 10), які практикують відкриту дефекацію, живуть у сільській місцевості, але переважна більшість проживає у двох регіонах (Центральна Африка та Південна Азія).[6] У 2016 році сімдесят шість відсотків (678 мільйонів) із 892 мільйонів людей у світі, які практикують відкриту дефекацію, проживали лише в семи країнах.[6]

Деякі країни з великою кількістю людей, які відкрито справляють нужду, перераховані в таблиці нижче.

Люди, які практикують відкриту дефекацію, за країнами — в алфавітному порядку (використовуйте стрілки вгору та вниз, щоб упорядкувати за номерами).
Країна Загальна кількість населення Відсоток і кількість людей, які справляють нужду просто неба Інші оцінки (на основі даних, наданих урядом або інших джерел)
Камбоджа 16,949,415 17 % або 2,8 млн (2021)[28]
Чад 16,244,513 69 % або 11 мільйонів (2018)[29]
Китай 1 411 778 724 1 % або ~13 мільйонів (2018)
Еритрея 5 228 000 76 % або 4 мільйони (2017)
Ефіопія 117 876 227 18 % або 20,1 млн (2020)[30]
Індія 1,352,642,280 15 % або ~209,4 млн (Світовий банк 2020)[31] 48 % або 594 млн (за даними ЮНІСЕФ)[32] Національне щорічне дослідження сільської санітарії в Індії повідомляє, що 96,5 % сільських домогосподарств в Індії мали туалети. Власна оцінка індійського уряду в січні 2019 року становила 1,4 %, або 19 мільйонів.[33][34][35][36] За даними Світового банку, 15 % індійців практикують відкриту дефекацію.[31]
Індонезія 270 203 917 9 % або 25 мільйонів (2020)  }[37]
Непал 28 095 714 10 % або 2,8 млн (2019)[38]
Нігер 24,112,753 68 % або 14 мільйонів (2017)
Нігерія 211,400,708 24 % або 48 мільйонів (2021)[39]
Пакистан 225,199,937 7 % або 15 мільйонів (2020)[40]
Філіппіни 106 651 394 4 % або 4 мільйони (2020)[41]
Південний Судан 12 778 250 63 % або 6 мільйонів (2019)
Судан 44,909,353 27 % або 11 мільйонів (2017)
В'єтнам 96 208 984 4 % або 3,7 млн (2017)

Індія

[ред. | ред. код]

Відкрита дефекація широко практикується в Індії. У всьому світі Індія має найбільшу кількість людей, близько 594 мільйонів, тобто 48 % індійців практикують відкриту дефекацію.[32] Близько половини населення Індії користуються туалетами.[32] Оскільки 44 відсотки матерів викидають фекалії своїх дітей просто неба, існує дуже високий ризик зараження води мікробами (бактеріями, вірусами, амебами), що викликає діарею у дітей.[32] Хоча доступ до санітарії в сільській місцевості Індії покращується, це збільшення не є справедливим. Відкрита дефекація все ще майже повсюдна серед найбідніших 20 % населення Індії.[32] У звіті, опублікованому WaterAid, зазначено, що в Індії найбільша кількість людей, які не мають доступу до базової санітарії, незважаючи на зусилля уряду Індії в рамках місії Swachh Bharat.[42][43] Близько 522 мільйонів людей практикували відкриту дефекацію в Індії в 2014 році, незважаючи на наявність доступу до туалету.[44][45] Цьому сприяло багато факторів, від бідності до корупції в уряді.[46]

Відтоді за допомогою Swachh Bharat, двоетапної програми, якою керує індійський уряд, Індія побудувала близько 100 мільйонів додаткових домашніх туалетів, що принесе користь 500 мільйонам людей в Індії за статистичними даними, наданими індійським урядом (Етап 1: 2014—2019), Фаза 2: 2020—2025).[47] Кампанія по будівництву туалетів у містах і сільській місцевості досягла значного скорочення відкритої дефекації між 2014 і 2019 роками. У вересні 2019 року Фонд Білла та Мелінди Гейтс нагородив індійського лідера Нарендру Моді за його зусилля щодо покращення санітарії в країні.[48] За даними ЮНІСЕФ, кількість людей без туалету скоротилася з 550 мільйонів до 50 мільйонів.[49][50] Були також повідомлення про те, що люди не користуються туалетами, незважаючи на наявність туалетів, хоча, за даними Світового банку, 96 % індійців користувалися туалетами, які вони мали.[51][52] У жовтні 2019 року Моді оголосив Індію «вільною від відкритої дефекації». Це оголошення експерти сприйняли скептично. Вони назвали повільну зміну поведінки, проблеми з обслуговуванням і проблеми з доступом до води як перешкоди, які продовжували блокувати мету Індії бути на 100 % відкритою дефекація вільна.[53][54]

Хоча відкрита дефекація все ще триває, вона значно скоротилася. Завдяки успіху місії Swachh Bharat, Моді має запустити Фазу 2 з 2020 по 2025 рік.[55] Під час фази 2 уряд зосередиться на розділенні відходів і подальшому викоріненні відкритої дефекації в країні.[56]

Пакистан

[ред. | ред. код]

У 2017 році звіт WaterAid показав, що 79 мільйонів людей у Пакистані не мали доступу до гідного туалету в країні.[57][58] За даними ЮНІСЕФ, у 2018 році 10 %, або 22 мільйони людей у Пакистані практикували відкриту дефекацію.[59][60] За останнім звітом ЮНІСЕФ станом на 2020 рік, 7 % або 15 мільйонів людей у Пакистані практикують відкриту дефекацію.[40]

Сполучені Штати

[ред. | ред. код]

У Сан-Франциско (Сполучені Штати) з 2011 по 2018 рік кількість скарг на відкриту дефекацію вуличними фекаліями зросла в п'ять разів, було зареєстровано 28 084 випадки. В основному це сталося через зростання у місті кількості безхатьків.[61] Повідомлялося про подібні проблеми в Лос-Анджелесі[62] та Маямі.[63]

«Божевільна пупер» — так назвали невідому жінку, яка регулярно справляла нужду в громадських місцях під час пробіжки влітку 2017 року в американському місті Колорадо-Спрінгс.[64]

Впливи

[ред. | ред. код]
Брудна вигрібна яма в Монголії змушує людей замість цього вибирати відкриту дефекацію

Громадське здоров'я

[ред. | ред. код]

Негативний вплив відкритої дефекації на здоров'я населення такий самий, як описано, коли взагалі немає доступу до санітарії. Відкрита дефекація — і відсутність санітарії та гігієни загалом — є важливим фактором, що викликає різні захворювання; найпоширенішими є діарея та кишкові глистові інфекції, а також черевний тиф, холера, гепатит, поліомієліт, трахома та інші.[65][66]

Несприятливий вплив відкритої дефекації на здоров'я виникає через те, що відкрита дефекація призводить до фекального забруднення місцевого середовища. Отже, особи, які дефекуються, неодноразово піддаються впливу багатьох видів фекальних бактерій, таких як грампозитивний золотистий стафілокок та інші фекальні патогени, і це особливо серйозно для маленьких дітей, чия імунна система та мозок ще не повністю розвинені.[25]

Певні захворювання об'єднані разом під назвою хвороб, що передаються через воду, тобто хвороби, які передаються фекальними збудниками у воді. Відкрита дефекація може призвести до забруднення води, коли дощ змиває фекалії, які розсіюються в навколишньому середовищі, у поверхневі води або незахищені колодязі.

У 2014 році ВООЗ визнала відкриту дефекацію основною причиною смерті від діареї. У 2013 році щодня від діареї помирало близько 2000 дітей віком до п'яти років.[67]

Маленькі діти особливо вразливі до ковтання фекалій інших людей, які лежать навколо після відкритої дефекації, тому що маленькі діти повзають по землі, ходять босоніж і тягнуть речі в рот, не миючи рук. Фекалії сільськогосподарських тварин також викликають занепокоєння, коли діти граються у дворі.

У тих країнах, де найбільш широко практикується відкрита дефекація, спостерігається найбільша кількість смертей дітей віком до п'яти років, а також високий рівень недоїдання (що призводить до затримки росту дітей), високий рівень бідності та велика різниця між багатими та бідний.[3]

Дослідження, проведені в Індії, показали, що шкідливі наслідки для здоров'я (особливо для здоров'я в ранньому віці) є ще більш значними через відкриту дефекацію, коли щільність населення висока: «Така сама кількість відкритої дефекації вдвічі гірша в місці з високою середньою щільністю населення. як Індія проти низької середньої щільності населення, як у країнах Африки на південь від Сахари».[68]

Відкрита дефекація також негативно впливає на здоров'я дітей та якість їхнього життя, оскільки створює проблеми зі здоров'ям та психологією.[69]

Безпека жінок

[ред. | ред. код]

Існують сильні гендерні наслідки, пов'язані з відсутністю відповідних санітарних умов. На додаток до універсальних проблем, пов'язаних із відкритою дефекацією, необхідність сечовипускання у відкритому місці також може бути проблематичною для жінок. Відсутність безпечних приватних туалетів робить жінок і дівчат уразливими до насильства та є перешкодою для навчання дівчат.[70] Жінки піддаються ризику сексуального домагання та зґвалтування, оскільки вони шукають місця для сечовипускання чи дефекації, які є відокремленими та приватними, часто в темний час доби[70].

Відсутність приватного життя особливо сильно впливає на безпеку та почуття гідності жінок і дівчат у країнах, що розвиваються. Вони відчувають сором, що їм доводиться мочитися або випорожнюватися в громадських місцях, тому часто чекають до ночі, щоб справити нужду. Вони ризикують піддатися нападу після настання темряви, хоча це означає, що цілий день болісно тримають свій сечовий міхур і кишечник.[71][72] Жінки в країнах, що розвиваються, все частіше висловлюють страх перед нападом або зґвалтуванням, коли їм доводиться виходити з дому в темряві. Повідомлення про напади або переслідування біля туалетів або в них, а також поблизу або в місцях, де жінки мочяться або дефекають відкрито, є поширеними.[71][72]

Профілактика

[ред. | ред. код]

Наступні спільні стратегії можуть дозволити громадам, як сільським, так і приміським, стати повністю вільними від дефекації та залишатися такими: маркетинг санітарії, комунікація щодо зміни поведінки та «розширена» повна санітарія під керівництвом громади («CLTS +»), доповнена 'підштовхуванням'.[25]

Є кілька факторів, які використовуються для викорінення відкритої дефекації, одним із яких є зміна поведінки. SaniFOAM (Focus on Opportunity, Ability, and Motivation) — це концептуальна основа, розроблена спеціально для вирішення питань санітарії та гігієни. Використовуючи цілеспрямованість, можливості, здібності та мотивацію як категорії визначальних факторів, модель SaniFOAM визначає перешкоди для впровадження вбиралень, водночас слугуючи інструментом для розробки, моніторингу та оцінки санітарних заходів.[73][74] Нижче наведено деякі з ключових факторів, які використовуються для боротьби з відкритою дефекацією на додаток до зміни поведінки:[4]

  • політична воля;
  • санітарні рішення, які пропонують кращу цінність, ніж відкрита дефекація;
  • посилення місцевих систем надання послуг у державному секторі;
  • створення правильних структур стимулювання.

Інтегровані ініціативи

[ред. | ред. код]

Зусилля, спрямовані на зменшення відкритої дефекації, більш-менш такі ж, як і на досягнення ЦРТ щодо доступу до санітарії.[75] Ключовим аспектом є підвищення обізнаності (наприклад, через Всесвітній день туалету ООН на глобальному рівні), кампанії зі зміни поведінки, підвищення політичної волі, а також попиту на санітарні умови. Кампанії повної санітарії під керівництвом громади (ПСКГ) приділили особливу увагу припиненню відкритої дефекації, «спонукаючи» самі громади до дії.[76]

Прості варіанти санітарної техніки

[ред. | ред. код]
Мешканці Міменсінгха, Бангладеш, беруть участь у семінарі, щоб дізнатися більше про варіанти мобільної санітарії (MoSan) як альтернативу відкритій дефекації

Існують деякі прості варіанти санітарних технологій, які дозволяють зменшити поширеність відкритої дефекації, якщо поведінка відкритої дефекації пов'язана з відсутністю туалетів у домогосподарстві, а спільні туалети знаходяться занадто далеко або занадто небезпечно, щоб дістатися, наприклад, вночі.

Туалетні сумки

[ред. | ред. код]

Люди вже можуть використовувати поліетиленові пакети (також звані літаючими туалетами) вночі, щоб утримувати свої фекалії. Проте шведська компанія People, яка виробляє «сумку Peepoo», розробила більш просунуте рішення пластикового мішка для туалету, який є «персональним, одноразовим, самодезінфікуючим, повністю біорозкладаним туалетом, який запобігає безпосередньому забрудненню фекаліями території, а також навколишньої екосистеми». Ця сумка зараз використовується в гуманітарних організаціях, школах і міських нетрях у країнах, що розвиваються.

Туалети-відра та відведення сечі

[ред. | ред. код]

Унітази-відра — простий портативний варіант унітазу. Їх можна модернізувати різними способами, одним із яких є відведення сечі, що може зробити їх схожими на сухі туалети з відведенням сечі. Відведення сечі може значно зменшити запахи з сухих туалетів. Прикладами використання такого типу туалету для зменшення відкритої дефекації є туалет «MoSan» (використовується в Кенії) або сухий туалет із відведенням сечі, який пропагує SOIL на Гаїті.

Суспільство і культура

[ред. | ред. код]

Медіа

[ред. | ред. код]

Основні засоби масової інформації в деяких постраждалих країнах останнім часом підхоплюють це питання відкритої дефекації, наприклад, в Індії[77][78] та Пакистані.[79][80][81]

Правовий статус

[ред. | ред. код]

У певних юрисдикціях відкрита або публічна дефекація є кримінальним злочином, який карається штрафом або навіть ув'язненням.[82][83][84]

У масовій культурі

[ред. | ред. код]

Есе Девіда Седаріса «Пригоди на куточку Пу» присвячене людям, які відкрито справляють нужду в комерційних підприємствах.[85]

Відкрита дефекація під час прогулянок на свіжому повітрі

[ред. | ред. код]

Деякі національні парки забороняють відкриту дефекацію в деяких районах.[86][87] Якщо випорожнення відбувається відкрито, загальна порада полягає в тому, щоб випорожнитися у викопану яму та засипати її землею.[87]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Goal 6: Clean water and sanitation
  2. ↑ Clasen T, Boisson S, Routray P, Torondel B, Bell M, Cumming O, Ensink J, Freeman M, Jenkins M, Odagiri M, Ray S, Sinha A, Suar M, Schmidt WP (November 2014). Effectiveness of a rural sanitation program on diarrhea, soil-transmitted helminth infection, and child malnutrition in Odisha, India: a cluster-randomized trial. The Lancet. Global Health. 2 (11): e645-53. doi:10.1016/S2214-109X(14)70307-9. PMID 25442689.
  3. ↑ а б в г Progress on drinking water and sanitation, 2014 Update. WHO/UNICEF Joint Monitoring Programme for Water Supply and Sanitation (JMP). 2014. ISBN 9789241507240. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  4. ↑ а б в Junaid Ahmad (30 жовтня 2014). How to eliminate open defecation by 2030. Devex. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 2 травня 2016.
  5. ↑ а б WHO and UNICEF (2019) Progress on household drinking water, sanitation and hygiene 2000—2017: Special focus on inequalities [Архівовано 25 серпня 2020 у Wayback Machine.], Geneva, Switzerland
  6. ↑ а б в г д WHO and UNICEF (2017) Progress on Drinking Water, Sanitation and Hygiene: 2017 Update and SDG Baselines [Архівовано 27 лютого 2020 у Wayback Machine.]. Geneva: World Health Organization (WHO) and the United Nations Children’s Fund (UNICEF)
  7. ↑ O'Reilly K (1 січня 2016). From toilet insecurity to toilet security: creating safe sanitation for women and girls. Wiley Interdisciplinary Reviews: Water (англ.). 3 (1): 19—24. doi:10.1002/wat2.1122. ISSN 2049-1948.
  8. ↑ Nearly a Billion People Still Defecate Outdoors. Here's Why. 25 липня 2017. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  9. ↑ United Nations Deputy Secretary-General's Call to Action on Sanitation (PDF). United Nations. 2013. Архів (PDF) оригіналу за 1 червня 2015. Процитовано 19 жовтня 2014.
  10. ↑ а б в Cavill; Chambers; Vernon (2015). Sustainability and CLTS: Taking Stock Frontiers of CLTS: Innovations and Insights Issue 4 (PDF). Institute of Development Studies. с. 18. ISBN 978-1-78118-222-2. Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.
  11. ↑ Guidelines for ODF Verification (PDF). Indian Ministry of Drinking Water and Sanitation. 2015. Архів (PDF) оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 3 травня 2016.
  12. ↑ Definition of ODF – Open Defecation Free (Indian government publication) (брит.). 18 червня 2015. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017.
  13. ↑ а б в г д е ж Routray P, Schmidt WP, Boisson S, Clasen T, Jenkins MW (September 2015). Socio-cultural and behavioural factors constraining latrine adoption in rural coastal Odisha: an exploratory qualitative study. BMC Public Health. 15: 880. doi:10.1186/s12889-015-2206-3. PMC 4566293. PMID 26357958.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  14. ↑ Public Bathrooms Become Ground Zero in the Opioid Epidemic. Wbur.org (англ.). Архів оригіналу за 23 червня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  15. ↑ Bardosh K (1 листопада 2015). Achieving "Total Sanitation" in Rural African Geographies: Poverty, Participation and Pit Latrines in Eastern Zambia. Geoforum. 66 (Supplement C): 53—63. doi:10.1016/j.geoforum.2015.09.004.
  16. ↑ Understanding Gendered Sanitation Vulnerabilities: A Study in Uttar Pradesh - Resources. Susana.org. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  17. ↑ What Influences Open Defecation and Latrine Ownership in Rural Households?: Findings from a Global Review (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 18 листопада 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  18. ↑ Nowhere to go How a lack of safe toilets threatens to increase violence against women in slums (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 червня 2014.
  19. ↑ а б в Kwiringira J, Atekyereza P, Niwagaba C, Günther I (June 2014). Descending the sanitation ladder in urban Uganda: evidence from Kampala Slums. BMC Public Health. 14: 624. doi:10.1186/1471-2458-14-624. PMC 4071028. PMID 24948084.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  20. ↑ Document. Amnesty.org (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  21. ↑ а б в Tsinda A, Abbott P, Pedley S, Charles K, Adogo J, Okurut K, Chenoweth J (December 2013). Challenges to achieving sustainable sanitation in informal settlements of Kigali, Rwanda. International Journal of Environmental Research and Public Health. 10 (12): 6939—54. doi:10.3390/ijerph10126939. PMC 3881150. PMID 24336021.
  22. ↑ Water and Sanitation Programme and the United Nations Children’s Fund (UNICEF) (2015). Child Feces Disposal in Zambia (PDF). International Bank for Reconstruction and Development / The World Bank and UNICEF. Архів (PDF) оригіналу за 2 жовтня 2020. Процитовано 22 вересня 2020.
  23. ↑ O'Reilly K (1 листопада 2006). "Traditional" women, "modern" water: Linking gender and commodification in Rajasthan, India. Geoforum. 37 (6): 958—972. doi:10.1016/j.geoforum.2006.05.008.
  24. ↑ Revealed Preference for Open Defecation: Evidence from a new survey in rural north India (longer working paper) | r.i.c.e. riceinstitute.org (амер.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2017.
  25. ↑ а б в г Mara D (2017). The elimination of open defecation and its adverse health effects: a moral imperative for governments and development professionals. Journal of Water, Sanitation and Hygiene for Development (англ.). University of Leeds. 7 (1): 1—12. doi:10.2166/washdev.2017.027. ISSN 2043-9083. Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 29 червня 2020.
  26. ↑ Hannah Ritchie (2019) — «Sanitation». Published online at OurWorldInData.org. Retrieved from: 'https://ourworldindata.org/sanitation' [Online Resource]
  27. ↑ Data and estimates. JMP – WHO/UNICEF Joint Monitoring Programme (JMP) for Water Supply and Sanitation. WHO/UNICEF. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  28. ↑ Home toilet access improving. Phnompenhpost.com (англ.). Процитовано 4 липня 2021.
  29. ↑ Infographic: Where Open Defecation Is Still Widely Practiced. Statista Infographics (англ.). Процитовано 4 липня 2021.
  30. ↑ Abebe TA, Tucho GT (November 2020). Open defecation-free slippage and its associated factors in Ethiopia: a systematic review. Systematic Reviews. 9 (1): 252. doi:10.1186/s13643-020-01511-6. PMC 7641843. PMID 33143715.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  31. ↑ а б https://data.worldbank.org/indicator/SH.STA.ODFC.ZS?locations=IN
  32. ↑ а б в г д https://www.unicef.org/india/campaigns/take-poo-loo#:~:text=Globally%2C%20India%20has%20the%20largest,in%20India%20practices%20open%20defecation.
  33. ↑ Swachh Bharat Mission – Gramin. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 15 жовтня 2018.
  34. ↑ Over 83 9 million toilets constructed under Swachh Bharat Mission. UNI India. Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
  35. ↑ Cleaning Up India With Gandhiji. Economic Times. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 20 вересня 2018.
  36. ↑ 93 Per Cent Households In Rural India Have Access To Toilets, Says Government Survey | News. NDTV-Dettol Banega Swasth Swachh India (амер.). 5 березня 2019. Процитовано 4 липня 2021.
  37. ↑ Water, sanitation and hygiene. Unicef.org (англ.). Процитовано 4 липня 2021.
  38. ↑ @therecord. Toilet trauma - The Record. Recordnepal.com (English) . Процитовано 4 липня 2021.
  39. ↑ Water, Sanitation and Hygiene. Unicef.org (англ.). Процитовано 4 липня 2021.
  40. ↑ а б People practicing open defecation (% of population) - Pakistan. World Bank. Архів оригіналу за 29 листопада 2021.
  41. ↑ SWS: 4% of PH households still have no toilets; 6% share facilities. INQUIRER.net (англ.). 23 листопада 2020. Процитовано 4 липня 2021.
  42. ↑ India has highest number of people without basic sanitation: Report. Times of India. 7 листопада 2017.
  43. ↑ India Has Highest Number Of People Without Basic Sanitation: Report. NDTV. 7 листопада 2017.
  44. ↑ Zakaria R (11 квітня 2019). India's Futile War on Open Defecation. The New Republic. ISSN 0028-6583. Архів оригіналу за 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  45. ↑ Why do millions of Indians defecate in the open?. BBC News (брит.). 17 червня 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  46. ↑ Where India goes : abandoned toilets, stunted development and the costs of caste. Noida, Uttar Pradesh. 2017. с. 7—11. ISBN 978-93-5264-565-7. OCLC 994315306.
  47. ↑ An open defecation free India. unicef.org. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 29 липня 2020. According to the national statistics, over 100 million household toilets were constructed by the deadline benefiting 500 million people across 630,000 villages, but the government acknowledged that more had to be done.
  48. ↑ Gates Foundation award seen as boost to Swachh Bharat Abhiyan. Mint. 25 вересня 2019. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 20 грудня 2020.
  49. ↑ A Clean (Sampoorna Swachh) India. Unicef.org (англ.). Процитовано 7 липня 2021.
  50. ↑ 93 Percent Households In Rural India Have Access To Toilets, Says Government Survey | News. NDTV-Dettol Banega Swasth Swachh India (амер.). 5 березня 2019. Процитовано 7 липня 2021.
  51. ↑ Helen Regan and Manveena Suri (6 жовтня 2019). Half of India couldn't access a toilet 5 years ago. Modi built 110M latrines -- but will people use them?. CNN (англ.). Процитовано 7 липня 2021.
  52. ↑ Sharma, Aman. 96% usage of toilets under Swachh Bharat, shows a survey by an independent verification agency. The Economic Times. Процитовано 7 липня 2021.
  53. ↑ Modi declares India open defecation free, claim questioned. Al Jazeera. 2 жовтня 2019.
  54. ↑ Santosh Mehrotra (January 2019). Is India Really 96% Open Defecation Free?. The Wire (India).
  55. ↑ Second phase of Swachh Bharat Mission (Grameen) launched. The Hindu (en-IN) . 4 березня 2020. ISSN 0971-751X. Процитовано 7 липня 2021.
  56. ↑ Phase 2 of Swachh Bharat Mission to focus on waste segregation at source. The Indian Express (англ.). 3 березня 2021. Процитовано 7 липня 2021.
  57. ↑ 79m Pakistanis still lack a decent toilet: report. Daily Times (амер.). 23 листопада 2017. Процитовано 23 червня 2021.
  58. ↑ Pakistan | WaterAid Global. Wateraid.org (англ.). Процитовано 23 червня 2021.
  59. ↑ People practicing open defecation (% of population) - Pakistan. World Bank.
  60. ↑ Women in Pakistan fight for toilets, while men have 'other priorities'. The Hindu. 24 листопада 2018. Процитовано 27 травня 2021.
  61. ↑ San Francisco plans to power-wash the poop out of the Tenderloin. SFGATE. 3 грудня 2019. Архів оригіналу за 6 грудня 2019.
  62. ↑ Grover, Joel; Corral, Amy (19 лютого 2020). Homeless People Are Without Toilets and Going in the Streets. We Asked the Mayor of LA Why. NBC Los Angeles (амер.).
  63. ↑ LINDA ROBERTSON (19 жовтня 2019). Poop and urine turn downtown streets into outdoor toilet. Miami Herald.
  64. ↑ We Urge You 'Mad Pooper,' Stop Crapping in Your Neighbor's Yard. Runner's World. 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
  65. ↑ Call to action on sanitation (PDF). United Nations. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
  66. ↑ Spears D, Ghosh A, Cumming O (2013). Open defecation and childhood stunting in India: an ecological analysis of new data from 112 districts. PLOS ONE. 8 (9): e73784. Bibcode:2013PLoSO...873784S. doi:10.1371/journal.pone.0073784. PMC 3774764. PMID 24066070.
  67. ↑ WHO | Diarrhoeal disease. World Health Organization. 2013. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 березня 2014.
  68. ↑ Vyas (2014). Population density and the effect of sanitation on early-life health], slide 19 (presentation at UNC conference in Oct. 2014) (PDF). Research Institute for Compassionate Economics, project (r.i.c.e.). Архів (PDF) оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 12 березня 2015.
  69. ↑ UNICEF: Without toilets, childhood is even riskier due to malnutrition | Press centre | UNICEF. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 6 квітня 2021.
  70. ↑ а б House, Sarah, Suzanne Ferron, Marni Sommer and Sue Cavil (2014) Violence, Gender & WASH: A Practitioner’s Toolkit & nbsp ;– Making water, sanitation and hygiene safer through improved programming and services [Архівовано 4 жовтня 2015 у Wayback Machine.]. London, UK: WaterAid/SHARE.
  71. ↑ а б Cavil S. Violence, gender and WASH: A practitioner's toolkit: Making Water, Sanitation and hygiene safer through improved programming and services. WaterAid, SHARE Research Consortium. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
  72. ↑ а б Lennon S (November 2011). Fear and anger: Perceptions of risks related to sexual violence against women linked to water and sanitation in Delhi, India. SHARE (Sanitation and Hygiene Applied Research for Equity) and WaterAid, UK. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
  73. ↑ Introducing Sanifoam: A Framework to Analyze Sanitation Behaviors to Design Effective Sanitation Programs. Washington, DC, USA: World Bank. 2009.
  74. ↑ Devine J (2010). Beyond tippt-taps: The role of enabling products in scaling up and sustaining handwashing. Waterlines. 29 (4): 304—314. doi:10.3362/1756-3488.2010.033.
  75. ↑ GUIDELINES ON SANITATION AND HEALTH (PDF). Apps.who.int. 2018. Процитовано 4 квітня 2022.
  76. ↑ Field Notes: UNICEF Policy and Programming in Practice (PDF). UNICEF. Архів (PDF) оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  77. ↑ Why India's sanitation crisis needs more than toilets. BBC News. BBC. 6 жовтня 2014. Архів оригіналу за 17 березня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  78. ↑ India has highest number of people practicing open defecation &#124. DNA India. 19 листопада 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  79. ↑ More than 40m Pakistanis defecate openly: Unicef – Pakistan. Dawn. 8 березня 2015. Архів оригіналу за 10 березня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  80. ↑ Lack of toilets tied to stunted growth in Pakistan: UNICEF. The Express Tribune. 13 березня 2012. Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  81. ↑ Over 43 million people in Pakistan defecate in the open. The News International. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 10 березня 2015.
  82. ↑ Municode Library. library.municode.com (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  83. ↑ 'Mad Pooper': Jogger Wanted for Defecating in Front Yards of Colorado Homes. WNEP.com (амер.). 19 вересня 2017. Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  84. ↑ The world is NOT your toilet, Columbus police note. The Columbus Dispatch (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  85. ↑ Adventures at Poo Corner. This American Life. 12 грудня 2017. Архів оригіналу за 18 серпня 2019. Процитовано 18 серпня 2019.
  86. ↑ Leave No Trace. National Park Service. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
  87. ↑ а б Nature is calling: Here's how to poop properly in the great outdoors. Roadtrippers. 5 червня 2019. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Відкрита_дефекація