Галицький Руслан Вікторович
Руслан Вікторович Галицький Руслан Викторович Галицкий | |
---|---|
Полковник | |
Загальна інформація | |
Народження | 14 липня 1972 Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, УРСР, СРСР |
Смерть | 5 грудня 2016 (44 роки) Алеппо, Сирія (мінометний обстріл) |
Поховання | Федеральне військове меморіальне кладовищеd |
Національність | українець |
Alma Mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Військова служба | |
Приналежність | Росія |
Рід військ | ЗС РФ |
Війни / битви | Російсько-українська війна (з 2014) Громадянська війна в Сирії |
Руслан Вікторович Галицький (14 липня 1972, Івано-Франківськ, Україна — 5 грудня 2016, Алеппо) — російський воєначальник українського походження, полковник ЗС РФ, учасник війни на Донбасі та російської військової інтервенції в Сирію. Кавалер ордена Мужності (посмертно).
Походив із сім'ї потомствених офіцерів. Закінчив львівську військову спецшколу. У 1990 році Галицький переїхав зі Львова до Москви і вступив до Московського вищого загальновійськового командного училища, яке закінчив у 1994 році із золотою медаллю і там же почав проходити службу командиром взводу та роти курсантів. У 2002 році закінчив із золотою медаллю Загальновійськову академію Збройних сил Російської Федерації на базі Військової академії імені Фрунзе і протягом восьми років служив у Московській області на посадах командира мотострілецького батальйону та заступника начальника штабу 27-ї окремої мотострілецької бригади, начальника відділення оперативного відділу оперативного управління Московського військового округу[1].
У 2010 році вступив до Військової академії Генерального штабу, яку закінчив у 2012 році у званні полковника із золотою медаллю «За відмінне закінчення військового освітнього закладу вищої професійної освіти МО РФ». У 2011 році отримав звання кандидата військових наук[2].
Після закінчення академії Галицький був направлений для продовження військової служби в оперативне управління Південного військового округу на посаду начальника оперативного управління військової частини 64722 12-го командування резерву, яка базується на обстановці повної таємності на російсько-українському кордоні в Новочеркаську (Ростовська область)[3].
У лютому 2016 року Галицький обійняв посаду командира 5-ї окремої танкової бригади. Прослужив на цій посаді менше року. 6 травня представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скибицький на підставі даних військової розвідки заявив, що Галицький, будучи високопосадовцем, займався координуванням сил проросійських бойовиків на Донбасі[4][5][6].
Восени 2016 року Галицький у складі групи російських військових радників був відряджений до Сирії, де за офіційними даними міністерства оборони РФ займався координуванням взаємодії між авіаційним угрупованням Повітряно-космічних сил РФ, що базується на авіабазі Хмеймім, частинами армії Сирії та іншими підрозділами, що беруть участь у війні[7].
За офіційними даними міністерства оборони РФ, що поширилися на початку грудня 2016 року по ЗМІ, Галицький був тяжко поранений внаслідок артилерійського обстрілу з боку житлових кварталів західної частини Алеппо, яка контролювалася бійцями сирійської опозиції[8]. За даними телекомпанії «Ариг Ус», снаряд розірвався у наметі шпиталю, у якому перебував Галицький, і з осколків потрапив йому у основу черепа. Російські військові медики протягом кількох діб боролися за життя Галицького, і за даними «Ариг Ус» він не приходячи до тями помер 5 грудня у шпиталі в Москві[9]. За офіційними даними міністерства оборони РФ, які розходяться з фактичними даними ЗМІ, Галицький став 23 російським військовим, який загинув під час операції в Сирії, при тому, що до цього списку не включаються члени приватних військових компаній[10].
8 грудня указом президента РФ Галицький був посмертно нагороджений орденом Мужності.
Похорон Галицького пройшов 10 грудня на Федеральному військовому меморіальному цвинтарі в Митищинському районі Московської області. Труна з його тілом, покрита прапором Росії, була виставлена в оточенні почесної варти в жалобному залі цвинтаря.
Був одружений. Виховував трьох дітей — дочку та двох синів[11].
- ↑ Погибший в Сирии командир улан-удэнской танковой бригады считался одним из самых перспективных стратегов армии РФ. Ариг Ус. 8 декабря 2016. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 10 декабря 2016.
- ↑ Галицкий, Руслан Викторович. ТАСС. Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 19 июня 2017.
- ↑ В Алеппо погиб российский офицер. Врачи несколько суток боролись за его жизнь. Ура.ру. 7 декабря 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
- ↑ Russia supplies 38 tanks, 12 artillery systems and other equipment over the week of ceasefire – intelligence. Украинский кризисный медиа-центр. 6 мая 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
- ↑ Tom Parfitt (9 декабря 2016). Russian colonel dies in shelling. The Times. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
- ↑ Pierre Vaux, Michael Weiss (7 декабря 2016). A Rising Star in the Russian Military Killed in Syria. The Daily Beast. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
- ↑ Виктор Логинов (7 декабря 2016). Настоящий полковник. В Алеппо погиб Руслан Галицкий. Life. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 9 декабря 2016.
- ↑ A Russian military advisor killed in terrorist shelling in Aleppo. САНА. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 9 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Полковник из Бурятии погиб в результате миномётного обстрела в Сирии. Ариг Ус. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ В Алеппо погиб российский полковник. BBC Russian. 7 грудня 2016. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Николай Кузнецов (8 декабря 2017). Комбриг обнажил потери. Фонтанка.ру. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 21 июня 2017.
- Полковники (Російська Федерація)
- Народились 14 липня
- Народились 1972
- Померли 5 грудня
- Померли 2016
- Випускники Військової академії Генштабу
- Кавалери ордена Мужності
- Кавалери ордена «За військові заслуги» (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
- Нагороджені медаллю Суворова
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі»
- Нагороджені медаллю «За відзнаку у військовій службі» (Міноборони Російської Федерації)
- Нагороджені медаллю «За повернення Криму»
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги» (Міноборони РФ)
- Нагороджені медаллю «За військову доблесть» (Італія)
- Нагороджені медаллю «За участь у військовому параді в День Перемоги»
- Уродженці Івано-Франківська
- Померли в Сирії
- Українці Росії
- Російські військовики, загиблі у громадянській війні в Сирії
- Російські військові у війні проти України (з 2014)
- Випускники Московського вищого військового командного училища
- Випускники Загальновійськової академії Збройних сил РФ
- Кандидати військових наук
- Вбиті фігуранти бази «Миротворець»