Координати: 40°03′24.62″ пн. ш. 46°31′52.44″ сх. д. / 40.0568389° пн. ш. 46.5312333° сх. д. / 40.0568389; 46.5312333
Очікує на перевірку

Гандзасар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гандзасар (значення).
Гандзасар
вірм. Գանձասար
40°03′24.62″ пн. ш. 46°31′52.44″ сх. д. / 40.0568389° пн. ш. 46.5312333° сх. д. / 40.0568389; 46.5312333
КраїнаАзербайджан Азербайджан
МістоВянглі (Ванк)
РайонКельбаджарський
КонфесіяВірменська апостольська церква
ЄпископствоАрцаська
Типмонастир і пам'ятка культури
Стильвірменська архітектура
ЗасновникГасан-Джалал Дола
Перша згадкаX століття
Дата заснуванняXIII століття
Статус діючий
Гандзасар. Карта розташування: Азербайджан
Гандзасар
Гандзасар
Гандзасар (Азербайджан)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Гандзаса́р (вірм. Գանձասար, дослівно «скарбова гора»; азерб. Gəncəsər monastırı) — діючий монастир Вірменської апостольської церкви,[1] розташований на лівому березі річки Хаченагет, поблизу села Вянґлі (Ванк) Кельбаджарського району Азербайджану (колишнього Мартакертського району Нагірно-Карабаської Республіки). Визначна пам'ятка вірменської культури,[2][3] Гандзасар вперше згадується вірменським католикосом Ананією Мокаці в середині X століття. Новий, відомий в наш час[коли?] храм, побудований князем Гасан-Джалал Дола «чоловіком благочестивим, богобоязливим і скромним, вірменином за походженням»[4][5] на місці старого храму, що згадується в X столітті, урочисто освячений 22 липня 1240 р. Згідно з переказами, в усипальниці храму похована відрубана Іродом голова Івана Хрестителя, принесена сюди з Кілікійської Вірменії під час одного з хрестових походів, через що храм отримав назву Сурб Ованес Мкртич (св. Івана Хрестителя). У XII–XIII ст. в Арцах повищилося вірменське феодальне князівство Хачен із споконвічно вірменським населенням[6][7]. Центр Арцах-Хаченського князівства займав басейн річок Хаченагет, Каркар і Трту. В 1214 році сюзереном князем Хачена стає Гасан-Джалал Дола (1215–1261 рр.) — нащадок вірменських[8][9] князів пізніх Араншахів, один з нащадків Сахла Смбатяна (Сахл ібн Сунбат ал-Армані).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • 16 жовтня 2008 відбулося грандіозне колективне весілля 700 пар молодят. Кожній парі молодят було виділено по $2500 у вигляді «золотої карти». При народженні першої дитини батькам надавалася допомога у $2 тис., другої дитини — $3 тис., третьої — $5 тис., четвертої — $10 тис., п'ятої — $20 тис., шостої — $50 тис., сьомої — $100 тисяч.[10]
  • Під час Карабаської війни азербайджанська авіація завдавала авіаційних ударів по Гандзасару, але жодна бомба не спричинила серйозної шкоди монастирю. Це вважають одним з див Гандзасару.
  • У селі Ванк, у якому розташований Гандзасар, є одна з найкращих туристичних інфраструктур усієї Нагірно-Карабаської Республіки, включаючи два сучасних готеля, велику кількість розваг, серед яких є ресторани, кафе, бари, казино, басейни і навіть зоопарк та багато чого цікавого.

Фотогалерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ В советские годы Гандзасарский монастырь св. Иоанна Крестителя был закрыт. Функционирует с 1 октября 1989 г. В постановлениях Совета Министров Аз. ССР № 140 от 2 апреля 1968 г. и № 145 от 27 апреля 1988 года, в которых утверждены списки охраняемых государством памятников на территории Аз. ССР, этот монастырь не упоминается.(рос.)
  2. ↑ Якобсон А. Л. Из истории армянского средневекового зодчества Гадзасарский монастырь XIII в. — Вестн. обществ, наук АН АрмССР, 1977, № 12(рос.)
  3. ↑ Якобсон А. Л. Очерк истории зодчества Армении V—XVII вв., М-Л., 1950(рос.)
  4. ↑ Кіракос Гандзакеці, гл.55(рос.)
  5. ↑ Т. Саарян, Границы Великой Армении и Кавказской Албании и этническая история Арцаха [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
  6. ↑ Петрушевский И. П., Очерки по истории феодальных отношений в Азербайджане и Армении в XVI — начале XIX в.в., Л., 1949, с. 28: «Хасан-Джалалян происходил из знатной армянской фамилии наследственных меликов округа Хачен в нагорной части Карабага, населенной армянами; предок этой фамилии Хасан-Джалал был князем хачена в период монгольского завоевания, в XIII в. При кызылбашском владычестве Хасан-Джалаляны сохранили своё положение меликов хаченских…» (рос.)
  7. ↑ История Востока. В 6 т. Т. 2. Восток в средние века [Архівовано 9 березня 2009 у Wayback Machine.](рос.)
  8. ↑ К. В. Тревер. Очерки по истории и культуре Кавказской Албании IV в. до н. э. — VII в. н. э. (источники и литература). Издание Академии наук СССР, М.-Л., 1959, стр., 232:"Не имеем ли мы тут дело с захватом власти местным гардманским владетелем (может быть, с помощью персов), уничтожившим представителей армянских княжеских родов, владевших землями в этой области. Историк в рассказе своем говорит о враждебности Михрана к древнему армянскому роду Ераншахиков (владетели Арцаха), членов которого он почти поголовно истребляет. Все это дает основание думать, что в сохраненном у автора предании мы имеем дело с отзвуками борьбы между арменизированными албанскими и армянскими феодальными родами за захват сюзеренных прав над феодальной Албанией."(рос.)
  9. ↑ В. А. Шнирельман, «Войны памяти. Мифы, идентичность и политика в Закавказье», М., 2003 (рос.)
  10. ↑ Большая свадьба[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Gandzasar
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гандзасар&oldid=43642722