Грижа Гілмора

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Грижа Гілмора
Розширення поверхневого пахвинного кільця (SIR) як типова ознака грижі Ґілмора.
Розширення поверхневого пахвинного кільця (SIR) як типова ознака грижі Ґілмора.
Розширення поверхневого пахвинного кільця (SIR) як типова ознака грижі Ґілмора.
Спеціальністьспортивна медицина
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-9848.8

Гри́жа Ґі́лмора, або спорти́вна гри́жа або гри́жа спортсме́нів[1] — патологічне ураження пахвини, притаманне спортсменам[2].

Визначення

[ред. | ред. код]

Грижа Ґілмора вперше була описана в медичній літературі в 1980 році британським хірургом Джеррі Ґілмором як притаманна спортсменам (футболістам, хокеїстам, бейсболістам тощо) патологія, ознаками якої є наявність стійкого болю в пахвинній ділянці, що провокується/індукується стереотипними для певного виду спорту рухами, розширення поверхневого пахвинного кільця та наявність низки структурно-морфологічних змін анатомічних елементів, що формують пахвинний канал (без утворення істинної грижі)[3][4].

Синоніми

[ред. | ред. код]

Сьогодні в медичній літературі для означення цієї патології рівнозначно використовують низку термінів, а саме:
• спортивна грижа (англ. Sports hernia)[5]
• грижа спортсменів (англ. Sportsman's hernia)[6]
• спортивна пубалгія (англ. Athletic pubalgia)[7]
• хокейна пахвина (англ. Hockey groin)[8]
• синдром хокейної пахвини (англ. Hockey groin syndrome)[9]
• синдром хокейного кидка (англ. Slap Shot Gut)[10]
• пахвинно-зв'язкова ентесопатія Ешбі (англ. Ashby's Inguinal Ligament Enthesopathy)[11]
• лонно-пахвовий больовий синдром (англ. Pubic inguinal pain syndrome)[11]
В науково-популярних виданнях і пресі, особливо українській, для означення грижі Ґілмора часто використовуються сленгові терміни «пахові кільця» (калька з рос. паховые кольца)[12][13], «розтягнення паху»[14], «розтягнення м'язів паху»[15].

Термінологія

[ред. | ред. код]

Термін «грижа» стосовно цієї патології є типовим місномером — хибним терміном, який передбачає інтерпретацію, що не відповідає дійсності: тобто, при грижі Ґілмора ніколи не буває класичної ознаки істинної грижі — випинання вмісту черевної порожнини крізь її стінку. Ця патологія була означена як грижа задовго до з'ясування її справжньої природи у зв'язку з тим, що під час її хірургічного лікування було застосовано способи лікування пахвинних гриж[16].

Інцидентність

[ред. | ред. код]

Частота грижі Ґілмора є різною при занятті різними видами спорту:

  • Футбол — 58 %
  • Хокей — 20 %
  • Американський футбол −17 %
  • Баскетбол — 12 %
  • Регбі — 11 %
  • Легка атлетика — 6 %
  • Теніс — 5 %[17].

Передумови виникнення

[ред. | ред. код]

Грижа Ґілмора — патологія, притаманна людям, які регулярно, як правило професійно, займаються ігровими видами спорту: футболом, хокеєм, регбі, тенісом тощо. Передумови виникнення грижі Ґілмора пов'язані з повторюваністю притаманних для цих видів спорту рухів: перерозгинання тулуба, перевідведення і приведення стегна, ротації тазу[18]. Такі функціональні зміни біомеханіки з часом призводять до структурної диспропорції м'язів-антагоністів: надмірного розвитку м'язів стегна при слабко розвиненій абдомінальній мускулатурі. За таких обставин під час чергового заняття спортом інтенсивне скорочення м'язів-антагоністів спричиняє розвиток ушкоджень (розтягнення, розрив) анатомо-структурних елементів пахвинної ділянки, що супроводжується виникненням гострого болю у цій ділянці, суттєво обмежує актуальну рухову активність спортсмена і формує підґрунтя для виникнення у нього стійкого больового синдрому — грижі Ґілмора.

Причини виникнення

[ред. | ред. код]
Розволокнення апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота (SIR — поверхневе пахвинне кільце, А — апоневроз зовнішнього косого м'яза живота).

Безпосередні причини розвитку грижі Ґілмора[4][5][9]:
• порушення цільності сухожилкових з'єднань,
• розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу зовнішнього косого м'яза живота (лат. - m. obliqus abdominis externus)
• розтягнення (розволокнення, надрив) апоневрозу прямого м'яза живота (лат. - m. rectus abdominis)
• розтягнення поперечної фасції (лат. - f. transversalis)
• розтягнення або вкорочення сухожилка довгого привідного м'яза стегна (лат. - m. adductor longus femoris)
• відрив внутрішнього косого м'яза живота (лат. - m. obliqus abdominis internus) від лонного горбка (лат. - tuberculum pubicum)
• розволокнення пахвинної зв'язки (лат. lig. inguinale)
• розширення поверхневого пахвинного кільця (лат. - anulus inguinalis superficialis)
• защемлення пахвинних нервів: n. ilioinguinalis, n. iliogipogastric, n. obturatorius, n. genitofemoralis.

Ознаки

[ред. | ред. код]

При грижі Ґілмора характерними ознаками є біль або дискомфорт, локалізовані у пахвині на фоні розширення поверхневого пахвинного кільця, які посилюються при типовому спортивному навантаженні і зменшуються або зникають при його припиненні. Біль у пахвинній ділянці є глибоким, хронічним, асоційованим з фізичною активністю, вщухає в спокої, посилюється при швидких рухах, сидінні, кашлі. Цей біль, зазвичай, іррадіює в ділянку привідного м'яза стегна, корінь калитки чи в яєчка.
Під час чергового заняття спортом больовий синдром при грижі Ґілмора різко посилюється: біль стає жорстким і нестерпним. На наступний день після матчу, біль у пахвинній ділянці виникає навіть при звичних рухах (вставанні з ліжка, сіданні в автомобіль) та при навіть незначному підвищенні внутрішньочеревного тиску (кашель, чхання або спортивна діяльність).

Діагностика

[ред. | ред. код]
Пальцева оцінка ширини поверхневого пахвинного кільця.

Діагностика цієї патології полягає в ретельному зборі анамнезу (характер заняття спортом, травми, обставини появи болю, його характер, зв'язок з рухами, іррадіація тощо) та рутинному фізикальному обстеженні пахвинної ділянки (пальпація поверхневого пахвинного кільця, проведення кашльової та рухових проб, визначення тонусу аддукторів). Констатація пахвинного болю на фоні розширеного поверхневого пахвинного кільця за відсутності ознак іншої патології є підставою для встановлення діагнозу грижі Ґілмора.
Проте в більшості випадків для виключення інших захворювань, проявом яких може бути біль у пахвині, для диференційної діагностики рекомендованими є додаткові методи досліджень, а саме: ультрасонографія, дослідження нервової провідності, рентґенографія, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія тазу, радіоізотопне сканування кісток тазу (технецій 99, метилен дифосфат)[19][20][21].

Диференційна діагностика

[ред. | ред. код]

При підозрінні на грижу Ґілмора у пацієнтів слід заперечити цілу низку інших захворювань, при яких одним з провідних симптомів є біль у пахвинній ділянці, а саме[22]:
• розтягнення прямого м'яза стегна (лат. m.rectus femoris)
• розтягнення клубово-поперековго м'яза (лат. m. Iliopsoas)
• остеонекроз головки стегнової кістки
• стресовий перелом шийки стегна або лонної кістки
• кульшовий бурсит
• лонний остеїт
• защемлення міжхребцевих нервів поперекового відділу хребта
• пошкодження кульшової губи
• низку абдомінальних і сечо-статевих захворювань.

Лікування

[ред. | ред. код]
Посттравматичне «захоплення» рубцевою тканиною n. Ilioinguinalis (N — нерв, А — край розволокненого апоневрозу).

На початкових стадіях грижі Ґілмора пацієнти підлягають консервативному лікуванню, що включає застосування місцевих анестетиків (бупівакаїн, лідокаїн), нестероїдних протизапальних (ібупрофен, напроксен) чи стероїдних препаратів, електростимуляцію нервів, лазеротерапію, фізіотерапевтичні процедури, терапію компресійним одягом, лікувальну фізкультуру та масаж[2][5]. Проте, консервативне лікування дозволяє лише стабілізувати стан хворих, не вирішуючи суті проблеми. Тому радикальним способом лікування грижі Ґілмора є хірургічне втручання, суть якого полягає в оперативному відновленні анатомічної структури пахвинної ділянки, укріпленні стінок пахвинного каналу та декомпресії нервів. Застосовуються лапараскопічні (з використанням алотрансплантатів) та відкриті методики операцій, хоча більшість авторів наголошують на тому, що відкриті оперативні втручання дають змогу здійснити ретельнішу ревізію пахвинної ділянки і, відповідно прецизійніше відновити її структуру[23].
Найчастіше з відкритих оперативних втручань використовуються операції: Ґілмора (англ. - Gilmore)[23], Мейєрса (англ. Meyers)[24], Брауна (англ. - Brown)[25] та Мускавек (нім. - Muschaweck)[26]. У 30 % хворих відкриті операції доповнюються виконанням тенотомії аддукторів (для зменшення натягу)[27]. При рефрактерному до консервативної терапії больовому синдромі з ознаками посттравматичного «захоплення» рубцевою тканиною n. Ilioinguinalis (англ. - nerve entrapment), спричиненого втягненням зазначеного нерву в масивний площинний процес рубцювання розірваних країв апоневрозу m.obliquus externus abdominis, хворим рекомендовано іліоінгвінальну невректомію[28] або операція Герича[29].
Загалом ефективність хірургічного лікування СПБС за даними літератури становить від 62 % до 100 % і залежить від точності діагностики, ретельності відновлення анатомічної структури і повноцінної реабілітації (термін повернення до активного спорту від 4 тижнів до 6 місяців).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Omar IM, Zoga AC, Kavanagh EC та ін. (2008). Athletic pubalgia and "sports hernia": optimal MR imaging technique and findings. Radiographics. 28 (5): 1415—38. doi:10.1148/rg.285075217. PMID 18794316. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 21 листопада 2011. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  2. ↑ а б Ahumada LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. «Athletic pubalgia: definition and surgical treatment». Ann Plast Surg 2005;55(4):393-6. PMID 16186706
  3. ↑ O. J. Gilmore's groin: ten years experience of groin disruption.Sportsman Soft Tissue Trauma. — 1992.- vol. 3, № 3. — P. 12-14.[недоступне посилання з липня 2019]
  4. ↑ а б J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  5. ↑ а б в P., Nyland J., Smith C., Yerasimides J., Lach J. Sports hernias: a systematic literature review. Br. J. Sports Med. — 2008. — vol.42. — P.954-964
  6. ↑ G.The So-called «Sportsman's Hernia» Among Experts, Little Agreement on Diagnosis and Treatment. General Surgery News Nov 2011,vol 38:11
  7. ↑ LA, Ashruf S, Espinosa-de-los-Monteros A, Long JN, de la Torre JI, Garth WP, Vasconez LO. Athletic pubalgia: definition and surgical treatment. Ann Plast Surg. 2005 Oct;55(4):393-6.
  8. ↑ Hockey Groin[недоступне посилання з липня 2019]
  9. ↑ а б K, Feldman LS, Lavoie C, Lacroix VJ, Mulder DS, Brown RA. Operative management of «hockey groin syndrome»: 12 years of experience in National Hockey League players. Surgery. 2001 Oct;130(4):759-64; discussion 764-6.
  10. ↑ Slapshot Gut[недоступне посилання]
  11. ↑ а б Campanelli G.Pubic inguinal pain syndrome: the so-called sports hernia. Hernia Volume 14, Number 1, 1-4[недоступне посилання]
  12. ↑ Гусєва турбують пахові кільця[недоступне посилання з серпня 2019]
  13. ↑ Анрі пошкодив пахові кільця і вибув до кінця сезону[недоступне посилання з липня 2019]
  14. ↑ Руні б'є карту Нойєра
  15. ↑ Офіційний сайт UEFA: Розтягнення м'язів паху[недоступне посилання з липня 2019]
  16. ↑ Gilmore’s Groin (Groin Disruption). Архів оригіналу за 14 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  17. ↑ Герич Г. І. Біль в пахвинній ділянці(БПД) у спортсменів: причини виникнення та дефініції//Матерали 70-ї загальноуніверситетської студентської наукової конференції. — Львів, 2009. — С.64
  18. ↑ Schmitt K.-U., Niederer P.F., Muser M.H., Walz F. Trauma Biomechanics: Accidental Injury in Traffic and Sports
  19. ↑ Farber A.J.,Wilckens J.H. Sports Hernia: Diagnosis and Therapeutic Approach.J Am Acad Orthop Surg August 2007 vol. 15 no. 8 507—514. Архів оригіналу за 28 квітня 2012. Процитовано 28 листопада 2011.
  20. ↑ Shortt CP, Zoga AC, Kavanagh EC, Meyers WC.Anatomy, pathology, and MRI findings in the sports hernia. Semin Musculoskelet Radiol. 2008 Mar;12(1):54-61. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 28 листопада 2011.
  21. ↑ Meyers W. C., Foley D. P., Garrett W. E., Lohnes J. H., Mandlebaum B. R. Management of severe lower abdominal or inguinal pain in high-performance athletes. PAIN (Performing Athletes with Abdominal or Inguinal Neuromuscular Pain Study Group) Am J Sports Med. 2000;28:2–8. Архів оригіналу за 3 грудня 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  22. ↑ Kaar S. What is a Sports Hernia?. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 28 листопада 2011.
  23. ↑ а б Gilmore J., Groin pain in the soccer athlete: fact, fiction, and treatment. Clin. Sports Med. — 1998. — vol. 17, № 4. — P. 787—789.
  24. ↑ Meyers WC, McKechnie A, Philippon MJ, Horner MA, Zoga AC, Devon ON. Experience with «sports hernia» spanning two decades. Ann Surg. 2008 Oct;248(4):656-65. Архів оригіналу за 28 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  25. ↑ The Sports Hernia Operation. Архів оригіналу за 27 грудня 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  26. ↑ Hernia Repair Techniques. Архів оригіналу за 2 листопада 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  27. ↑ Atkinson HD, Johal P, Falworth MS, Ranawat VS, Dala-Ali B, Martin DK. Adductor tenotomy: its role in the management of sports-related chronic groin pain. Arch Orthop Trauma Surg. 2009 Dec 24.[недоступне посилання з липня 2019]
  28. ↑ Ilioinguinal Entrapment Neuropathy. Архів оригіналу за 28 серпня 2011. Процитовано 28 листопада 2011.
  29. ↑ Герич, І. В. Стояновський, Г. І. Герич, О. М. Чемерис Новий спосіб хірургічного лікування кили Ґілмора/Український Журнал Хірургії, 2011, № 2 (11), С.103-108[недоступне посилання з липня 2019]

Література

[ред. | ред. код]
  • Герич І. Д., Герич Г. І., Барвінська А. С., Ващук В. В., Яремкевич Р. В. Пахвинний больовий синдром і патологічні зміни пахвиного каналу: грижа Ґілмора чи пахвинна грижа // Клінічна хірургія. — 2012. — № 10. — С. 14-15.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Грижа_Гілмора&oldid=42589093