Гідромагнезит
Зовнішній вигляд
Гідромагнезит | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
Абревіатура | Hmgs[2] |
Хімічна формула | Mg₅(CO₃)₄(OH)₂·4H₂O |
Nickel-Strunz 10 | 5.DA.05 |
Ідентифікація | |
Сингонія | моноклінна сингонія |
Колір риси | білий |
Інші характеристики | |
Названо на честь | карбонат магнію[3], гідро-[d][4] |
Типова місцевість | Гобокен[5] |
Гідромагнезит у Вікісховищі |
Гідромагнезит (рос. гидромагнезит; англ. hydromagnesite; нім. Hydromagnesit m, Hydromagnesitspat m) — мінерал і суміш мінералів.
1) Мінерал, водний гідроксилкарбонат магнію острівної будови. Хімічна формула: Mg5(CO3)4(OH)2х4H2O. Містить (%): MgO — 44,14; CO2 — 36,14; H2О — 19,72. Домішки: Са. Сингонія моноклінна. Дрібні пористі кристали або крейдоподібні кірки. Твердість 3,5. Густина 2,1-2,3. Блиск скляний, у агрегатів — землистий. Колір білий. Прозорий. Утворюється при вивітрюванні ультраосновних магнезіальних вивержених порід. Зустрічається в низькотемпературних прожилках та кірках в серпентинітах та інших магнезіальних породах в асоціації з інш. карбонатними матеріалами. Рідкісний.
2) Суміш магнезиту з кальцитом.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ webmineral.com
- ↑ The IMA List of Minerals — Міжнародна мінералогічна асоціація.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гідромагнезит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гідромагнезит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.