День святої Варвари
| День святої Варвари | |
|---|---|
 | |
| Тип | народно-християнський |
| Дата | 4 грудня |
 День святої Варвари у Вікісховищі | |
День святої Варвари — народно-християнське свято на честь великомучениці Варвари. Його святкують 4 грудня православні християни і араби християни у Лівані, Сирії, Йорданії і Палестині. Є частиною ряду свят на Миколи (свята Варвари, Сави та Миколи)[1].
Святу Варвару вважають покровителькою гірників та жінок. В Україні День святої Варвари святкують лише жінки. На це свято дівчата готували вареники з маком чи сиром. З-поміж них обов'язково мали бути «пірхуни» — вареники, начинені борошном. Звареними варениками частували хлопців, уважно стежачи, кому саме попаде «пірхун». Невдаху, який витяг такого вареника, довгий час так і дражнили — «пірхун». Також цього дня дівчата заготовляли галузки з вишень і ставили у воду: якщо гілочки зацвітали на Різдво, то це віщувало про швидкий шлюб.
Також, у День святої Варвари дівчата ворожили на долю. Цього дня вони йшли в сад, ламали гілку вишні та ставили її у воду. Якщо на Різдво гілочки зацвітали, то це віщувало шлюб цього року. Якщо ж ні — сидіти в дівках[2].
Гагаузи і болгари вранці пекли обрядову коржик, змащений медом «за здоров'я дітей» і «щоб полегшити муки св. Варвари». Рано вранці нею частували сусідів. Варвару вшановували як цілительку від кору і віспи[3].
На Білорусі в селах, розташованих біля річок та озер, день відзначали для того, щоб «дзеці і жывёла не тапіліся». А щоб краще плодилася живність і велася скотина — пеклися пироги з маком, які називалися «вареники» або ліпили з пшеничного тіста голови, роги, ноги, копита, вуха і годували цим печивом хворих. Щоб був багатий урожай в полі, варили ритуальну кашу із зерен пшениці, кукурудзи, гороху тощо або тільки з пшениці.
У Хорватії зберігся давній звичай «посівання» на Варвару, хоча зазвичай це відбувається на Різдво[4]. У Хорватії подекуди досі цього дня дарують дітям подарунки і ворожать. У хорватській Славонії першого відвідувача цього дня називають «положаї» (полазник). Господиня виходить йому назустріч і кукурудзою чи іншим зерном і обсипає його. Увійшовши до будинку обов'язково з правої ноги, положая обсипають зерном, саджають на подушки, з яких він не може встати, поки не пообідає. По закінченню обіду веселяться до вечора. Повечерявши, запрягають сани і супроводжують Положая додому[5]. Господиня кладе йому в сумку спеціальний хлібець, ковбасу і частину «печениці» (печеного м'яса). Вважається, що якщо Положаї щаслива людина і легкий на руку — весь рік буде вдалим для господарства.
У деяких місцях Хорватії та Сербії в блюдці пророщують пшеницю, щоб вона зазеленіла травичкою до Різдва.
У Словенії до дня св. Варвари приурочено було колядування хлопчиками 12–14 років з побажаннями щастя, за що їм дякували і обдаровували солодощами, горіхами, яблуками, дрібними грошима. Також дотримувався звичай зустрічі першого відвідувача — полазника. Обхід будинків на Варвару здійснювали в східній Словенії, групи дітей десятирічного віку. Входячи в будинок, вони вимовляли благі побажання, що складається з безлічі однотипних фраз-кліше: «Дай Бог вам стільки Курчат, скільки на моїй голові волосків» (далі називалися телята, лошата, свині, трави і т. д.).
У Грузії свято називається «Барбароба». 17 грудня заведено пекти «лобіані» — коржі з квасолею. Прямого зв'язку зі святом немає, але на день свята припадав період посту, тому на свято пекли спеціальні пиріжки, які з часом перетворилися в лобіані[6].
У Чехії та Словаччині дівчата 10-15 років одягалися св. Варварою («Барбаркі») і ходили по домівках: слухняним дітям дарували подарунки, а неслухняних били мітлою.
У Польщі до нашого часу збереглося шахтарське свято Барбурка.
Свято відзначається православними християнами в Лівані, Сирії, Йорданії і Палестині 4 грудня. В останні роки в Лівані свято стало православною альтернативою Гелловіну[7] до такої міри, що діти випрошують солодощі та використання світильників Джека як декорацій[8][9]. Ліванські християни печуть цього дня коржі з горіхами або сиром.
В день святої Варвари насіння пшениці висаджуються на вологу вату і пророслі паростки використовуються як прикраси до Різдва, в пам'ять про легенду, згідно з якою під час втечі святої Варвари від переслідувачів сталося диво: пшениця на полях миттєво виростала, покриваючи її сліди.
- ↑ Миколині свята. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014.
- ↑ День святої варвари в Україні. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014.
- ↑ Квилинкова, 2001.
- ↑ Hrvatski narodni običaji u Adventu [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Кашуба, 1973, с. 237.
- ↑ Грузия отмечает Барбароба [Архівовано 15 січня 2014 у Wayback Machine.]. // Тбилисская неделя, 17 декабря 2013.
- ↑ Eid il-Burbara [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved 1 August 2013
- ↑ Saint Barbara Traditions and Customs [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.] Retrieved 1 August 2013
- ↑ St. Barbara's Day [Архівовано 27 січня 2013 у Wayback Machine.] Retrieved 1 August 2013