Перейти до вмісту

Дмитро Пітерман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дмитро Пітерман
Народження:18 грудня 1963(1963-12-18) (61 рік)
 Одеса
Громадянство:США США, Ізраїль Ізраїль
Освітауніверситеті у Берклі

Дмитро Пітерман (англ. Dmitry Piterman; нар. 18 грудня 1963, Одеса) — американський бізнесмен єврейського походження.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Одесі 18 грудня 1963 року. У дитинстві захоплювався футболом та легкою атлетикою.

Коли йому було 12 років, родина емігрувала до США, оселившись у Каліфорнії, де Пітерман навчався у університеті у Берклі та отримав диплом архітектора. Активно займався спортом, ледь не пройшов відбір у потрійному стрибку для літніх Олімпійських ігор 1992 року у Барселоні[1]. Його наставником був Руді Хант (один з перших темношкірих тренерів у США)[2].

Пішовши зі спорту, став агентом з нерухомості, переїхав до Іспанії у 1991 році, купив два футбольних клуби: аматорський «Тосса Спорт» та команду четвертого дивізіону «Паламос», останній у 2002 році перейшов на третій рівень іспанського футболу. Трьома роками раніше він був обраний президентом клубу і деякий час був його тренером, хоча не мав належної кваліфікації.

У січні 2003 року, продовжуючи бути головою «Паламоса», Пітерман придбав 24 % акцій ФК «Расінг», який, виступав у Ла Лізі. Також виявив бажання бути тренером своєї команди, чому різко противилась Королівська іспанська футбольна федерація, котра наполягала на тому, що за своєю посадою той навіть не має права перебувати у технічній зоні під час матчів. Пітерман став оформляти себе журналістом або фотокореспондентом і кожну гру знаходився біля крайки поля.[3] У той же час на місце головного тренера призначалися чисто формальні особистості. Наприклад, Чучі Кос, який працював з ним у «Паламосі» та не мав досвіду роботи на найвищоу рівні. При цьому з команди був вигнаний досвідчений фахівець Мануель Пресіадо[4].

Після нетривалого періоду роботи у гандболі, також у Кантабрії, Пітерман купив клуб «Депортіво Алавес» та допоміг йому повернутися у найвищий дивізіон у першому ж сезоні. У команді також з'явився Чучі Кос, який тепер грав роль директора клубу. Пітерман знову змінював тренерів, диктуючи склад на матч та знову виявляв бажання самому очолити команду в якості тренера[5]. Це вилилося у відкриті протистояння з футболістами та вболівальниками, які були незадоволені станом справ. Пітерман залишив «Алавес» з боргом у більш ніж 25 мільйонів євро та втік з країни, залишивши команду на межі банкрутства[6].

Пара Кос/Пітерман провела 126 матчів у іспанському футболі, вигравши 63, зігравши внічию 29 та програвши 34. У 2006 році Пітерман придбав франшизу у американській USL (друга за силою футбольна ліга країни), створив команду «Каліфорнія Вікторі», перший європейський клуб, що виступає на професійному рівні у футбольній ієрархії США[7]. Роком раніше Пітерман продав усі свої акції «Алавеса» у розмірі 51 %[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. El hombre de las mil caras (The man of a thousand faces) [Архівовано 2011-07-19 у Wayback Machine.]; El Periódico Mediterráneo, 2 December 2002 (in Spanish)
  2. Дмитрий Питерман: «Проигрываешь — не спишь, выигрываешь — не спишь» [Архівовано 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. Funny old round-up [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.]; BBC Sport, 30 January 2003
  4. Manolo Preciado earns the plaudits, but Real Madrid take the points [Архівовано 8 травня 2018 у Wayback Machine.]; The Guardian, 15 November 2010
  5. Piterman se carga a Juan Carlos Oliva por «insubordinación» (Piterman ousts Juan Carlos Oliva for «insubordination») [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]; 20 Minutos, 16 February 2006. (ісп.)
  6. La deuda del Alavés es de casi 28 millones de euros (Alavés almost 28 million euros in debt) [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.]; Marca, 11 December 2007. (ісп.)
  7. USL-1: San Francisco welcomes Victory. SoccerAmerica.com. 13 жовтня 2006. Архів оригіналу за 16 листопада 2006. Процитовано 18 жовтня 2006.
  8. Whitecaps soccer league loses team [Архівовано 2007-11-25 у Wayback Machine.]; Canada.com, 20 November 2007

Посилання

[ред. | ред. код]