Дятел бурощокий
| Дятел бурощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Yungipicus kizuki (Temminck, 1836)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Dendrocopos kizuki Picoides kizuki | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Дя́тел бурощокий[3] (Yungipicus kizuki) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Східній Азії. Виділяють низку підвидів.
Довжина птаха становить 13—15 см, вага 19 г. Верхня частина тіла темно-коричнева, поцяткована білими смужками. Махові і покривні пера крил темно-бурі, поцятковані білими смужками. Горло біле, груди коричневі, живіт світлий, нижня частина тіла поцяткована коричневими плямками. Тім'я сіро-коричневе, над очима білі «брови», які продовжуються до шиї. Скроні коричневі, під дзьобом білі «брови». Хвіст чорнуватий, поцяткований білими смужками. Очі каштанові, дзьоб чорнуватий, лапи сірі. У самців на тімені є невелика червона пляма. Дзьоб, крила і хвіст у самиці довші, ніж у самця. Представники південних підвидів мають менші розміри і тьмяніше забарвлення, ніж представники північних підвидів[4][5].
Виділяють десять підвидів:[6]
- Y. k. permutatus (Meise, 1934) — північно-східний Китай, Далекий Схід Росії, Північна Корея;
- Y. k. seebohmi Hargitt, 1884 — Сахалін, південні Курильські острови, Хоккайдо;
- Y. k. nippon Kuroda, Nagamichi, 1922 — східний Китай, Південна Корея, Хонсю;
- Y. k. shikokuensis Kuroda, Nagamichi, 1922 — південний захід Хонсю і Сікоку;
- Y. k. kizuki (Temminck, 1836) — Кюсю;
- Y. k. matsudairai Kuroda, Nagamichi, 1921 — острови Якусіма та Ідзу;
- Y. k. kotataki Kuroda, Nagamichi, 1922 — острови Цусіма та Окі;
- Y. k. amamii Kuroda, Nagamichi, 1922 — острів Амамі Осіма;
- Y. k. nigrescens Seebohm, 1887 — острів Окінава;
- Y. k. orii Kuroda, Nagamichi, 1923 — острів Іріомоте.
Бурощокі дятли поширені в Китаї, Японії, Росії, Північній та Південній Кореї. Вони живуть в широколистяних і хвойних лісах, парках і садах. Зустрічаються на висоті до 2100 м над рівнем моря.
Бурощокі дятли живуть парами, іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться безхребетними, яких шукають на деревах, а також ягодами. Гніздування починається у березні на півдні Японії та в кінці травня на півночі. Яйця білі, розміром 19×15 мм[7]. У кладці 5—7 яєць, інкубаційний період триває 12—14 днів. Пташенята покидають гніздо на 3 тиждень.
- ↑ BirdLife International (2016). Yungipicus kizuki. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Temminck, C.J. (1820–39). Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux. Strasbourg: Legras Imbert et Co. pl. 585. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Winkler, Hans; Christie, David A.; Nurney, David (2010). Woodpeckers. Bloomsbury. с. 257—258. ISBN 9781408135037. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Gorman, Gerard (2014). Woodpeckers of the World: The Complete Guide. A&C Black. с. 229—230. ISBN 9781408147177. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 18 жовтня 2021.
- ↑ Ishida, Ken (2014). Japanese Pygmy Woodpecker Kogera (Jpn) Dendrocopos kizuki (PDF). Bird Research. 2 (5): 4—5. Архів оригіналу (PDF) за 12 квітня 2016. Процитовано 25 липня 2017.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |