Перейти до вмісту

Дідьє Рауль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дідьє Рауль
фр. Didier Raoult
Ім'я при народженніфр. Didier Alain Pierre Raoult
Народився13 березня 1952(1952-03-13)[1][2][3] (72 роки)
Дакар, Сенегал Сенегал
КраїнаФранція Франція
Діяльністьмікробіолог, лікар-інфекціоніст, Professeur des universités – Praticien hospitalier
Alma materУніверситет Монпельє (1985)[4]
Університет Монпельє (1983)[5]
Університет Монпельє (1982)[6]
Середземноморський університет Екс-Марсель II (1982)[7][8]
Середземноморський університет Екс-Марсель II (1981)[9][10][…]
Галузьклінічна патологіяd[12]
ЗакладУніверситет Екс-Марсельd
Méditerranée Infection Foundationd[13]
Посадаprésident d'universitéd, виконавчий директор[d] і директор
Аспіранти, докторантиAndreas Steind[14]
Michel Drancourtd[15]
Philippe Brouquid[16][17]
Max Maurind[18]
Bernard La Scolad[19]
Pierre-Édouard Fournierd[20]
Florence Fenollard[21]
Gilbert Greubd[22]
Hervé Tissot-Dupontd[23]
Jean-Marc Rolaind[24]
Philippe Parolad[25]
Franck Thunyd[26]
Jean-Christophe Lagierd[27]
Matthieu Milliond[28]
Piseth Sengd[29]
Emilie Javelled[30]
ЧленствоFrench Covid-19 scientific councild (16 березня 2020)
БатькоAndré Raoultd
МатиFrancine Le Gendred
У шлюбі зNatacha Raoult-Caïnd
ДітиMagali Carcopino-Tusolid[31]
Sacha Raoultd[31]
Lola Cohend
Нагороди
CMNS: Дідьє Рауль у Вікісховищі

Дідьє Рауль (фр. Didier Raoult; 13 березня 1952, Дакар, Сенегал) — французький лікар-інфекціоніст та мікробіолог. Він і його команда виявили понад шістдесят нових видів вірусів, зокрема Мімівірус (Mimivirus). Він є одним з 99 найцитованіших мікробіологів у світі і одним з 73 найвисокооплачуваніших французьких вчених. Є основним світовим спеціалістом з Ку-гарячки і хвороби Віппла. Він також входить в список 400 найцитованіших біомедичних авторів у світі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дідьє Рауль народився 13 березня 1952 у Дакарі, Сенегал. Батько був військовим лікарем, матір медсестрою. У 1961 році з батьками переїхав у Марсель. У 1970 році він вступив на службу на кораблі. Одружений з 1982 року з Наташою Кейн, по професії психіатр. У них двоє дітей. Навчався у медичній школі. Закінчив ординатуру та отримав ступінь доктора. Деякий час працював лікарем на Таїті. У цей час він став спеціалізуватися в галузі інфекційних захворювань. Потім він працював у США. Винайшов спосіб культивування рикетсій для досліджень. У 1983 році заснував інфекційну лабораторію у лікарні Hôpital de la Timone у Марселі. У його лабораторії працює понад 200 осіб, в тому числі 86 науковців і лікарів, які публікують в середньому 325 статей у рік і подали понад 50 патентів.

Добився гранту на будівництво приміщення Institut Hospitalo Universitaire Méditerranée Infection у Марселі (73 млн євро). Інститут відкрився на початку 2017 року. Займається вивченням інфекційних захворювань, здійснює діагностику, дослідницьку та викладацьку діяльність.

Основні відкриття

[ред. | ред. код]

Команда професора Рауля був першою, яка виявили віруси велетенських розмірів. У 2003 році Рауль був співавтором відкриття мімівіруса. До групи велетенських вірусів також належать Marseillevirus та Faustoviruses, які відкриті Раулем.

З 1990-х років Рауль і його команда відкрили і описали близько 96 нових патогенних бактерій і вивчили їх наслідки для людини. Дві бактерії були названі на його честь: Raoultella planticola і Rickettsia raoultii.

Вклав значний внесок у вивченні рикетсій. Навчився культивувати рикетсії. Визначив, що вони передаються вошами, блохами і кліщами, а деякі види комарами. Його команда була першою, що визначила роль бактерії Bartonella в розвитку ендокардиту. Розробив дієві способи діагностики та лікування Ку-гарячки. У його лабораторії вперше у світі виділили та культивували бактерію Tropheryma whipplei, що є збудником хвороби Віппла. Провів дослідження, які дозволили створити нові ефективніші методи лікування хвороби Віппла.

Його лабораторія працює у галузі палеомікробіології. Його команда розробила оригінальну методику екстракції ДНК з пульпи зуба людей, що давно померли, за якою вони визначили, що причиною епідемії чуми у Марселі у XVIII столітті, була бактерія Yersinia pestis, що стала причиною пандемії Чорна смерть у XIV столітті. Команда Дідьє Рауля також показала, що перша чумна пандемія чума Юстиніана також була спричинена Yersinia pestis. Ці методи також дозволили відкрити причини загибелі солдат армії Наполеона під час відступу з Росії, після дослідження масових поховань, виявлених у Вільнюсі.

З 1999 року його лабораторія секвенувала геном 24 бактерій.

У березні 2020 року під його керівництвом було проведено попереднє нерандомізоване дослідження по застосуванню в лікуванні хворих на коронавірусну хворобу 2019 гідроксихлорохіну разом з азитроміцином[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  2. ↑ GeneaStar
  3. ↑ Roglo — 1997. — 10000000 екз.
  4. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  5. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  6. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  7. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  8. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  9. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  10. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  11. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  12. ↑ https://www.conseil-national.medecin.fr/annuaire/resultats
  13. ↑ Montenegro A. ORCID Public Data File 2023 — 2023. — doi:10.23640/07243.24204912.V1
  14. ↑ https://www.theses.fr/1993AIX22057
  15. ↑ https://www.theses.fr/1991AIX22057
  16. ↑ https://www.theses.fr/1990AIX20831
  17. ↑ https://www.theses.fr/1992AIX22098
  18. ↑ https://www.theses.fr/1994PA077067
  19. ↑ https://www.theses.fr/1999AIX20659
  20. ↑ https://www.theses.fr/1999AIX20657
  21. ↑ https://www.theses.fr/2003AIX20659
  22. ↑ https://www.theses.fr/2003AIX20697
  23. ↑ https://www.theses.fr/2003AIX20661
  24. ↑ https://www.theses.fr/2002AIX20670
  25. ↑ https://www.theses.fr/2001AIX20658
  26. ↑ https://www.theses.fr/2011AIX20707
  27. ↑ https://www.theses.fr/2013AIXM5023
  28. ↑ https://www.theses.fr/2013AIXM5024
  29. ↑ https://www.theses.fr/2013AIXM5033
  30. ↑ https://www.theses.fr/2021AIXM0259
  31. ↑ а б https://www.lemonde.fr/m-le-mag/article/2022/01/12/la-tumultueuse-fin-de-regne-de-didier-raoult-desavoue-par-sa-fille-medecin-et-inquiete-par-la-justice_6109136_4500055.html
  32. ↑ Philippe Gautreta, Jean-Christophe Lagiera, Philippe Parolaa, Van Thuan Hoanga, Line Meddeba, Morgane Mailhea, Barbara Doudiera, Johan Courjone, Valérie Giordanengoh, Vera Esteves Vieiraa, Hervé Tissot Duponta, Stéphane Honoréi, Philippe Colsona, Eric Chabrièrea, Bernard La Scolaa, Jean-Marc Rolaina, Philippe Brouquia, Didier Raoulta. Hydroxychloroquine and azithromycin as a treatment of COVID-19: results of an openlabel non-randomized clinical trial IHU-Méditerranée Infection, Marseille, France and other [1] [Архівовано 18 березня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Soutenances de thèse | Faculté de Médecine. medecine.univ-amu.fr. Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 25 квітня 2017.
  • Liste de résultats. bases-brevets.inpi.fr (фр.). Архів оригіналу за 3 квітня 2020. Процитовано 25 квітня 2017.
  • Incubation de start-ups - IHU Méditerranée Infection. www.mediterranee-infection.com (фр.). Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 25 квітня 2017.
  • Didier Raoult, a voluntary researcher. Les Échos. 29 жовтня 2008. с. 13.


П'єр-Симон Лаплас Це незавершена стаття про французького науковця чи науковицю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дідьє_Рауль&oldid=34880613