Едерсон Онорато Кампос
Едерсон | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Едерсон Онорато Кампос | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 13 січня 1986 (38 років) | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Парапуанd, Сан-Паулу, Бразилія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 180 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Бразилія | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Номер | 10 | |||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||
Едерсон Онорато Кампос (порт. Ederson Honorato Campos, нар. 13 січня 1986, Парапуан) — бразильський футболіст, що грав на позиції півзахисника.
Виступав, зокрема, за «Ліон» та «Лаціо», а також національну збірну Бразилії.
Вихованець невеликого клубу «РС Футбол», з яким виступав у Лізі Гаушу, чемпіонаті штату Ріу-Гранді-ду-Сул. Згодом на правах оренди грав за вищолігові місцеві клуби «Інтернасьйонал» та «Жувентуде», але основним гравцем не був.
У січні 2005 року Едерсон приєднався до французького клубу «Ніцца»[1]. Його дебют відбувся 5 лютого 2005 року у матчі проти «Меца», в якому бразилець зіграв 72 хвилини. Свій перший гол за «Ніццу» він забив у третій грі, вразивши потужним ударом з 45 метрів кут воріт «Монако», завдяки чому «Ніцца» виграла 2:1 у свого принципового суперника. Наступного сезону Фредерік Антонетті, новий тренер команди, став частіше випускати бразильця і він став стабільно виходити на поле, отримавши свій улюблений 10-й номер. Третій сезон 2006/07 зробив Едерсона лілером команди, оскільки він провів 30 матчів і забив 6 голів, включаючи переможний пенальті на 90-й хвилині проти «Марселя» і дубль проти «Бордо», хоча «Ніцца» фінішувала на 16 місці, ледь врятувавшись від вильоту. Останній четвертий сезон Едерсона в «Ніцці» став його найкращим — він провів 36 матчів, у яких забив 7 голів у Лізі 1.
Своєю грою Едерсон привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Ліон», які шукали заміну Жуніньйо Пернамбукано, який покидав клуб наприкінці сезону 2007/08 років. Саме Едерсон мав стати його заміною, за якого «Ліон» заплатив 14,9 мільйона євро в січні того ж року, але при цьому сам перехід мав відбутись лише влітку. Через п'ять місяців Едерсон був представлений в новому клубі разом з воротарем Уго Льорісом, отримавши 7 номер. Він дебютував за нову команду вже у першому турі нового сезону в переможному матчі проти «Тулузи» (3:0), вийшовши на заміну на 74-й хвилині, а забив свій перший гол за «Ліон», реалізувавши пенальті проти «Гавра» 20 вересня 2008 року, забивши єдиний гол у матчі. Того ж сезону він з'явився у всіх восьми матчах Ліги чемпіонів з «Ліоном» і відразу став одним із основних гравців «Ліона», незважаючи на те, що більшість матчів грав на незнайомій позиції вінгера, тоді як у «Ніцці» він діяв переважно як атакувальний півзахисник. Поступово він зміг витіснити таких гравців, як Кім Чельстрем і Сесар Дельгадо, а також вигравши конкуренцію у інших молодих гравців, таких як Міралем П'янич або Антоні Муньє. Після того як 2009 року команду покинув Карім Бензема, бразилець і у цьому клубі повернув собі свій улюблений 10 номер, залишаючись надалі основним гравцем півзахисту.
В серпні 2010 року під час свого першого матчу за збірну Едерсон отримав серйозну травму, після якої переніс операцію та пропустив більшу частину сезону 2010/11. Він поступово відновив свій рівень протягом наступного сезону та отримував ігровий час у команді від нового тренера Ремі Гарда. Зокрема 7 грудня 2011 року він брав участь у історичній перемозі «Ліона» у Лізі чемпіонів на полі загребського «Динамо». Завдяки рахунку 7:1 «Ліон» несподівано повернув друге місце у своїй групі завдяки кращій різниці м'ячів і вийшов до 1/8 фіналу дев'ятий рік поспіль[2]. Наприкінці сезону він виграв з командою Кубок Франції, хоча у фінальній грі участі не брав. В результаті бразилець так і не зміг повернутись на свій колишній рівень і по завершенні сезону покинув клуб після закінчення контракту з «Ліоном».
У липні 2012 року Едерсон на правах вільного трансферу перейшов в італійське «Лаціо»[3]. Щоб не вважатись легіонером і не займати квоти, Едерсон отримав італійське громадянство після одруження з громадянкою Італії[4]. Він дебютував у Серії А 16 вересня 2012 року, замінивши Антоніо Кандреву у другому таймі матчу проти «К'єво» (3:1)[5], а дебютний гол забив 30 вересня того ж року у грі проти «Сієни», відзначившись ударом головою після розіграшу кутового, таким чином допомігши столичній команді перемогти 2:1[6]. 4 жовтня Едерсон забивши свій перший в кар'єрі гол у єврокубках в переможному матчі Ліги Європи проти словенського «Марібора», який став єдиним і переможним у тій грі. За підсумками дебютного сезону у складі «орлів» він виграв Кубок Італії, але у тому турнірі жодної гри не зіграв. Натомість 18 серпня 2013 року він зіграв у матчі за Суперкубок Італії проти «Ювентуса», вийшовши на заміну на 56 хвилині замість Крістіанп Ледесми, але його команда програла з рахунком 0:4[7]. У другому сезоні продовжував регулярно виходити, поки у січні 2014 року не зазнав ще однієї серйозної травми, через яку не грав майже рік.
В результаті 21 липня 2015 року контракт Едерсона з «Лаціо» було достроково розірвано за згодою сторін[8], а наступного дня він підписав угоду з «Фламенго», таким чином повернувшись на батьківщину[9]. Він дебютував у червоно-чорній футболці 12 серпня 2015 року на «Маракані» у матчі проти «Атлетіку Паранаенсі» (3:2), відігравши 65 хвилин[10], а у своїй другій грі за клуб у матчі проти «Палмейраса» він забив 2 голи, відкривши свій лік голів у новій команді. Втім і у цій команді футболіста переслідували травми: так спочатку 27 вересня 2015 року у матчі проти «Васко да Гами» (1:2) Едерсон отримав травму правого коліна, через яку не грав аж до березня 2016 року, а незабаром після відновлення, вже 3 липня 2016 року у грі проти «Корінтіанса» Едерсон отримав травму лівого коліна, через яку вибув на 10 місяців, оскільки бразильцю знову довелось робити операцію[11]. Навіть маючи невеликі шанси зіграти до кінця Ліги Каріока, Едерсон був включений до заявки команди на турнір[12]. В результаті він здобув перший титул у футболці клубу, навіть не виходячи на поле.
10 травня Едерсон нарешті знову повернувся на поле в грі проти «Атлетіку Гоянієнсі» у Кубку Бразилії[13], але і цього разу надовго залишитись в основі не зумів, оскільки вже 25 липня він оголосив, що у нього пухлина яєчка і йому знов доведеться припинити виступи, щоб лікуватися від хвороби[14]. Перемігши хворобу[15], він завершив кар'єру в січні 2020 року у віці 33 років, так і не повернувшись більше на поле[16].
2003 року Едерсон зіграв у всіх 6 матчах переможної кампанії юнацької збірної Бразилії до 17 років на юнацькому чемпіонаті світу у Фінляндії та забив 2 голи.
2009 року Едерсон отримав право виступати за збірну Франції, оскільки прожив у країні достатньо років для отримання футбольного громадянства, втім футболіст заявив, що волів би грати виключно за бразильську збірну, оскільки це його мрія[17]. В результаті 2010 року він вперше в своїй кар'єрі у віці 24 років приєднався до національної збірної Бразилії. Новий тренер збірної Мано Менезес викликав його на товариський матч проти Сполучених Штатів, куди поїхала команда у дуже зміненому складі після провалу Бразилії на чемпіонаті світу 2010 року. 10 серпня 2010 року у цьому матчі Едерсон вийшов на поле на 72 хвилині замість Неймара, але лише через три хвилини після виходу він отримав важку травму і був замінений на Карлоса Едуардо[18].
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
2003-січ. 2004 | «РС Футбол» | C | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | ЛГ | 46 | 23 | 46 | 23 |
січ.-черв. 2004 | «Інтернасьйонал» | A | 3 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 3 | 0 |
2004-січ. 2005 | «Жувентуде» | A | 5 | 1 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 5 | 1 |
січ.-черв. 2005 | «Ніцца» | Л1 | 5 | 1 | КФ+КЛ | 0+0 | 0+0 | - | - | - | - | - | - | 5 | 1 |
2005–06 | Л1 | 20 | 2 | КФ+КЛ | 0+5 | 0+1 | - | - | - | - | - | - | 25 | 3 | |
2006–07 | Л1 | 30 | 6 | КФ+КЛ | 0+0 | 0+0 | - | - | - | - | - | - | 30 | 6 | |
2007–08 | Л1 | 36 | 7 | КФ+КЛ | 2+2 | 0+1 | - | - | - | - | - | - | 40 | 8 | |
Усього за «Ніццу» | 91 | 16 | 9 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 100 | 18 | |||||
2008–09 | «Ліон» | Л1 | 35 | 5 | КФ+КЛ | 1+1 | 0+0 | ЛЧ | 8 | 0 | - | - | - | 45 | 5 |
2009–10 | Л1 | 24 | 2 | КФ+КЛ | 2+1 | 0+0 | ЛЧ | 10 | 0 | - | - | - | 37 | 2 | |
2010–11 | Л1 | 8 | 2 | КФ+КЛ | 0+0 | 0+0 | ЛЧ | 0 | 0 | - | - | - | 8 | 2 | |
2011–12 | Л1 | 15 | 2 | КФ+КЛ | 1+3 | 0+0 | ЛЧ | 6 | 0 | - | - | - | 25 | 2 | |
Усього за «Ліон» | 82 | 11 | 9 | 0 | 24 | 0 | 0 | 0 | 115 | 11 | |||||
2012–13 | «Лаціо» | A | 15 | 1 | КІ | 0 | 0 | ЛЄ | 8 | 2 | - | - | - | 23 | 3 |
2013–14 | A | 15 | 1 | КІ | 1 | 0 | ЛЄ | 5 | 0 | СІ | 1 | 0 | 22 | 1 | |
2014–15 | A | 4 | 1 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 5 | 1 | |
Усього за «Лаціо» | 34 | 3 | 2 | 0 | 13 | 2 | 1 | 0 | 50 | 5 | |||||
2015 | «Фламенго» | A | 8 | 3 | КБ | 2 | 0 | - | - | - | ЛК | 0 | 0 | 10 | 3 |
2016 | A | 8 | 1 | КБ | 4 | 0 | ПАК | 0 | 0 | ЛК | 9 | 0 | 21 | 1 | |
2017 | A | 5 | 0 | КБ | 2 | 0 | КЛ+ПАК | 0+0 | 0 | ЛК | 0 | 0 | 7 | 0 | |
Усього за «Фламенго» | 21 | 4 | 8 | 0 | 0 | 0 | 9 | 0 | 38 | 4 | |||||
Усього за кар'єру | 236 | 35 | 28 | 2 | 38 | 2 | 54 | 23 | 356 | 62 |
Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
10-8-2010 | Іст-Ратерфорд | США | 0 – 2 | Бразилія | товариський матч | - | 72' 75' |
Усього | Матчів | 1 | Голів | 0 |
- Переможець Ліги Гаушу (1):
- Володар Кубка Франції (1):
- «Ліон»: 2011/12
- Володар Кубка Італії (1):
- «Лаціо»: 2012/13
- Переможець Ліги Каріока (1):
- ↑ Ederson, reforço do Fla, teve pouco espaço no Lazio e carrega histórico de lesões. O Globo (pt-BR) . 21 липня 2015. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ The official website for European football. UEFA.com (англ.). Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Lazio confirm Ederson capture - Football Italia. football-italia.net. 2 липня 2012. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Bouchafra-Hennequin, Ismaël. Brésil : Passeport italien pour Ederson. Le blog d'Ismaël Bouchafra-Hennequin (фр.). Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Chievo-Lazio 1-3: Hernanes Profeta, solito Klose, Petkovic vola - Il Messaggero. ilmessaggero.it. 1 жовтня 2012. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Lazio, Ederson: esordio con gol “Chiamatemi aquila” - Il Messaggero. ilmessaggero.it. 24 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Juventus vs. Lazio - 18 agosto 2013 - Soccerway. it.soccerway.com. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Janeiro, Por Ivan Raupp e Raphael ZarkoRio de (21 липня 2015). Ederson: Lazio anuncia a saída do meia, que fica mais perto do Flamengo. globoesporte.com (pt-br) . Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Janeiro, Por Felippe Costa e Raphael ZarkoRio de (21 липня 2015). Chegou o 10: Flamengo confirma a contratação do meio-campo Ederson. globoesporte.com (pt-br) . Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Janeiro, Por GloboEsporte comRio de (13 серпня 2015). Pacotão do Fla: Emerson ensaboado, Ederson empolga e apoio a Cristóvão. globoesporte.com (pt-br) . Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Perto da volta ao Fla, Ederson emociona a esposa: "Foi a lesão mais dolorosa". ge (pt-br) . 10 травня 2017. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Kestelman, Por Amanda; Janeiro, Fred Gomes e Raphael ZarkoRio de (9 лютого 2017). Fla inscreve Ederson e surpreende ao incluir Conca na lista final do Carioca. globoesporte.com (pt-br) . Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Ederson volta e dá opção a Zé pelos lados e centralizado, mas pede tempo. ge (pt-br) . 11 травня 2017. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Ederson, do Flamengo, anuncia que está com tumor no testículo. www.uol.com.br (pt-br) . Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Marzio, Gianluca Di. Ederson come Acerbi e Abidal: l’ex Lazio torna in campo dopo aver sconfitto il tumore. Gianluca Di Marzio (італ.). Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Dores no joelho abreviam carreira de Ederson, ex-Flamengo: "Decidi parar de jogar". ge (pt-br) . 1 січня 2020. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ Ederson veut la Seleçao - Foot - Bleus - L'EQUIPE.FR. lequipe.fr. 18 травня 2009. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 10 серпня 2024.
- ↑ United States vs. Brazil - 11 August 2010 - Soccerway. int.soccerway.com. Процитовано 10 серпня 2024.
- Едерсон Онорато Кампос на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Едерсон Онорато Кампос на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Едерсон Онорато Кампос на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Едерсон Онорато Кампос на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Едерсон Онорато Кампос на sambafoot.com (англ.)
- Народились 13 січня
- Народились 1986
- Уродженці штату Сан-Паулу
- Бразильські футболісти
- Гравці збірної Бразилії з футболу
- Футболісти «Інтернасіонала»
- Футболісти «Жувентуде»
- Футболісти «Ніцци»
- Футболісти «Олімпіка» (Ліон)
- Футболісти «Лаціо»
- Футболісти «Фламенго»
- Бразильські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери у Франції
- Футбольні легіонери в Італії