Едмунд Буланда

Едмунд Буланда
Народився	28 жовтня 1882(1882-10-28) Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	3 квітня 1951(1951-04-03) (68 років) Вроцлав, Польська Народна Республіка
Поховання	Цвинтар святого Лаврентія, Вроцлавd
Країна	Республіка Польща
Діяльність	археолог
Alma mater	старша школа імені Бартоломея Новодворськогоd Ягеллонський університет
Галузь	археологія
Заклад	Вроцлавський університет
Посада	ректор Львівського університету і ректор
Науковий ступінь	професор
Вчителі	Piotr Ignacy Bieńkowskid
Аспіранти, докторанти	Казімєж Міхаловський
Членство	Польське наукове товариство у Львові Wrocław Scientific Societyd
Нагороди
Едмунд Буланда у Вікісховищі

Едмунд Ян Буланда (пол. Edmund Jan Bulanda; 28 жовтня 1882, Краків — 3 квітня 1951, Вроцлав) — польський археолог, ректор Львівського університету імені Яна Казимира, професор Вроцлавського університету.

Біографія

У 1902 році закінчив молодшу школу Анни у Кракові, потім у 1903—1907 роках навчався на філософському факультеті Ягеллонського університету, де у 1908 році здобув докторський ступінь. У 1907—1913 роках подорожував до Відня, Берліна, Мюнхена, Флоренції, Риму, Сицилії, Греції та Малої Азії, працюючи в місцевих музеях та брав участь у розкопках. У Ягеллонівському університеті в 1913 році був побудований в класичній археології. Під час Першої світової війни в 1915—1916 роках служив в австро-угорській армії. З 1 грудня 1916 по 1920 роки був доцентом Львівського університету, потім — професором. Брав участь в обороні Львова під час польсько-української війни як член громадянської гвардії. Був обраний деканом гуманітарного факультету (двічі), а в 1933 р. Ректором польського університету Яна Казимира у Львові (він не обіймав посади в той час через протидію міністра народного просвітництва та релігійних конфесій Януша Єнджеєвича). Був обраний ректором Ягеллонського університету 21 січня 1938 року, виконуючи цю функцію з 25 лютого 1938 року. По 31 серпня 1939 року став членом-засновником «Львівського товариства побудови візуальної панорами колишнього Львова», створеного в 1938 році.

Після початку Другої світової війни, агресії СРСР проти Польщі та приходу радянської окупації читав лекції з християнської археології на таємному теологічному факультеті Ягеллонського університету. Був задіяний у таємному навчанні. Після нападу Німеччини на СРСР та приходу німецької окупації) його уповноважив директор департаменту освіти та культури делегації уряду в країні Чеслав Вицех координувати діяльність підпільників, спрямовану на вищу освіту. З липня 1941 року проводив роботу, спрямовану на активізацію таємної діяльності Ягеллонського університету, а з 5 серпня 1941 року по січень 1942 року був делегатом обласного уряду у Львові та діяв під псевдонімом «Краків'як». Став ректором таємного УЖК (30 червня 1941 року — 23 липня 1944), читав лекції з археології на гуманітарному факультеті, засідав у комітеті докторських дисертацій. Після приходу Східного фронту і створення в липні 1944 року Університету Іван Франко був працевлаштований на кафедрі класичної філології.

У 1945 році, вимушений покинути Львів, він оселився у Вроцлаві. З 1 травня 1946 року працював на гуманітарному факультеті Вроцлавського університету на посаді дійсного професора. Був завідувачем кафедри класичної археології. Піддався репресивним діям влади Польської Народної Республіки, Центральним комітетом ПЗПР (19149/1950) він був названий «професором реакції». Займався давньогрецькою скульптурою, античною зброєю та історією етрусків. Опублікував понад 50 наукових праць багатьма мовами. Був президентом Польського археологічного товариства, членом Наукового товариства у Львові, Асоціації львівських нумізматів, Вроцлавського наукового товариства та Німецького археологічного інституту.

Похований на кладовищі св. Вавжинець у Вроцлаві.