Едуардо Асеведо Діас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едуардо Асеведо Діас
Ім'я при народженніісп. Eduardo Acevedo Díaz
Народився20 квітня 1853(1853-04-20)[1][2][3] або 1851[4]
Монтевідео, Уругвай[5]
Помер18 червня 1921(1921-06-18)[1][2][3] або 18 липня 1921(1921-07-18)[4]
Буенос-Айрес, Аргентина[1]
Країна Уругвай[5][4]
Діяльністьписьменник, дипломат, журналіст, політик, прозаїк-романіст, новеліст
Знання мовіспанська[3][5]
Напрямокромантизм
Жанресей
Посадачлен Сенату Уругваюd
ПартіяНаціональна партія
ДітиEduardo Acevedo Díazd
Автограф

Едуа́рдо Асеве́до Ді́ас (ісп. Eduardo Acevedo Díaz; *20 квітня 1851(18510420), Монтевідео, Уругвай — 18 червня 1921 або 1924, Буенос-Айрес, Аргентина) — уругвайський письменник-реаліст, журналіст і політик. Вважається засновником уругвайського історичного роману.

Життєпис

[ред. | ред. код]

З 1866 по 1868 навчався на бакалавра у Великому Республіканському університеті, в 1869 вступив на юридичний факультет, 19 лютого того ж року опублікував свою першу статтю, що отримала чималу популярність, присвячену його дідові, відомому генералу, який помер за шість днів до публікації.

Наприкінці 1870 залишив університет і приєднався до революційного руху Тімотео Апарісіо, який виступав проти партії «Колорадо», що захопила владу, і президента Лоренсо Батльє.

Свої перші оповідання написав в 1872 під час революції Лансаса; ці твори носили явний антикатолицький характер.

Після поразки революції в липні 1872 розпочав кампанію з мілітаризації Національної партії.

У 1873 — 1875 роках активно виступав у своїх газетних статтях проти уряду, в 1875 заснував журнал La Revista Uruguaya. Все це призвело до переслідувань з боку уряду, що змусило Діаса емігрувати до Аргентини, де він продовжив журналістську діяльність, жив у Ла-Платі і Долоресі.

Згодом зумів повернутися до Уругваю, але відразу ж почав критикувати режим президента Лоренцо Латорре і був змушений на деякий час знову тікати до Буенос-Айреса.

Повернувшись до Монтевідео, заснував видання El Nacional.

Пізніше став сенатором від Національної партії і взяв участь у другому повстанні націоналістів під керівництвом Апарісіо Саравіа в 1897 році.

У 1898 році став членом державної ради, але незабаром розійшовся в політичних поглядах з Саравіа і вирішив підтримати Хосе Батльє, в результаті дистанціювавшись від Національної партії. Батльє призначив його на дипломатичну службу, і від 1904 до 1914 року Діас служив в різних країнах Європи і Америки.

До Уругваю він більше не повернувся і помер в Буенос-Айресі в 1921 році, заповівши не ховати його на батьківщині.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Обкладинка роману Brenda (1886)
Романи
  • Brenda (1886)
  • Ismael (1888)
  • Nativa (1890)
  • La boca del gato (1890)
  • La novela histórica (1890)
  • Etnología indígena (1891)
  • Grito de gloria (1893)
  • Soledad (1894)
  • Minés (1907)
  • Lanza y sable (1914)
Оповідання
  • Un sepulcro en los bosques
  • El combate de la tapera (1892)
  • El primer suplicio (1901)
  • Desde el tronco de un ombú (1902)
Есеї
  • Carta política
  • La civilización americana. Ensayos históricos
  • La última palabra del proscrito
  • Épocas militares en el Río de la Plata (1911)
  • El libro del pequeño ciudadano (1907)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119172704 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б в г Authority file of the National Library of Uruguay
  5. ↑ а б в Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 10. — ISBN 978-2-221-06888-5

Література

[ред. | ред. код]
  • Héctor Galmés: Correspondencia familiar e íntima de Eduardo Acevedo Díaz (1880-1898), Biblioteca Nacional, 1979.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Едуардо_Асеведо_Діас&oldid=37955525