Еміль Ґаборіо
Еміль Ґаборіо | ||||
---|---|---|---|---|
Émile Gaboriau | ||||
Народився | 9 листопада 1832 Сожон Приморська Шаранта | |||
Помер | 1 листопада 1873 (40 років) Париж | |||
Поховання | Жонзак | |||
Громадянство | Франція | |||
Національність | француз | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | французька | |||
Роки активності | 1860-1881 | |||
Жанр | детектив | |||
Magnum opus | Monsieur Lecoqd | |||
| ||||
Еміль Ґаборіо у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Еміль Ґаборіо (фр. Émile Gaboriau; 9 листопада 1832, Сожон, Приморська Шаранта — 1 листопада 1873, Париж) — французький письменник та журналіст, один із засновників детективного жанру.
Еміль Ґаборіо народився 9 листопада 1832 року в місті Сожон. Батько письменника був звичайним держслужбовцем. Після навчання в середній школі у Сомюрі, юний Ґаборіо вступив на військову службу. Еміль Габоріо служив спочатку волонтером в кавалерійському полку, потім, мабуть, під впливом батька зайнявся юриспруденцією та отримав місце в експортній конторі.
Після переїзду в Париж у 1856 році Ґаборіо працював журналістом. У 1860 опублікував свою першу книгу «Знамениті балерини» («Les cotillons célèbres»), в 1863 вийшли «Обожнювані акторки» («Les comédiennes adorées»). Книга не мала успіху у читачів, але Ґаборіо не сумував і перейшов до іншого жанру.
У цей час Ґаборіо працює секретарем у Поля Феваля, відомого автора кримінальних оповідань. Він, а ще пригодницькі книги Едгара По і Олександра Дюма справили на Еміля враження, і письменник вибирає стезю автора детективних романыв.
У 1866 році вийшла перша книга Ґаборіо в цьому жанрі — «Справа Леруж» (L'Affaire Lerouge), опублікована у «Paÿs», мала величезний успіх та викликала жвавий відгук у суспільстві. Прототипом головного героя роману поліцейського Лекока була реальна людина — Франсуа Відок, що промишляв крадіжками, але згодом перейшов на бік закону. Після себе Відок залишив мемуари, якими і зацікавився Ґаборіо.
Потім були — «Злочин в Орсівале», «Справа під № 113», «Золота шайка», які принесли автору популярність. Ґаборіо також чимало зробив для популяризації детективної комедії. Такі майстри детективів, як Стівенсон та Конан Дойл, у своїй творчості наслідували Ґаборіо. Учні переросли свого вчителя, і незабаром герой Конан Дойля Шерлок Холмс відтіснив Лекока на другий план.
Ґаборіо був надзвичайно популярний у XIX столітті, ого твори починаючи з 1914 року неодноразово екранізувалися. Проте після появи в літературі Артура Конан Дойля, Ґаборіо відійшов на другий план.
Через напружене інтелектуальне життя і тривалу хворобу здоров'я Ґаборіо було підірвано. Помер Еміль Ґаборіо від інфаркту 28 вересня 1873 року в Парижі у віці 40 років.
- «Знамениті балерини» / Les cotillons célèbres (1860)
- «Обожнювані акторки» / Les comédiennes adorées (1863)
- «Справа Леруж» / L'Affaire Lerouge (1866)
- «Злочин в Орсівале» / Le Crime d'Orcival (1867)
- «Справа під № 113» / Le Dossier No. 113 (1867)
- «Раби Парижа» / Les Esclaves de Paris (1868, у 2х т.)
- «Пан Лекок» / Monsieur Lecoq (1869, у 2х т.)
- «Пекельне життя» / La Vie infernale (1870, у 2х т.)
- «Золота шайка» / La Clique doree (1871)
- «Шкереберть» / La Degringolade (1872)
- «Петля на шиї» / La Corde au cou (1873)
- «Чужі гроші» / L'Argent des Autres (1874)
- «Батіньйольский старець» / Le Petit Vieux des Batignolles (1876)
- Еміль Ґаборіо на сайті IMDb (англ.)
- Твори Еміля Ґаборіо [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] на www.gutenberg.org(англ.)
- Роботи Еміля Ґаборіо: чотири завершені новели на archive.org(англ.)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.