Ернст Яндль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ернст Яндль
Ernst Jandl
Ернст Яндль. Світлина 1998 року.
Народився1 серпня 1925(1925-08-01)
Відень
Помер9 червня 2000(2000-06-09) (74 роки)
Відень
ПохованняВіденський центральний цвинтар
ГромадянствоАвстрія Австрія
Діяльністьпоет
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], лірика[1], графіка[1] і переклад[1]
Alma materВіденський університет
Мова творівнімецька
Напрямокконкретна поезія, поетичні експерименти
Жанрпоезія
Magnum opuslichtungd і bibliothekd
ЧленствоБерлінська академія мистецтв, Німецька академія мови і поезії і Баварська академія витончених мистецтв
ПартіяСоціал-демократична партія Австрії
Брати, сестриHermann Jandld
Автограф
УчасникДруга світова війна
Нагороди
Великий золотий почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»‎ Австрійський почесний знак «За науку й мистецтво»

премія Антона Вільдґанса (1982)

Grand Austrian State Prize for Literatured (1984)

Премія Георга Бюхнера (1984)

Велика Золота Нагорода Штиріїd (1995)

Премія «манускріпте» землі Штирія (1982)

Премія Генріха Кляйста (1993)

Kassel Literary Prized (1987)

Mülheimer Dramatikerpreisd (1980)

Kiddo Leespluimd (1999)

Österreichischer Kunstpreis für Literaturd (1978)

Hörspielpreis der Kriegsblindend (1969)

Georg-Trakl-Preis für Lyrikd (1974)

Літературна премія міста Відень (1976)

Grand Austrian State Prized (1984)

Preis der deutschen Schallplattenkritikd (1985)

Medal of Honor for the city of Viennad (1986)

Deutscher Kleinkunstpreisd (1988)

Q1436069? (1989)

Peter-Huchel-Preisd (1990)

Friedrich-Hölderlin-Preisd (1995)

 Почесний знак землі Штирія
Сайт: ernstjandl.com
CMNS: Ернст Яндль у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ернст Яндль (нім. Ernst Jandl; 1 серпня 1925(19250801), Відень — 9 червня 2000, Відень) — австрійський поет, послідовник конкретної поезії та радикального експериментаторства в літературі.

Біографія

[ред. | ред. код]
Ернст Яндь та Фрідеріке Майрекер на публічних читаннях (1974)

Ернст Яндль був старшим сином в родині банківського службовця Віктора Яндля (1894—1973) та вчительки Луїзи Яндль, до шлюбу Раппель (1902—1940). У Ернста було двоє молодших братів: Роберт (1929—1993), який став архітектором, та Герман Яндль (*1932), що працював учителем, а потім також став письменником. Обоє батьків цікавилися мистецтвом. Батько Ернста Яндля не цікавився кар'єрою й весь вільний час присвячував малярству, яке опанував як самоук. Мати після народження Ернста вже не повернулася до вчителювання. 1934 року вона захворіла на міастенію в гострій формі. Саме тоді вона почала писати вірші та прозу, частина її текстів була надрукована. Під впливом матері Ернст також відкрив для себе письменство. У 12 років Ернст опублікував свій перший вірш, що називався «Повінь»[3]. У підлітковому віці Ернст мав постійні коонфлікти з матір'ю на ґрунті її релігійності, яка значно поглибилася у зв'язку з її хворобою. 6 квітня 1940 року мати Ернста Яндля померла, що було глибокою травмою для нього на все подальше життя. Водночас Яндль здобув і більше свободи, оскільки зміг читати багатьох авторів, які мати йому забороняла. Особливо близькими для Яндля стали поезії Йоганнеса-Роберта Бехера, Августа Штрамма та Вільгельма Клемма. 1943 року Яндль закінчив віденьську гімназію на Кундмангассе. Яндль та його шкільні друзі відкидали ідеї націонал-соціалізму та трималися остронь від молодіжної організації Гітлер'югенд. Натомість Яндль відкрив для себе джаз, який нацистська влада розглядала як один з видів дегенеративного мистецтва.

1943 року Яндля призвали у військо, де він намагався всіляко відсунути час відбуття на фронт. Врешті після замаху на Гітлера військову частину, в якій був Яндль, відправили на західний фронт. Події Другої світової війни та роль в ній Німеччини Яндль відпочатку розглядав як суцільну катастрофу, тож потрапивши на фронт, разом з товаришами здався в американський полон. Кілька років Яндль провів у таборі для військовополонених у Великій Британії, де працював перекладачем, був звільнений 1946 року й повернувся до Відня.

Після війни Яндль вступив до Віденського університету, де вивчав німецьку та англійську філологію. По закінченні викладав у гімназії (1949–1979). Першу збірку віршів видав 1956 року. 1954 року одружився з поетесою Фрідеріке Майрекер, з якою прожив усе життя. Разом вони написали низку творів.

Справжній літературний успіх прийшов до Яндля досить пізно, лише в 1960-і роки, оскільки тривалий час його тексти та виступи сприймалися як літературна провокація.

9 червня 2000 року Ернст Яндль помер унаслідок серцевого нападу. Похований на Центральному віденському цвинтарі (група 33 G, номер 29).

Твори Яндля було відзначено великою кількістю премій та нагород. Зараз деякі його вірші увійшли до канону текстів, що вивчаються в німецьких та австрійських школах.

Творчість

[ред. | ред. код]

Зазнав впливу дадаїзму, був близький до конкретної поезії, його творчість пронизана духом гри. Перекладав Гертруду Стайн, Джона Кейджа, Роберта Крілі.

Визнання

[ред. | ред. код]

Лауреат численних літературних премій Австрії та ФРН, зокрема:

2001 року в Австрії було засновано міжнародну поетичну премію імені Ернста Яндля.

Твори

[ред. | ред. код]

Прижиттєві видання

[ред. | ред. код]
Надгробок Ернста Яндля на Центральному кладовищі у Відні
  • «Andere Augen». Gedichte. Bergland, Wien 1956 (= Neue Dichtung aus Österreich. 21)
  • lange gedichte. edition rot 16. Hrsg.: Max Bense, Elisabeth Walther. H. Mayer, Stuttgart, 1964
  • Hosi-Anna!. mit Lithografien von Thomas Bayrle und Bernhard Jäger, Gulliver-Presse, Bad Homburg, 1965
  • «laut und luise», 1966
  • «sprechblasen», gedichte, 1968
  • «der künstliche baum», 1970
  • «flöda und der schwan», 1971
  • «die männer», 1973
  • «dingfest», gedichte, 1973
  • «serienfuss», 1974
  • «für alle», 1974
  • «die schöne kunst des schreibens», 1976
  • «die bearbeitung der mütze», gedichte, 1978
  • «Aus der Fremde», Sprechoper in 7 Szenen, 1980
  • «der gelbe hund», gedichte, 1980
  • «selbstporträt des schachspielers als trinkende uhr», gedichte, 1983/1986
  • «Das Öffnen und Schließen des Mundes», Frankfurter Poetik-Vorlesungen, 1985
  • «idyllen», gedichte, 1989
  • «stanzen», 1992
  • «peter und die kuh», gedichte, 1996
  • «lechts und rinks», gedichte statements peppermints, 1997
  • «Poetische Werke», 10 Bände, 1997
  • «Autor in Gesellschaft», Aufsätze Reden und, 1999
  • «aus dem wirklichen Leben», gedichte und prosa, 1999

Посмертні видання

[ред. | ред. код]
  • «Jandls Ernst», 2000
  • «Letzte Gedichte», 2001
  • «Ottos Mops», Bilderbuch, 2001
  • «Briefe aus dem Kfrieg 1943—1946», 2005

Окремі вірші

[ред. | ред. код]

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Українською мовою поезії Ернста Яндля перекладали Іван Лучук та Олег Жупанський.

  • Ернст Яндль // Двадцять австрійських поетів ХХ сторіччя, пер. з німецької, вид. Юніверс, Київ, 1998, с. 175—180 (переклад О. Жупанського)
  • Ернст Яндль // Олег Жупанський. Вибрані переклади. З франкомовної та німецькомовної поезії. — Київ: Видавництво Жупанського, 2012, с. 159—162.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Klaus Siblewski: a komma punkt ernst jandl. Ein Leben in Texten und Bildern, S. 12-13, 29-21, 25, 36-37, Abdruck des Gedichts Hochwasser S. 24.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Фрідеріке Майрекер — австрійська поетеса в жанрах конкретної поезії та верлібру, дружина Ернста Яндля.

Література

[ред. | ред. код]
  • Heinz Ludwig Arnold (Hrsg.): Ernst Jandl. In: text + kritik 129, edition text + kritik, München 1996, ISBN 3-88377-518-5.
  • Nils Bernstein: «kennen sie mich herren / meine damen und herren». Phraseologismen in moderner Lyrik am Beispiel von Ernst Jandl und Nicanor Parra. Königshausen & Neumann, Würzburg 2011, ISBN 9783826046995.
  • Bernhard Fetz, Österreichisches Literaturarchiv der Österreichischen Nationalbibliothek (Hrsg.): Ernst Jandl. Musik, Rhythmus, Radikale Dichtung. In: Profile, Band 12, 8. Jahrgang, Zsolnay, Wien 2005, ISBN 3-552-05355-7.
  • Bernhard Kraller (Hrsg.): Ernst Jandl. In: Wespennest. Nr. 125, Wespenst, Wien 2002, ISBN 3-85458-125-4.
  • Friederike Mayröcker: Requiem für Ernst Jandl. Suhrkamp, Frankfurt am Main 2001, ISBN 3-518-41216-7.
  • Volker Kaukoreit, Kristina Pfoser (Hrsg.): Gedichte von Ernst Jandl. In: Reclams Universal-Bibliothek, Nr. 17519, Interpretationen, Reclam, Stuttgart 2002, ISBN 3-15-017519-4.
  • Kristina Pfoser-Schewig (Hrsg.): Für Ernst Jandl. Texte zum 60. Geburtstag. Werkgeschichte. In: Zirkular Sondernummer 6. Dokumentationsstelle für neuere österreichische Literatur, Wien 1985, ISBN 978-3900467067.
  • Wendelin Schmidt-Dengler (Hrsg.): Ernst Jandl. Materialienbuch. Luchterhand, Darmstadt 1982, ISBN 3-472-61364-5.
  • Klaus Siblewski: a komma punkt ernst jandl. Ein Leben in Texten und Bildern. Luchterhand, München 2000, ISBN 3-630-86874-6.
  • Klaus Siblewski (Hrsg.): Ernst Jandl. Texte, Daten, Bilder. Luchterhand, Frankfurt am Main 1990, ISBN 3-630-61907-X.
  • Anne Uhrmacher: Spielarten des Komischen. Ernst Jandl und die Sprache, Niemeyer, Tübingen 2007 (Germanistische Linguistik, Bd. 276). ISBN 978-3-484-31276-0.
  • Michael Vogt (Hrsg.): «stehn JANDL gross hinten drauf» Interpretationen zu Texten Ernst Jandls. Aisthesis, Bielefeld 2000, ISBN 3-89528-284-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ернст Яндль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Яндль&oldid=43250832