Перейти до вмісту

Жевахова гора

Координати: 46°32′38″ пн. ш. 30°44′05″ сх. д. / 46.54389° пн. ш. 30.73472° сх. д. / 46.54389; 30.73472
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Жевахова гора
Назва на честь (епонім):
  • Іван Жевахов
  • Вид на Жевахову гору
    Вид на Жевахову гору
    Вид на Жевахову гору

    46°32′38″ пн. ш. 30°44′05″ сх. д. / 46.54389° пн. ш. 30.73472° сх. д. / 46.54389; 30.73472
    Країна  Україна
    Регіон Україна Україна, Одеська область
    Система Пересип
    Тип пагорб
    Висота 40 м
    Перше сходження Невідомо
    Жевахова гора. Карта розташування: Одеська область
    Жевахова гора
    Жевахова гора
    Жевахова гора (Одеська область)
    Мапа
    CMNS: Жевахова гора у Вікісховищі

    Жевахова гора — пагорб з глини, висотою 40 м, розташований на теренах м. Одеси. Використовується місцевим населенням для випасу кіз і корів, іноді ведеться видобуток глини, також використовується як сміттєзвалища. З гори відкривається гарний вид на Пересип і море. До штурму Хаджибею козаки називали цю гору «Довга Могила». Гора названа на честь генерал-майора Івана Жевахова (Джавахішвілі), чий палац і тепер знаходиться в селі Латівка.

    Історія

    [ред. | ред. код]

    На Жеваховій горі в V–IV столітті до н. е. розташовувалося античне святилище на честь давньогрецької богині Деметри, покровительки родючості та землеробства. У спеціальних культових ямах археологи виявили «дари» давньогрецьких жителів берегів Одеської затоки своїй божественній покровительці: амфори, рибні тарілки, витончений чорнолаковий посуд, персні, бронзові наконечники стріл, рибальські грузила, залізні ножі, і, навіть, посуд для парфумів. На честь Деметри в Причорномор'ї існувало спеціальне свято — тесмофорії. У святі брали участь тільки жінки. Тесмофорії були пов'язані не тільки із землеробством або родючістю, але й зі шлюбним життям жінок. Жевахівське святилище знаходилося на міжнародних морських торгових шляхах. Тому, можливо, ольвійський аристократ Протагор не просто ховався тут від своїх столичних проблем, але й брав участь в культових таїнствах, «задобрюючи богів» у важкі для себе часи.

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]

    Джерела та література

    [ред. | ред. код]
    • Бондаренко Н.І., Вовк Л.В., Горбатюк А.І., Закіпна Г.В., Красножон А.В., Мельниченко Л.О., Розенберг Р.М., Суворова Н.А., Тарасенко О.А., Яворська О.Л. Одесознавство. Навчальний посібник. — Одеса, 2010. — 84 с.