Очікує на перевірку

Захаров Марк Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Захаров Марк Анатолійович
рос. Марк Анатольевич Захаров
Ім'я при народженнірос. Марк Анатольевич Ширинкин[1][2]
Народився13 жовтня 1933(1933-10-13)[4][5]
Москва, Російська РФСР
Помер28 вересня 2019(2019-09-28)[3] (85 років)
Москва, Росія
·пневмонія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьактор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист, театральний педагог
Галузькінорежисураd[6] і постановкаd[6]
Alma materДержавний інститут театрального мистецтва імені Анатолія Луначарського (1955)
Відомі учніФоміних Юрій Федоровичd
Знання мовросійська[6]
ЗакладМАТС, Ленком
ЧленствоСК СРСР
Роки активності19552019
Magnum opus12 стільців
ПартіяКПРС
ДітиОлександра Захарова
Нагороди

Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2003 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1997 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2013 Орден Дружби народів  — 1980

Медаль В пам'ять 850-річчя Москви

Медаль Ветеран праці артист СРСР (1991) артист РРФСР Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1977) Державна премія РФ (2002)

Державна премія СРСР — 1987 Державна премія Російської Федерації- 1992 Державна премія Російської Федерації- 1997
IMDbID 0952272

Марк Анатолійович Захаров (рос. Марк Анатольевич Захаров; * 13 жовтня 1933, Москва, Російська РФСР — 28 вересня 2019, Москва) — радянський і російський режисер театру й кіно. Народний артист СРСР (1991). Лауреат Державної премії СРСР (1987), Державної премії Росії (1992, 1996). Академік Російської академії мистецтв (2000), художній керівник московського театру «Ленком».

Життєпис

[ред. | ред. код]

1955 — закінчив акторський факультет ГІТІСу, навчався у В. М. Раєвського, Р. Р. Кінського, П. В. Леслі.

1955 став актором Пермського драматичного театру. З 1956 року почав займатись режисурою в самодіяльному студентському колективі Пермського університету.

1959 — повернувся з дружиною Н. Лапшиновою до Москви, почав працювати в Московському драматичному театрі, потім у Московському театрі мініатюр (театр «Ермітаж»). Там же грала його дружина, після цього працював в Студентському театрі МДУ.

1965 — став режисером Московського театру сатири, 1973 — головним режисером «Ленкому». У 1970-1980-х роках знімає кіно, екранізує п'єси О. Шварца і Р. Горіна в жанрі фантастичної притчі.

З 1973 р. — художній керівник Московського театру «Ленком».

1989 став народним депутатом СРСР від Спілки театральних діячів СРСР[7].

Помер 28 вересня 2019 року у віці 85 років.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Поставив телефільми:

та ін.

Співавтор сценарію української стрічки «В'язень замку Іф» (1988).

Громадянська позиція

[ред. | ред. код]

У березні 2014 роки значився серед тих, хто підписав звернення діячів культури Росії з осудом агресії Росії проти України[8]. Пізніше заперечив факт підпису під «фальшивкою провокаційного характеру»[9] і додав, що з пропозицією підписати лист на підтримку Путіна до нього також ніхто не звертався, проте, за умови такого звернення, обов'язково підписався б під ним.

В серпні 2016 схвально відзначав «бережне ставлення до російської історії як науки», політичний курс Путіна стосовно Криму та безальтернативність російської провладної партії Єдина Росія[10].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Отримав 49 нагород та премій, серед яких ордени «за визначний внесок у розвиток театрального мистецтва, багаторічну творчу діяльність».
  • 2009 — премія «Персона року»

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://lenta.ru/lib/14173202/
  2. https://books.google.ru/books?hl=ru&id=ZgwYAQAAIAAJ&dq=марк+захаров+ширинкин&focus=searchwithinvolume&q=ширинкин
  3. а б Умер художественный руководитель Ленкома Марк Захаров
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #123179173 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Filmportal.de — 2005.
  6. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  7. Помер знаменитий Марк Захаров: біографія режисера, відео. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 28 вересня 2019.
  8. Российские артисти склали альтернативний список на підтримку України. korrespondent.net. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 21 березня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
  9. «УКРАИНА — ЭТО НАША БОЛЬ». Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
  10. Марк Захаров: «Необходимо вкладываться в развитие науки и промышленности». Архів оригіналу за 3 вересня 2016. Процитовано 2 вересня 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.284;
  • Кинословарь. Т.1. СПб., 2001. — С.436—437;
  • Театр: Знциклопедия. М., 2002. — С. 162—163.